Звернення Глави УГКЦ у 365-й день війни, 23 лютого 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 23 лютого 2023 року Божого, а в Україні вже 365-й день великої, повномасштабної війни, яку російський окупант приніс на нашу землю. Минає рік болю і страждання, рік великих злочинів проти Бога і людини, військових злочинів, які світ повинен визнати і засудити.
Знову впродовж останньої доби в Україні йшли тяжкі, кровопролитні бої. Багато хто з експертів військової справи говорить, що сьогодні є на піку ескалація військового конфлікту, зокрема на Донбасі. Ворог здійснив 90 атак на позиції українського війська та на наші мирні міста і села. Завдав 10 ракетних ударів. Тільки одне місто Харків вчора отримало чотири удари російськими ракетами С-300, запущеними з території рф. На жаль, такого типу ракети неможливо перехопити засобами протиповітряної оборони. Знову є вбиті та поранені.
У цю річницю великих трагедій ми намагатимемося обміркувати й підсумувати ту велику біду, яка сталася. Проте вже сьогодні можемо сказати, що близько 700 центрів медичної допомоги, зокрема лікарень, амбулаторій, було атаковано російськими злочинцями. Близько 500 церков, молитовних будинків, мечетей, синагог було зруйновано. Завданий великий удар по здобутку цивілізації — культурі, освіті, науці, духовному життю, якими пишалася Україна. Тисячі вбитих, десятки тисяч поранених… Точних цифр ми ще не знаємо.
Але це велике чудо, що ми живі. Це велике чудо, що той агресор, який вважав себе всемогутнім, який хотів і хоче шантажувати весь світ, зламав зуби в Україні. Стійкість, мужність українського народу виявилася сильнішою від російської сталі, від ворожих танків, ракет і літаків.
Тому в цей 365-й день війни ми дякуємо Господу Богу за те, що можемо продовжувати боротьбу проти зла війни. Ми дякуємо Йому і Збройним силам України за те, що вижили і можемо сьогодні сказати: Україна жива! Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні завершуємо наші роздуми над темою покликання. Ми говорили, що покликання — це Божий дар, завдяки якому людина може бути щасливою. Покликання — це особисте Боже втручання в історію, яким Він зворушує серце людини, підіймає її і кличе до себе.
Ми говорили, що покликання потребує нашої відповіді. Бог кличе, а людина повинна відповісти. Коли людина відповідає на покликання, Бог їй дарує себе. Коли людина плекає своє покликання, вона зростає і стає здатною прийняти ще більше Божих дарів, стає здатною прийняти самого Бога, який дарує їй себе в любові. Але покликання, як і інші Божі дари, таланти, теж можна втратити.
Бог ніколи не перестає кликати людину. Якщо вона через своє фундаментальне рішення вже обрала життєвий стан (отримала Таїнство Подружжя, Таїнство Священства чи склала вічні монаші обіти), то вона мусить підтверджувати цей вибір щоденними рішеннями, а не змінювати його.
Якщо людина закривається, думає, що покликання, цей Божий дар, є приватним скарбом, вона може його втратити. Трапляється, що особа, яка більше не хоче слухати Бога, може загубитися, втративши відчуття напрямку руху для свого щоденного зростання. І тоді все втрачається. Тоді той, хто обрав подружній стан, починає вважати, що одружився не з тією людиною, і шукає якогось іншого розв’язку. Той, хто склав монаші обіти, починає жалкувати про власний вибір, думає, що в іншому монастирі чи навіть поза його мурами йому було б краще. Коли людина втрачає Божий дар покликання, то може загубитися.
Бог звершує в нас свій задум завдяки нашій постійній молитві. І ми можемо повністю реалізувати своє покликання, слухаючи щодня Божий поклик. Проблеми з покликанням з’являються тоді, коли переривається наша молитва, наше спілкування з Богом — тоді ми не перебуваємо у своєму покликанні. Важливо також відкрито спілкуватися одне з одним у монашій спільноті чи в подружжі. Брак спілкування та взаємної підтримки веде до відчуття втрати покликання. Коли людина закривається в егоїзмі, самоізолюється, то більше не чує голосу Божого, який говорить через спільноту Церкви, а слухає лише пристрасті, гріхи, закорінені у власному сумлінні. Якщо енергія благодаті змарнована або, ще гірше, спрямована, розтрачена на амбіційні, пристрасні чи егоїстичні справи, бажання, то людина переживає кризу покликання до дівицтва чи до подружжя, кризу священничої ідентичності, власної особистості.
Тому молімося за те, щоб кожен із нас витривав у своєму покликання. Втікаймо від самоізоляції, відкриваймося на спілкування з Богом і ближнім. Шукаймо порад, просімо допомоги, якщо нам важко. Не треба соромитися відкривати перед Богом і своїм духовним отцем сумнівів щодо власного покликання, бо лише в такому діалозі любові, поєднаному з молитвою та постійним плеканням свого покликання, можна вистояти до кінця і здійснити свою життєву місію. Витривати в покликані аж до смерті — це мусить бути змістом особистої щоденної молитви.
Завтра завершується перший рік цієї жорстокої, повномасштабної війни в Україні. Синод Єпископів нашої Церкви проголосив 24 лютого Днем молитви, посту і милостині. Цей клич підхопила Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій — і всі віруючі люди України завтра будуть молитися, постити і чинити діла милосердя та любові.
Завтра вся наша Церква, як в Україні, так і на поселеннях, стоятиме перед Божим обличчям в молитовному чуванні. «Живе телебачення» розпочне о 12:00 за київським часом молитовний телемарафон, який триватиме 12 годин. Ця безперервна молитва буде часом єднання і солідарності українців усього світу. Наша молитва розпочнеться в Патріаршому соборі в Києві, відтак естафету перейме Харків, Запоріжжя, Одеса, Херсон, Ірпінь, Мельбурн в Австралії, Перемишль у Польщі, Рим в Італії, Вінніпег в Канаді, Філадельфія в Сполучених Штатах Америки, і завершиться молитва в Буенос-Айресі в Аргентині.
Запрошую всіх вірних нашої Церкви долучитися до цього молитовного стояння. Бо ми відчуваємо, що, об’єднуючись у молитві, пості й добрих ділах, ми перемагаємо. І нам так потрібно духовної сили для того, щоб наблизити нашу перемогу! Закликаю також кожного з вас зробити якесь діло милосердя, пожертвувати щось, аби врятувати жертв цієї війни. Зокрема, у нашій Церкві є патріарша фундація, яка називається «Мудра справа» і є своєрідною невідкладною допомогою з боку Глави Церкви, щоб рятувати тих, хто перебуває зараз у найбільшій небезпеці. Ми будемо дуже вдячні, якщо ви зможете скласти пожертви для діяльності цієї фундації.
Боже, благослови Україну! Боже, допоможи кожному з нас не загубитися у власних пристрасних бажаннях! Боже, дай нам сили відповісти на Твоє покликання! Боже, дай нам силу встоятися в покликані до свободи нашого народу, нашої держави, до свободи, яка є здатністю чинити добро й істину! Боже, благослови нашу Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
