Звернення Глави УГКЦ у 364-й день війни, 22 лютого 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 22 лютого 2023 року Божого, а в нас, в Україні, уже 364-й день великої, повномасштабної війни, яку російський окупант і агресор приніс на нашу землю.
Знову в ці хвилини в Україні лунають сирени повітряної тривоги. Знову гримлять вибухи від російських ракет, бомб, гармат.
Тяжкі бої йдуть на Сході Батьківщини. За ранковими повідомленнями, ворог намагається прорвати оборону українських військ у кількох місцях, зокрема на українському Донбасі. Наші захисники Бахмута, Авдіївки та Вугледара мужньо відбивають російські атаки. Ми знаємо, що за останню добу щонайменше біля семи населених пунктів вдалося відбити наступи ворожих військ.
Однак особливо нам болить вчорашня трагедія нашого Херсона. У робочий час ворог завдав масованого ракетного удару реактивними системами «Град» по центру міста, влучив у багатолюдну зупинку громадського транспорту. Постраждала 21 особа. Відомо, що щонайменше п’ятеро людей загинули на місці, є багато руйнувань. Знову зойк, плач із української землі лунає до неба і стукає до сумління кожної людини доброї волі.
Ми сьогодні молимося за всіх загиблих. Хочемо огорнути любов’ю всіх поранених, підтримати жертв цієї війни. Молимося за мужній Бахмут, Авдіївку, Херсон, за наші прикордонні області: Чернігівщину, Сумщину та Харківщину, які щодня потерпають від ударів ворога.
Водночас хочемо, щоб увесь світ почув: Україна стоїть і цього дня! Україна бореться з ворогом, який перевищує нас і за кількістю, і за інтенсивністю застосування зброї! Україна молиться за Батьківщину, стоїть перед Божим обличчям великою спільнотою Церкви, родиною християн різних Церков і віросповідань.
Продовжуємо наші роздуми над плеканням покликання у спільноті Церкви. Ми вчора говорили, як важливо в наших парафіяльних спільнотах плекати покликання до священничого та богопосвяченого, чи монашого, життя.
Сьогодні бажаю нагадати всім, що більшість членів наших парафії становлять миряни. Кожен душпастир, уся наша церковна спільнота має особливо плекати покликання мирян до місії у своїй Церкві. Завдання єпископів і священників — розрізняти дари Духа Святого, Божі дари, які мають наші миряни, і допомогти останнім поставити ці дари на служіння своїй громаді зокрема і Церкві загалом.
Належна увага до ролі та місії мирян у церкві — ключ до успіху нашого душпастирства. Священник не повинен заміняти всіх, усе контролювати. Натомість має плекати покликання активних мирян, їм довіряти. Завдяки цьому Церква усвідомить, що ми є спільнотою обдарованих людей.
Миряни ж повинні відчути відповідальність за свою Церкву, долучатися до різних справ у своїй громаді. Кожен мирянин має зрозуміти власну місію у світі і своїй церковній спільноті та її гідно здійснювати.
Кожна наша громада, парафія повинна особливо плекати покликання до подружнього стану. Ми знаємо, що підготування до подружжя — це клопіткий, непростий, але важливий вид нашого душпастирського служіння. У Католицькій Церкві ми розрізняємо два етапи підготування до подружжя — віддалений і безпосередній.
Люди мають навчитися будувати здорові стосунки з іншими, зокрема зі старшими і молодшими від себе. Однак той, хто покликаний до подружнього життя, особливо повинен навчитися будувати чисті, здорові, глибокі людські стосунки з особою протилежної статі. А всі ми маємо навчитися любити. Підготування до подружжя — це виховання до здатності любити. Зокрема, безпосереднє підготування до подружжя — це момент, коли людина обрала собі нареченого чи наречену і готується саме з ним чи з нею будувати сімейне життя.
Жоден священник не має права уділити Таїнство Шлюбу без належного підготування наречених, які повинні усвідомити зміст свого покликання до подружнього життя, до відповідального батьківства і материнства та свідомо й добровільно прийняти всі блага подружнього життя: плідність, вірність і нерозривність у любові. Наречені мають також збагнути, що Таїнство Подружжя — це момент особливої дії благодаті Духа Святого, який єднає двох в одну спільноту.
Наша Церква має великий дар одруженого священства. Подружжя наших священників повинно бути взірцем християнського подружжя для всіх, хто шукає прикладу сімейного християнського життя. Тому душпастир, особливий одружений, повинен належно готувати наречених до одруженого стану та супроводжувати їх у перші роки подружнього життя.
Ми бачимо, яким великим благословенням у наших парафіях є мирянські рухи, зокрема рухи подружніх пар. Члени цих рухів діляться між собою досвідом подружнього життя, катехизують дорослих, допомагають молодим родинам долати перші труднощі та кризи сімейного і подружнього життя. Парафії, які плекають покликання до подружнього життя, належно підготовляють і супроводжують молоді подружжя, у якій миряни почуваються реалізованими у своїх дарах і розуміють, що зможуть у церковній спільноті завершити місію мирянського покликання, — цвітуть, розвиваються, є взірцем нашого душпастирства.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наші родини! Боже, навчи нас любити одне одного і виховати кожну дитину в здатності до любові! Боже, дай сучасній молоді здатність до укладання здорового подружжя! Боже, візьми у свою опіку наше українське військо, наших дівчат і хлопців, які захищають Батьківщину! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
