«Господь очікує, що саме ти станеш святим Іваном Хрестителем сьогодення»: владика Микола Бичок у неділю перед Богоявленням
У неділю перед Богоявленням, 15 січня, у катедральному соборі Святих апостолів Петра і Павла в Мельбурні (Австралія) відбулася архиєрейська Божественна Літургія.
Владика Микола Бичок, роздумуючи над Євангелієм від Марка (1:1–8), під час проповіді зауважив: «Людина постійно чогось очікує. Вже від ранку дорогою до місця праці ми чекаємо в автомобільних заторах; чекаємо початку і закінчення лекцій, екзаменів та їхніх оцінок; чекаємо на чоловіка або дружину, з яким чи з якою будуватимемо майбутнє; чекаємо на закінчення робочого дня і повернення додому; чекаємо на „зелене світло“ під час руху автотранспорту для того, щоб безпечно перейти дорогу; чекаємо в черзі у супермаркеті чи магазині, щоб купити продукти або інші необхідні речі; чекаємо на омріяну поїздку, щоби відпочити чи відвідати нові місця; чекаємо здійснення всіх своїх мрій; чекаємо закінчення війни в Україні. Цей список завжди можна продовжувати, бо ми в нашому житті постійно на щось чекаємо».
У роздумах єпископ провів паралель із очікуванням на прихід Месії: «Людство очікувало того часу, коли Месія нарешті виявить себе світові. Про Його прихід уже було відомо. Знаком Його приходу у світ стала трагедія у Вифлеємі, де цар Ірод вирізав усіх малят до двох років. Причина — народження Месії, якого він вважав конкурентом, тому зробив усе, щоб Його позбутися». Владика також зазначив: «Сьогодні ми святкуємо неділю перед Богоявленням і намагаємося глибше глянути на особу святого пророка Івана Хрестителя, який приготував дорогу Господу. Багато людей зібралося біля річки Йордан, щоб послухати Івана Хрестителя. Його проповідь справляла глибоке враження на людей. Він не боявся докоряти правителям народу, фарисеям і саддукеям. Проте люди пішли за ним, бо такого ще не бачили й не чули».
«Хвилювання серед людей було таким великим, — продовжив владика Микола, — що Синедріон зіткнувся з необхідністю схвалити або засудити діяльність святого Івана Хрестителя. Сподіваючись дійти до якогось висновку, члени Синедріону послали священників і левітів до Йордану, щоб з’ясувати потрібну інформацію». Ось як про це розповідає Євангеліє від Івана (1:19–23): «Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму євреїв та левітів, спитати його: „Хто ти?“ А він зізнався, не заперечив; зізнався: „Я — не Христос.“ То вони спитали його: „Що ж — Ілля ти?“ — „Ні“, мовив він. „Пророк ти?“ — „Ні“, відказав він. Тоді вони йому: „То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?“ Промовив: „Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав“». Архиєрей зауважив, що відповідь Івана Хрестителя Синедріону була чіткою та короткою, а його роль — більшою за старозавітних пророків, які лише говорили про прихід Месії, — він мав показати людям цього Месію.
На закінчення владика Микола звернувся до вірних із таким словом: «Улюблені у Христі! Бог чекає на нас сьогодні, завтра і післязавтра. Він чекає, коли ми змінимо своє життя. Господь очікує, що саме ти станеш тим святим Іваном Хрестителем сьогодення, щоби прикладом свого життя показувати іншим дорогу до спасіння. Той, хто хоче прийняти Христа, повинен приготувати дорогу для Нього. Тож запитаймо себе сьогодні: „Ми будуємо чи руйнуємо шлях, яким Христос іде до людських сердець?“. Із часів святого Івана Хрестителя і до кінця часів заклик до покаяння буде завжди актуальним. Цю важливу місію сьогодні виконує свята Церква. Вона закликає і закликатиме людство до віри в Бога, який прийшов на землю, щоби бути з нами, бо Він сам сказав: „Я з вами по всі дні аж до кінця віку“ (Мт. 28:20). Амінь».
Департамент інформації УГКЦза матеріалами пресслужби Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла
Локації
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
