Звернення Глави УГКЦ у 346-й день війни, 4 лютого 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні субота, 4 лютого 2023 року Божого, а в нас в Україні вже 346-й день великої війни, повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію нашої незалежної, мирної України.
Минула доба знову ввійде в історію Батьківщини як доба кровопролиття, вогню, смерті та крові. Тяжкі бої йдуть на Сході України, на Луганщині та Донеччині. Відповідно до ранкових повідомлень, наші захисники відбили атаки на дев’ять населених пунктів, які намагалися захопити російські агресори. Ворог постійно використовує важке озброєння, щоб нищити наші мирні міста і села. Щоразу частіше застосовує бойову авіацію проти цивільного населення.
На цей ранок відомо, що за минулу добу було здійснено 20 авіаційних і три ракетних удари. Найбільше постраждали від ракетних ударів цивільні особи на Харківщині, у містечку Барвінкове, та в Миколаївській області. На жаль, є жертви серед мирного населення. Їхня кількість ще не встановлена. Під потужні обстріли потрапила Херсонщина на правому березі Дніпра. У Херсоні вчора загинули дві особи, дев’ятеро були поранені. Ми молимося за наших захисників, за поранених братів і сестер, співчуваємо рідним і близьким загиблих, поранених, полонених, огортаємо нашою любов’ю тих, хто став жертвою цієї несправедливої, святотатської війни.
Цими днями було оприлюднені нові дані щодо кількості знищених за час війни релігійних споруд в Україні — понад пів тисячі. Найбільше храмів втратила Українська Православна Церква (Московського патріархату), наша Церква — 17-ть, Римо-Католицька Церква — 12-ть. Ворог справді намагається знищити все те, що може створити якийсь придатний для життя простір, зокрема на окупованих територіях.
Та, незважаючи на ніщо, у цей засніжений ранок ми з України хочемо промовити до людей доброї волі всього світу: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі і можемо далі служити Богові та рідному українському народові.
Продовжуємо роздуми над тим, як лікувати рани ворожнечі, розколів і поділів між християнами та представниками різних релігій. Сьогодні поговоримо про те, що поворотним моментом в історії всіх християн, не тільки вірних Католицької Церкви, став Другий Ватиканський Собор, на якому питання відновлення колись такої важливої, а сьогодні втраченої єдності між християнами було в центрі уваги його учасників. Крім того, цей Вселенський Собор розглянув принципи ставлення християн, зокрема вірних Католицької Церкви, до представників інших релігій, нехристиянських віровизнань. За підсумком соборного діяння, що, як твердить давнє вчення Христової Церкви, Собор — це особливий момент дії Святого Духа, було прийнято два дуже важливих документи, котрі тепер становлять фундамент, тому що є зібранням засад, на яких ми будуємо наш діалог між християнами.
Учасники Собору прийняли історичний декрет про екуменізм, який називається латинською мовою «Unitatis redintegratio» («Відновлення єдності»). Автори цього документа твердять, що, провадячи діалог, шукаючи за єдністю, ми маємо передусім усвідомити, що між нами є набагато більше того, що нас об’єднує, ніж того, що роз’єднує. Розвиваючи основи вже наявної єдності, яка випливає із спільної засади, що є один Господь, одна віра, одне Хрещення, було накреслено певні вказівки, дороговказ, як нам розвивати екуменічний, міжхристиянський діалог (ми вживаємо термін «екуменічний діалог» лише тоді, коли йдеться про спілкування між християнами). Здобутки цього світового руху за єдність між християнами отці Собору піднесли на високий рівень завдань, які сьогодні повинні ставити перед собою християнські Церкви.
Для того щоб спілкуватися з представниками інших релігій, при цьому не йти на компроміс із християнською істиною, щоб мати можливість свідчити свою віру і здійснювати місію, яку доручив Христос своїм учням: «Ідіть і зробіть Моїми учнями всі народи», — ми розвиваємо також міжрелігійний діалог. Другий Ватиканський Собор прийняв історичний документ — декларацію «Nostra аetate» («Наш час»).
На жаль, усі релігійні спільноти, християнські й нехристиянські, на території колишнього Радянського Союзу на довгий період були виключені з того світового руху — діалогу між християнами та з представниками інших релігій. Зазнаючи переслідувань, кривавих нищень з боку тоталітарного режиму, ми начебто були заморожені в тому стані, у якому застав усіх нас цей зловісний комунізм. Щойно після розпаду Радянського Союзу дух і здобутки діалогу між християнами та з представниками інших релігій стали доступними для релігійного життя в Україні. Ми маємо скористати з того позитивного, доброго світового, вселенського досвіду, щоб побудувати діалог між християнами України і щоб співпрацювати, спілкуватися з представниками юдаїзму, ісламу, які мають велику історію на нашому терені.
Ми сьогодні просимо: Господи, навчи нас спілкуватися в Твоє Ім’я, навчи нас бути будівничими всього того, що нас об’єднує! Боже, дай нам Твою Божественну Премудрість, якою Ти створив світ і яка воплотилася, увійшла в людську історію в особі Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа! Нехай ця мудрість, сила і благодать Духа Святого, яка з неї випливає, буде рушієм для того, щоб представники різних релігійних спільнот вміли разом у цих непростих воєнних обставинах працювати на благо України і боронити рідний край.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців, які зараз на фронті своїми грудьми, ціною власного життя захищають наш народ, наш мир, наше майбутнє! Боже, спаси людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє, благослови Твій Божий український люд Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
