Глава УГКЦ у 85-ті роковини Чортківсько-Уманської трагедії: Пам’ять про трагедію має стати молитвою, яка звільняє від влади злого духа
5 липня, у день вшанування 85-х роковин Чортківсько-Уманської трагедії — масових розстрілів органами НКВС українських політв’язнів, представників інтелігенції та духовенства, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у співслужінні з владиками Синоду Єпископів очолив Архиєрейську Божественну Літургію в соборі Верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові. Після Літургії відбулася Хода пам’яті та шани до Скверу Скорботи та Надії, де Предстоятель звершив Панахиду та очолив спільну молитву за жертвами трагедії.
Христос приходить, щоб визволити людину
У проповіді Блаженніший Святослав, роздумуючи над євангельською розповіддю про зцілення біснуватих у Гадаринському краї (Мт. 8, 28–9,1), наголосив, що Бог відкривається людині передусім як Визволитель.
«Ми з вами, слухаючи це Євангеліє, сьогодні покликані впізнати в Ісусі Христі джерело нашої власної свободи, власної гідності, а відтак того Бога, який першим спішить на допомогу і на спасіння, на визволення людини», — сказав Предстоятель.
Пояснюючи зміст євангельського уривка, Глава УГКЦ звернувся до тлумачень Святих Отців Церкви. Зокрема, святий Іван Золотоустий пояснює, що біснуваті, які жили серед гробів, є образом людини, прив’язаної до духовної смерті, яка перебуває у страху та закриває іншим дорогу до Бога. Натомість святий Максим Ісповідник називає Гадаринський край дзеркалом людської душі, а двох біснуватих — образом людського розуму і волі, які, віддалившись від Бога, потрапляють у рабство зла.
За словами Блаженнішого Святослава, справжня свобода народжується лише тоді, коли людина добровільно обирає добро і живе в любові. Водночас він підкреслив, що Христос приходить навіть туди, де панує гріх і духовне рабство, щоб повернути людині її гідність.
«Навіть там, де панує тиранія рабства гріха і злого духа, в Ісусі Христі наступає простір гідності і свободи», — наголосив Патріарх.
Пам’ять, яка має стати пересторогою
Згадуючи роковини Чортківсько-Уманської трагедії, Отець і Глава УГКЦ зазначив, що пам’ять про цей злочин має бути не лише історичним спомином, а й молитвою та застереженням для майбутніх поколінь.
Предстоятель нагадав, що наприкінці червня — на початку липня 1941 року в тюрмах Західної України радянська влада вбила близько 22 тисяч українців. Одним із найбільших місць масових убивств став Чортків, де було закатовано близько 800 осіб. Ще 945 в’язнів погнали «маршем смерті» з Чорткова через Кам’янець-Подільський і Жмеринку до Умані: дорогою застрелили 123 особи, а решту розстріляли біля будівлі тодішнього НКВС в Умані.
«Сьогодні тут, у Чорткові, ми наче чуємо крик і плач тих людей: „Боже, Ти моя допомога, Господи, не забарися, прийди мені на поміч, Ти мій визволитель“», — сказав Блаженніший Святослав.
Він наголосив, що пам’ять про невинно убієнних має перетворитися на молитву, яка звільняє від влади зла, а також стати запобіжником від повторення подібних злочинів.
«Ми сьогодні пам’ятаємо про ці події, найперше, для того, щоб запобігати, щоб такого типу злочини ніколи не повторювалися у майбутньому. Наша пам’ять має бути пересторогою і запобіжником для людства нашого часу», — наголосив Глава Церкви.
Блаженніший Святослав також провів паралель між злочинами радянського тоталітарного режиму та сучасною російською агресією проти України. Він зауважив, що після звільнення українських міст і сіл світ знову бачить катівні, місця масових поховань і свідчення тортур.
«Ми сьогодні віримо в те, що наш Христос є нашим Визволителем. Він є джерелом перемоги України. Він є той, що звільняє від злого. Він є той, що є нашою впевненою опорою, помічником і надією», — підкреслив Предстоятель.
Після Літургії Блаженніший Святослав подякував родичам невинно убитих за участь у спільній молитві та зазначив, що радянська влада тоді знищила «цвіт нашого народу» — священників, лікарів, адвокатів, учителів, громадських діячів і членів визвольних організацій. Він висловив переконання, що Господь Бог воздасть сторицею за все віддане на служіння народові, Церкві та державі.
Відтак учасники пам’ятних заходів вирушили Ходою пам’яті та шани до Скверу Скорботи та Надії. Там Блаженніший Святослав очолив Панахиду за жертвами Чортківсько-Уманської трагедії.
«Дух свободи неможливо вбити»
Після Панахиди Блаженніший Святослав наголосив, що зло завжди поневолює, тоді як правда визволяє.
Пригадавши слова блаженнішого Любомира Гузара, сказані під час Революції Гідності, Предстоятель зазначив: «Тирани цього світу більше бояться вільних людей, аніж голодних бунтів. Бо голодних можна нагодувати, а вільних — тільки вбити».
За словами Глави УГКЦ, саме страх перед вільними людьми став причиною жорстокої розправи над українською інтелігенцією, духовенством, лікарями, адвокатами та молоддю, які були безборонними, але були носіями духу свободи.
«Їх боялися як носіїв вільного духу і самого прагнення свободи. Тому так жорстоко з ними розправилися. Але духу свободи не можна вбити», — наголосив він.
Предстоятель підкреслив, що Господь є Богом гідності та свободи, а пам’ять про невинно убієнних має стати законом сьогоднішнього життя українців.
«Пам’ять про тих синів і дочок України, яких тоді так жорстоко позбавили життя, має кликати, стукати до наших сердець сьогодні. Бо дуже багато кому сам факт існування вільної України виглядає загрозою. Наша країна, яка нічого іншого, крім свободи і гідності, не хоче, є сьогодні викликом для тиранів третього тисячоліття», — сказав Блаженніший Святослав.
Він наголосив, що духовна боротьба триває й сьогодні, однак зло ніколи не має останнього слова.
«Ми знаємо, що ніколи ані рабство диявола, ані неправда, ані поневолення не мають останнього слова в житті людини. Останнє слово завжди за Богом, за правдою. Останнє слово є за життям», — підкреслив Предстоятель.
На завершення він закликав молитися за всіх борців за волю України — як тих, хто в 1940-х роках виборював українську державність, так і тих, хто захищає її сьогодні.
Довідка
Чортківсько-Уманська трагедія — один із наймасштабніших злочинів радянського тоталітарного режиму, скоєний під час скоєний органами НКВС під час відступу радянської влади із Західної України влітку 1941 року. Наприкінці червня — на початку липня в тюрмах Західної України було знищено тисячі українських політв’язнів, представників інтелігенції, духовенства та громадських діячів.
У Чорткові було закатовано близько 800 осіб. Ще 945 в’язнів радянська влада погнала так званим «маршем смерті» через Кам’янець-Подільський і Жмеринку до Умані. Дорогою було вбито 123 особи, а більшість тих, хто вижив, розстріляли біля будівлі Уманського НКВС. Загалом упродовж двох тижнів у тюрмах Західної України жертвами масових убивств стали близько 22 тисяч людей.
Департамент інформації УГКЦ
