Звернення Глави УГКЦ у 339-й день війни, 28 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 28 січня 2023 року, а в нас в Україні вже 339-й день великої, повномасштабної, святотатської, кривавої війни, яку російський агресор і окупант приніс на нашу мирну землю.
Знову минулий день був дуже важким для нашої держави, нашого народу. Зростають за інтенсивністю бойові дії на Сході Батьківщини, зокрема на Донеччині. Мужньо обороняються такі міста, як Вугледар, Авдіївка та Бахмут. Ворог невпинно атакує позиції наших військ. За вчорашніми зведеннями, ворог нарощує використання авіації і, завдаючи авіаударів, нищить наші міста і села. Лише за один день було здійснено 10 ракетних ударів по Запоріжжі, Кривому Розі та Херсоні. Нині відомо, що було вбито десятки мирних жителів. Лише в Херсоні влучили в мирний житловий квартал, де загинули щонайменше дві особи. А на Донеччині, з того що ми знаємо і що вдалося порахувати, вчора загинуло 10 цивільних осіб.
Але ми можемо сьогодні сказати на весь світ: Україна стоїть! Україна молиться! Україна бореться! І ми, як і щоранку, дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі, що Господь Бог нам дає ще один день, щоб його прожити, віддаючи себе на служіння Богові та ближньому, щоб чинити добро.
Цими днями ми роздумуємо над тим, як нам відновити втрачену, але таку важливу і святу, єдність між християнами. Ми знаємо, що Господь Бог наш Ісус Христос на Тайній вечері у своїй Архиєрейській молитві просив Отця про єдність своїх учнів. Цікаво, що Спаситель не наказує цієї єдності, а молиться за неї. Він висловлює це своє глибоке бажання серця у вигляді молитви. Його серце каже: хочу, щоб Мої учні любили один одного, хочу, щоб Мої учні поважали один одного, хочу, щоб Мої учні були одним.
Цими днями ми міркували над тим, що бути християнином означає бути членом спільноти. Ми зауважували, що впродовж двох тисяч років існування Христової Церкви накопичилося багато ран у стосунках між різними християнськими спільнотами. Тож можна сказати, що рух за єдність християн, справжній екуменізм, є зціленням ран нашої непростої історії, нашого минулого, але найважливіше — зціленням ран стосунків між різними християнськими громадами, спільнотами, Церквами. Тому дорога до єдності є дорогою зцілення. І сьогодні ми можемо себе запитати, як це робити, бо що робити, багато хто з нас, мабуть, уже знає.
На сьогодні одним із важливих інструментів зцілення ран минулого і сьогодення є діалог, спілкування, будування стосунків. Ми знаємо, що діалог лікує рани, і це спілкування, будування стосунків має різні способи, форми, рівні. Зокрема, першим, найважливішим способом діалогу між християнами є особиста дружба, особисте спілкування, можливість зустрічатися, навіть коли ми є розділені, коли маємо упередження один до одного. Особисті зустрічі руйнують мури, як колись про це казав святий папа Іван Павло ІІ. Тому не біймося зустрічатися з представниками інших Церков і конфесій, разом міркувати над тим, як служити в ім’я добра нашого народу, Церкви Христової у її вселенськості.
Ще одним елементом стосунків між християнами є богословський діалог. Адже впродовж століть між розділеними Церквами накопичилося стільки різних богословських відмінностей, що сьогодні їх треба узгоджувати і мати відвагу долати. Упродовж десятків років дуже плідним є православно-католицький діалог. За допомогою такого спілкування можна було позбутися багатьох упереджень. Ми змогли зняти взаємні прокляття, які були накладені ще на початку другого тисячоліття. Ми разом усвідомили і визнали, що і в Католицькій, і в Православній Церкві діє один і той самий Святий Дух і є дійсні Святі Таїнства, з’ясували багато інших моментів, які можна подолати через спільні рефлексії, наукову працю і богословську дискусію.
Важливим форматом єдності, яку ми вже можемо будувати, є соціальне служіння. Ми бачимо, як сьогодні, коли в Україні розгортається гуманітарна криза, дуже плідно і активно співпрацюють різні Церкви і релігійні організації, щоб голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягнути. Ми разом рятували наших вірних, священнослужителів під час загрози російської окупації різних частин України. Зокрема, зелені гуманітарні коридори ми організовували спільно: католики, православні, протестанти, юдеї, мусульмани. Війна змусила нас побачити, як багато ми вже можемо робити разом в ім’я порятунку людського життя в Україні.
Папа Франциск під час недавньої зустрічі із великим зворушенням ствердив, що вже немає окремо православної, католицької, християнської, мусульманської чи юдейської України. Усі діти України збираються разом, щоб рятувати маму Україну. Нехай Господь Бог нам допоможе усім разом будувати, шукати, молитися, працювати над єдністю християн, зокрема в Україні.
Боже, благослови наш український народ! Боже, благослови наше українське військо! Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє перед обличчям цієї жорстокої війни! Боже, поблагослови своїх дітей, свій народ Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
