Звернення Глави УГКЦ у 345-й день війни, 5 лютого 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні неділя, 5 лютого 2023 року, а в нас в Україні вже 347-й день великої війни, яку російський загарбник і окупант приніс на нашу мирну українську землю. Дякуючи Господу Богу за те, що подарував нам цей святий день, ми переглядаємо, як минула остання доба.
На жаль, зараз, буквально в ці хвилини, відбувається потужний ракетний обстріл Харкова. Повідомляють про удари по центру цього багатомільйонного міста. Ми сьогодні також дізналися, що наші захисники відбили потужні атаки росіян на дев’ять населених пунктів на Сході Батьківщини. Палають наші Луганщина і Донеччина. Особливо молимося за мужніх, незламних захисників Авдіївки, Вугледара і вже легендарного Бахмута.
Ми вчора отримали також тривожну вістку з міста Ізюм, що на Харківщині. На протипіхотній міні «Пелюстка» підірвалося семеро підлітків. Крім того, одна дівчинка отримала потужну психічну травму від побаченого і пережитого. Огортаємо молитвою наших діточок, життю і здоров’ю яких щодня загрожує небезпека через контакт із вибуховими речовинами. Огортаємо нашою молитвою та підтримкою постраждалих від цієї великої біди, яка сталася вчора в Ізюмі.
Ворог знову сильно обстрілює прикордонні райони Сумщини та Чернігівщини. Вчора потужної атаки зазнало наше місто Херсон. Ми огортаємо любов’ю, молитвою і підтримкою всіх тих, кому сьогодні найважче, хто страждає, кому болить, хто почувається забутим і покинутим. Закликаю всіх наших волонтерів: будьте Божими руками, носіями Його любові й милосердя, щоб поспішити до тих, хто сьогодні найбільше потребує нашої уваги!
Цього ранку ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми вистояли впродовж останньої доби, за те, що живемо, існуємо і боремося. Сьогодні хочемо знову сказати собі та світові: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Нині ми спішимо до наших храмів, щоб разом творити видиму спільноту Христової Церкви, щоб узяти участь у Божественній Літургії. Вона є Божественною тому, що сам Син Божий із небес сходить до нас, щоб нам послужити, Він приходить як милосердний самарянин, щоб торкнутися наших ран своїм Тілом і своєю Кров’ю, щоб увійти в наші болі та страждання, і хоче лише, щоб ми до Нього прийшли і прийняли Його служіння, були євхаристійною спільнотою воскреслого Христа, присутнього сьогодні між нами.
Щоразу, коли ми беремо участь у Божественній Літургії, то молимося за добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх. Це одне з перших прохань мирної ектенії, яку співають греко-католики і православні різних конфесій. Це спільне моління ми хочемо прийняти як Божу заповідь, наказ до виконання в щоденному житті.
Цими днями ми роздумували над тим, у якому стані сьогодні є міжхристиянські відносини, тобто як християни різних Церков і конфесій намагаються лікувати рани розколів, поділів, незгод. Зауважу, що наша Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою Східною Католицької Церквою у світі. Ми зберігаємо літургійну, духовну та канонічну спадщину візантійської Церкви, вважаємо своєю матір’ю Церкву Вселенського патріархату, бо з Константинополя прийшла до нас добра звістка Святого Євангелія. Однак наша Церква живе в повному і видимому сопричасті з наступником апостола Петра — Папою Римським. Як Церква Київської традиції, ми живемо і свідчимо той стан Церкви на наших землях, у якому вона жила перед поділом, перед схизмою між Римом і Константинополем. Ми хочемо цю нашу тисячолітню традицію пам’яті та змагань за єдність між християнами втілювати і сьогодні.
Ми свідомі, що місія змагання, праця над єдністю між християнами є невід’ємною складовою ідентичності Східної Католицької Церкви. Адже ми свідчимо, що можна вповні бути собою, зберігаючи всю повноту православної віри і традиції та перебуваючи в сопричасті зі вселенським християнством. Папа Римський, наступник апостола Петра, є служителем вселенської єдності Христової Церкви, її видимим осердям, голосом, який кличе, щоб усі були одним, як це нам заповідав Господь.
Наша Церква впродовж століть не просто змагалася, а й терпіла за справу єдності Церков. Також сьогодні, беручи до уваги очевидні здобутки міжхристиянського діалогу на вселенському рівні (Католицької і Православних Церков, із протестантськими спільнотами), наша Церква змагається, щоб ми могли втілювати їх на місцевому рівні. Як помісна Церква українського народу, ми хочемо впровадити плоди пошуку вселенської єдності в християнський церковний контекст України. Ба більше, ми вже задекларували, у який спосіб це робитимемо. Наша Церква, одна з перших серед Східних Католицьких Церков, сформулювала свою Екуменічну концепцію, тобто конкретні завдання, які ми ставимо перед собою, щоб осягнути бажану єдність, про яку молимося, за якою сумуємо, якої прагнемо і яка тепер дуже потрібна Україні.
Я запрошую всіх вас ознайомитися із тим маніфестом пошуку єдності між християнами нашої Церкви, який ухвалив Синод Єпископів УГКЦ. Бо ми справді хочемо, здійснюючи одну із питомих рис покликання Східної Католицької Церкви, бути промотором, лідером, першим будівничим єдності між Церквами в Україні.
Стоячи сьогодні перед обличчям нашого Господа, дякуємо Йому за те, що Він слухає наші молитви. Ми вчора дізналися, що відбувся черговий обмін військовополонених. Із російського полону вдалося визволити 116 захисників України, зокрема 2 офіцерів і 114 рядових і сержантів різних підрозділів Збройних сил України та Національної гвардії. Ми дякуємо за порятунок наших захисників Господу Богу та всім: Святішому Отцеві, міжнародним дипломатичним інституціям, міжнародним організаціям різного рівня за те, що всі дорогі нашому серцю герої можуть повернутися додому. Усі вони потребують серйозного лікування і реабілітації, тому що перенесли на своєму тілі й у душі знущання, зазнали глибоких ран, нанесених ворогом. Сьогодні починається для них дорога до зцілення. Молімося за них, а також за тих, хто ще сьогодні перебуває в ув’язненні й полоні. Згадаймо сьогодні на Божественній Літургії наших священників із Бердянська Івана та Богдана. Молімося за всіх тих наших українців, які перебувають у російський концентраційних і фільтраційних таборах. Молімося за визволення полонених, за зцілення поранених та за їхні родини.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших хлопців і дівчат на фронті, які захищають наше життя і свободу! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
