Єпископи УГКЦ з Америки звернулися до духовенства, монашества та мирян із пасторальним листом про ментальне здоров’я
14 червня на офіційному ресурсі єпархії Святого Йосафата у Пармі опубліковано пасторальний лист про ментальне здоров’я, у якому архиєреї УГКЦ із території США шукають відповіді на запитання про те, як допомогти українцям зцілювати рани війни.
Лист підписали архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк, єпарх Стемфордський владика Павло Хомницький, єпарх Чиказький владика Венедикт Алексійчук, єпарх Пармський владика Богдан Данило.
У тексті листа автори звертають особливу увагу на загрозу ментального здоров’я, яка виникла через війну, що завдає жахливих страждань великій кількості людей через нищівні руйнування, каліцтва та незліченні смерті.
Ба більше, відповідно до статистики, тікаючи від війни, власні домівки покинули 14 мільйонів українців. Вимушене переміщення також веде до різних форм стресу та травм, які часто не помічають та їхній вплив применшують.
«Тривожність, смуток, проблеми зі сном, втома, гнів і незрозумілі фізичні симптоми — нормальна реакція на ненормальні ситуації та відображають реакцію нервової системи на підвищену настороженість, або ж так званий стан „бийся або тікай“, мета якого — захистити людину від небезпеки», — пояснюють владики.
«Що ми можемо зробити?» — роздумують єпископи УГКЦ в Америці.
«Простої відповіді не існує. Наша віра кличе нас до спільноти, а Бог — до сопричастя. Ми маємо знайти можливості поділитися нашим болем із тими, кому ми довіряємо, та залучити спільноту підтримки, у якій можемо одержати допомогу», — запевняють вони.
На їхнє переконання, у контексті війни в Україні та її впливу зокрема на глобальну українську спільноту, варто зосередитися на питанні ментального здоров’я загалом.
Окремо архиєреї звертають увагу на проблему самогубства і наголошують, що ті, хто втратили близьких унаслідок самогубства, потребують особливої турботи й уваги.
«Їхня жалоба ускладнюється розгубленістю, гнівом і почуттям провини. Вони ставлять перед собою запитання, чи могли би вони зробити щось, щоб запобігти смерті близьких. Вони часто почуваються самотніми, наче ніхто не може зрозуміти їхнього болю. Ми не повинні боятися починати складні розмови з тими, хто пережив самогубство рідних і близьких. Ми маємо допомогти їм говорити про їхню глибоку втрату, бути доступними, щоб полегшити болісний шлях зцілення», — мовиться у листі.
«Важливо також звернути увагу на стигму, пов’язану з психічними захворюваннями, яка була в суспільстві протягом тисячоліть. Треба пам’ятати, що Христос перебуває у тих, хто нездужає, — наголошують автори листа і додають: — Ментальний розлад — це не моральна невдача, вада характеру, слабкість волі чи недостатня віра. Це — хвороба, як і будь-яка інша фізична хвороба, що є наслідком упадку людства».
«Продовжуючи нашу молитву за захисників невинних, за припинення агресії проти України й остаточну перемогу Божої правди і справедливий мир для багатостраждального народу та країни, ми також вчимося бути провідниками, які спрямовують Господній цілющий дотик до наших братів і сестер, які страждають, щоб їхній розпач міг перетворитися на надію як закликає псалмоспівець: „Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово: Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок“ (Пс 130, 5–6)», — стверджують архиєреї.
«Таємниця зла може кидати у відчай. Та ми його подолаємо. Наш Господь увійшов у глибину смерті повністю, всеціло, особисто та переможно. Христос відкрив перед нами врата раю. Він живе після смерті і дає нам життя. Сьогодні, використовуючи всі досягнення медицини і психології, ми водночас покликані жити вірою у Воскресіння. З Божою допомогою ми зможемо застосовувати ці інструменти та знання, щоб допомогти один одному. У цьому наша надія і наше покликання. Йдімо разом у цьому паломництві», — закликають владики УГКЦ в Америці.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Пармської єпархії святого Йосафата
