«Бути поруч завжди»: значення і подробиці закону про військових капеланів в Україні
Прийнятий 30 листопада цього року Закон України «Про службу військового капеланства» називають історичним. Чому так, адже капелани були і є присутніми у нашому війську з перших днів війни? Що змінює цей закон і які нові вимоги постають перед військовими капеланами? Про це у програмі «Відкрита Церква» говорили співавтори закону — заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ о. Андрій Зелінський та народний депутат, секретар Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони і розвідки Роман Костенко.
Про інституційність військового капеланства
«Це правда, що ми активно заговорили про військове капеланство лише з початком російської агресії, — каже о. Андрій Зелінський. — Але ми добре знаємо, що, принаймні в УГКЦ, інституційне військове капеланство ніколи не переривалося, навіть у радянські часи — зокрема, у діаспорі, в США і Канаді, у чиїх арміях служили українці».
«Цей закон називають історичним, зокрема, тому, що він повертає військових капеланів у ЗСУ як інституцію, — підкреслює Роман Костенко, який очолював робочу групу для напрацювання цього закону. — Повертає як інституцію, яка забезпечує моральну і душпастирську підтримку наших військовослужбовців як у повсякденному житті, так і безпосередньо на фронті. Всі ми знаємо, що наші військові капелани були на передовій з першого дня — я сам, як військовий, неодноразово перетинався там з ними, але при цьому вони не мали жодних соціальних гарантій».
Тож цей закон вирішує два питання: інституційності військового капеланства загалом і соціальних гарантій та статусу військовослужбовця для капелана зокрема.
Цікаво, що вперше питання про такий закон офіційно постало ще у 2008 році. Тоді ж було підписано меморандум між Міністерством оборони України та представниками усіх Церков та релігійних організацій. З того часу було дев’ять спроб прийняти закон про військове капеланство, проте на заваді щоразу вставали різного роду політичні та інші обставини. Йдеться, зокрема, про маніпулювання із прочитанням статті 35 Конституції України у пункті про відокремленість Церкви від держави.
«Основні принципи, на яких базується цей закон — якраз конституційні: це право громадянина на військовій службі на свободу віросповідання і рівність усіх конфесій. За цим законом капелани є військовослужбовцями, і, відповідно, забезпечуються усіма соціальними гарантіями для військового», — пояснює пан Костенко.
Служба військового капеланства в ЗСУ підпорядковується Головнокомандувачу ЗСУ. Капелани служитимуть і у Національній гвардії України, і у Прикордонних військах, і в інших державних військових формуваннях, і, відповідно, будуть підпорядковані їх керівникам.
Закон України «Про службу військового капеланства» набуває чинності з липня 2022 року, перехідний період для підготовки капеланів згідно нових вимог — п’ять років.
Про мандат на капеланство
У законі є положення про Міжконфесійну раду військового капеланства, яка повинна забезпечити ефективне функціонування цього інституту в умовах поліконфесійного суспільства.
«Ми живемо в Україні, де кожен може втішатися релігійною свободою — зокрема, і військовослужбовці, і це дуже важливо щодо положень про військове капеланство, зафіксованих у цьому законі, — підкреслює о. Андрій Зелінський. — Йдеться не просто про присутність капелана певної Церкви у військовому підрозділі. Ця рада повинна забезпечити міжконфесійний баланс інтересів, оскільки, за Конституцією, усі Церкви і релігії в Україні рівні перед Законом. До цієї Ради будуть входити уповноважені від Церков та релігійних організацій».
У випадку УГКЦ, це керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії владика Михаїл Колтун.
Отже, військовий капелан отримує мандат на здійснення капеланської діяльності. Цей мандат — правовий інструмент державно-церковних відносин, взаємних прав і зобов’язань Церкви і держави.
«Це цікава юридична новела: до цього в українському законодавстві нічого подібного не було, — пояснює о. Зелінський. — Це — відповідь на питання, як у секулярній державі організувати службу військового капеланства, яку держава підтримує і забезпечує. І це — відповідь на запит військовослужбовців щодо задоволення їхніх духовно-релігійних потреб».
Отець Андрій пояснює: відповідно до закону, кількість капеланів за їхньою конфесійною релігійною приналежністю визначатиметься шляхом опитування особового складу. Так визначиться квота — кількість мандатів для кожної Церкви.
На сьогодні в Україні понад сто військових капеланів різних Церков і конфесій. Законом визначається, що їх чисельність не може бути нижчою, ніж, 0,15 % від загальної чисельності особового складу ЗСУ чи інших військових формувань.
Про вимоги і місію військових капеланів
«Із прийняттям цього закону військовий капелан стає частиною держави, залишаючись при цьому людиною Церкви. Він повинен служити тим потребам, які держава на рівні цього закону фіксує. Отже, потрібно вчитися, рости до рівня військового капелана, щоб якісно послужити українському воїну», — каже о. Зелінський.
Церкви готуватимуть військових капеланів кожна у своїй традиції, але щодо капеланів також будуть діяти вимоги як до військовослужбовців (фізична підготовка, вік тощо). Капелани матимуть і армійський вишкіл, лише, згідно Женевської конвенції, не отримуватимуть зброї. І, оскільки вони матимуть офіцерські звання, обов’язковою є вища богословська освіта.
«Це не солдат, який ще нічого не знає, це людина, яка має відповідну підготовку, — підкреслює Роман Костенко. — Церква сама визначатиме, кого делегувати на цю службу, тому що капелан — це й обличчя своєї Церкви. Військову підготовку даватимуть Збройні Сили чи інші формування, відповідно до навиків, які необхідно мати військовому, адже капелани несуть службу й на передовій».
Гасло українського капелана — завжди, у будь-яких обставинах, бути поруч із військовими, каже о. Андрій Зелінський, який був капеланом морпіхів:
«Духовна особа має завжди залишатися людиною надії у будь-якій темряві. Як бути людиною надії — дуже чітко сформульовано у гаслі військового капелана, принаймні, в Україні: бути поруч завжди. Тому що військове капеланство — це турбота про найбільш людське в людині, яка одягнена у військовий однострій і захищає свою країну і народ. Я завжди кажу, що одна із характеристик військової служби — це постійний стрес: чи екстремальний, в умовах бойових дій, чи буденний повсякденний, який є ворогом № 1 для людської психіки. І це — поле бою для військового капелана. Це — вміння забезпечити цілісність людської особистості, духовну, психологічну й ментальну стійкість, питання мотивації і усвідомлення обов’язку перед своєю країною».
Підготувала Оксана Козак,Департамент інформації УГКЦ
