Звернення Глави УГКЦ у 51-й день війни, 15 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 15 квітня 2022 року, і Україна переживає вже 51-й день всенародного опору російській агресії. Україна у вогні. Лінії вогню щоразу ширші і страшніші. Україні у вогні від Харкова до Маріуполя на сході і від Маріуполя до Миколаєва на півдні. Гримлять гармати. На голови мирних людей сиплються бомби, гради, ракети. Мільйони людей уже покинули свої будинки. На жаль, війна продовжується і ми щоразу менше розуміємо, як далі вона розвиватиметься.
Усі очікують ще якось великого військового протистояння, але Україна молиться за перемогу. Україна молиться і бореться за справедливий мир. Українське військо героїчно, ціною власного життя оберігає життя мирних людей і майбутнє України та Європи.
Серед цього страшного болю ми все-таки вдивляємося у світло Божої істини, бо відчуваємо, що за неї вмираємо. Ця Божа істина дає сенс нашій боротьбі. Тому сьогодні хочу з вами роздумати над восьмою Божою заповіддю, яка захищає життя людини в істині і каже: «Не свідчи ложно на свого ближнього!». Ця Божа заповідь випливає з основоположного, глибокого покликання Божого народу бути свідками єдиного й істинного Бога. Жити в правді стосовно Бога і ближнього є стержнем, головним елементом цього свідчення. Також ця Божа заповідь захищає гідність людини, яка має право на добре ім’я, на добру славу, на те, щоб поважати її гідність і правду про її життя та вчинки. Під час війни першою жертвою війни завжди стає істина, але ми знаємо, що сам Христос сказав про себе: «Я є дорога, істина і життя». Тому християнин, який в умовах війни живе в правді та говорить правду як свідок про те, що він побачив і пережив, — шанує самого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа.
Ми бачимо, що велика війна, яка сьогодні ведеться в Україні і яка за своїми масштабами та інтенсивністю не має рівних з часів Другої світової війни, називається гібридною, бо має на меті принизити свого ворога, зневаживши його неправдою. Велика війна сьогодні пов’язана з великою неправдою.
Ми, як християни, покликані жити у правді та свідчити її, навіть тоді, коли ця правда комусь невигідна. Адже таким чином ми здійснюємо пророчу місію християнина і Церкви. Коли ми свідчимо правду, то захищаємо істинність навіть наших церковних і літургійних жестів, якими виявляємо світові нашу віру, якими вшановуємо хрест Господній. Правда про людину неухильно пов’язана з істинністю християнського свідчення в наші дні.
Сьогодні хочу особливо подякувати всім тим, хто має відвагу свідчити правду про страждання українського народу. Дякую всім журналістам, які цими днями прибувають до України, щоб показувати світові жорстоку, тяжку правду про злочини росіян на нашій землі. Багато з них були вбиті і поранені. Нехай Господь Бог сторицею відплатить усім працівникам масової інформації, які допомагають сучасній людині пізнати правду, а відтак іти за нею.
Складаю слова подяки всім свідкам російських злочинів, які мають відвагу про це свідчити і говорити. Жити в правді — це та сила, яка робить нас непереможними, бо правда має власну силу, її не треба пояснювати і захищати, її треба свідчити, про неї потрібно розповісти світові, і правда завжди переможе, так само як світло перемагає темряву.
Боже, благослови Україну. Благослови пророків нашої сучасності, які говорять до сумління сучасної людини і відкривають їй вічну істину про Бога, присутнього між нами. Боже, благослови Україну, яка живе і вмирає за Божу правду сьогодні.
Благословення Господь на вас, Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
