Звернення Глави УГКЦ у 321-й день війни, 10 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 10 січня 2023 року, а в нашій Батьківщині Україні вже 321-й день великої, повномасштабної війни, яку російський загарбник приніс на нашу багатостраждальну землю.
Знову минулий день і ця ніч були дуже важкими для України. Спостерігається як потужне загострення військового протистояння на лінії фронту, так і активізація обстрілів з боку російського окупанта по прифронтових містах і селах, куди він здатний досягти своєю вбивчою зброєю. Осердям військового протистояння є наш Донбас, зокрема відомі на весь світ як символи українського спротиву міста Бахмут і Соледар (містечко трішки на північ від Бахмута).
Якраз вчора, за повідомленнями Генерального штабу України, ворог почав потужний наступ на Соледар. Кидає велику кількість живої сили. Властиво, це місто як таке вже не існує. Усі його околиці вкриті горами трупів російських окупантів. Проте ворог ані на хвилинку не зупиняє своїх атак. Кожен сантиметр цієї зраненої землі вкритий, змочений, скроплений людською кров’ю. Соледар сьогодні — це образ російського безумства, за якого політичні цілі осягають військовими засобами, абсолютно не зважаючи на життя і гідність власних військовослужбовців.
Ворог намагається обстрілювати саме наші мирні міста і села, ті місця, де збирається найбільше людей. Таке враження, що зокрема в останні дні ворог навмисно обстрілює ринки, куди люди приходять купити собі харчі. Під потужний обстріл знову потрапила наша східна Харківщина. Знову ворог обстрілює Херсон. Цієї ночі потужного удару зазнало місто Очаків на березі Чорного моря. Упродовж дев’яти годин вчора лунала повітряна тривога на Дніпропетровщині: міста Нікополь і Марганець знову опинилися в центрі російських атак із реактивних систем.
Та незважаючи на кров, сльози, вогонь, руйнування і холод, Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Відповідно до наших літургійних ритмів, ми продовжуємо святкувати Різдво. Якраз ці дні називаються посвяттям Різдва. І сьогодні Східна Церква вшановує пам’ять 20 тисяч мучеників, спалених у Нікомедії. Літургійний ритм відзначення Різдва Христового поєднує, з одного боку, радість приходу до нас у тілі нашого Господа Бога і Спаса Ісуса Христа, а з іншого — пригадує нам усю драматичність тих обставин, які взяв на себе наш Господь і Спаситель. Дивні почуття з’являються у цьому посвятті Різдва. Радість переплітається начебто із болем, стражданням і смутком. Але в цьому є якийсь глибокий, таїнственний Божий задум щодо Христового Різдва та спасіння людини.
Дитятко Ісус приходить до людини не як Бог, щоб Йому служили, не як той, хто вимагає сліпої покори, страху, не як той, хто принижує чи змушує силою прийняти Його присутність, не як той, хто накидає себе комусь. Він входить у людську історію як найменший посеред людей, найслабший. І потім скаже про себе: «Я прийшов не щоб Мені служили, а щоб послужити і віддати своє життя як викуп за багатьох».
Ті обставини, які супроводжують Різдво Христове, начебто ілюструють цей дуже покірний спосіб присутності Бога в людині в таїнстві Різдва. Він приходить сам як слуга. Входить в історію людського болю, страждання, вигнання і болю. Можна сказати, що сам Бог приходить до людини і вписується в її ім’я для того, щоб його [ім’я кожної людини] вписати в книгу життя на небесах.
Святі Отці говорили, що можна розрізнити три моменти, етапи приходу і наближення Бога до людини. Перший етап — це Його народження, проживання між людьми в людській природі, особиста Божественна присутність серед людей, — Його земне життя, яке розпочалося в Різдві і завершиться у Його стражданнях, смерті та воскресінні.
Другий етап Христового приходу, постійного наближення до людини відбувається в тілі Його Церкви. Він сьогодні приходить до кожного з нас через спільноту своїх учнів, через спільноту християн, віруючих людей нашого часу. Особливо Він вписується в наше ім’я сьогодні, а відтак намагається вписати наше ім’я в книгу життя на небі через Святі Таїнства Христової Церкви, зокрема через Хрещення і Миропомазання. А кульмінацією присутності живого Христа між нами сьогодні у Церкві є Свята Євхаристія, Таїнство Його Тіла і Крові між нами.
На першому і другому етапі Він приходить до нас як покірний слуга, який начебто віддається в руки людини, стає перед нею слабкий, безборонний, — віддає себе в нас і за нас. Але на третьому етапі Він прийде у своїй славі і буде судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця. І цей остаточний прихід у славі нашого Спасителя, з одного боку, буде вінцем історії, а з іншого — радістю для тих, хто Його зустрічав на попередніх етапах, хто дозволив Йому послужити нам, людям, хто повірив у Нього тоді, коли Він прийняв вигляд, образ слуги. І буде страшним для тих, хто Його тоді, в образі раба, зневажив, відкинув, Ним погордував чи навіть Його розіп’яв у своєму серці.
Ісус Христос хоче разом з нами перебувати в цьому святі Його Різдва, розділяти наші обставини історичного життя. Він прийшов до нас у людській подобі, прийняв вигляд слуги, щоб своє вічне Боже ім’я вписати в цьому мученицькому народі — народі України, щоб узяти на себе наші болі, страждання, навіть наші страхи і немочі, наші поневіряння. Він хоче вписатися в долю кожного, кому найтяжче. Він плаче з тими, хто плаче, і бореться разом із тими, що борються, аби відстояти гідність людини і свободу свого народу. Ми вітаємо Його радісним привітом «Христос народився!» і відповідаємо «Славімо Його!». Однак прославляймо нашого новонародженого Спасителя не лише словами, а й своїм життям, своїми вчинками, любов’ю і повагою до тих, хто сьогодні найменший і найслабший між нами.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших захисників! Боже, Ти сьогодні народився між нашими дівчатами і хлопцями біля Бахмута і Соледара, біля Кам’янського і Херсона, Ти, що прийшов, аби нам послужити, дозволь нам прийняти і славити Тебе у Твоєму Різдві сьогодні між нами! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
