Звернення Глави УГКЦ у 248-й день війни, 29 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, і уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 29 жовтня 2022 року, а український народ уже 248-й день потерпає від цієї повномасштабної війни, яку росія принесла на українську землю. Наш народ як єдине ціле стоїть уже ось котрий день у цьому тяжкому, мужньому протистоянні з тим, хто приходить, щоби забрати у нас право на життя, право на існування.
Знову впродовж останньої доби на всій лінії фронту йшли тяжкі бої. З того, що ми сьогодні зранку могли довідатися, — ворог невпинно обстрілює мирні міста і села, зокрема в прикордонних з росією районах Сумщини, Чернігівщини, але також на Сході і Півдні нашої Батьківщини. Знову були завдані різного роду удари по Дніпропетровщині, особливо по містечку Нікополь, яке ми вже багато згадували цими днями в нашій молитві. Знову потерпає наша Миколаївщина, наша Харківщина, зокрема щойно звільнені місцевості, наприклад Куп’янський район, де тільки почало налагоджуватися нормальне життя. Ворог продовжує нищити ці міста і села.
Київ і Київщину було попереджено про можливість екстрених відключень електроенергії на невизначений термін. Ворог знищив велику частину енергетичної системи України і сьогодні Центр України потерпає від цього лиха. Коли у великому місті відключають електроенергію, тоді багатоповерхівки перетворюються на холодні пастки, у яких люди не можуть ані зігрітися, ані мати можливість приготувати собі їжу.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
І ми сьогодні дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що подарували нам новий день, що ми можемо бачити ранкове сонце та служити Богові і Україні.
Ми ж продовжуємо роздуми над тим, як будувати після війни Україну та українське суспільство, якими є ті непорушні, міцні фундаменти, що їх треба закласти в українське суспільство, щоб на них можна було опертися під час будь-якого лихоліття. Ми говорили, що такою основою, таким фундаментом здорового, сильного суспільства є здорова, сильна сім’я як єдність чоловіка і жінки.
Ми говорили, що оскільки сім’я є такою важливою, суспільство має певні обов’язки щодо неї — покласти сімейні цінності в основу своєї політики в будь-якому напрямку суспільної, громадської та законодавчої діяльності.
Сьогодні я б хотів звернути вашу увагу на необхідність шкільної програми з підготовки до шлюбу. Очевидно, що в наших парафіях, в громадах є ціла низка різних шкіл, спільнот, є окрема програма підготування наречених до Таїнства Подружжя безпосередньо перед їх вінчанням, але сама система шкільної освіти України теж має обов’язок плекати сімейні цінності в українській школі. Бо школа — це простір, середовище не тільки передавання певних знань, а й виховання нових поколінь. Якщо сімейні цінності є цінностями загальнолюдськими, то потрібно виховати українську дитину до того, щоб вона була здатною сформувати власну родину.
На жаль, ми сьогодні констатуємо, що більшість сімей в Україні розпадається. І наші педагоги та психологи говорять, що коли дитина виростає в неповноцінній сім’ї або не має родини, то вона не зможе без допомоги створити своєї сім’ї. Тому шкільна програма підготування до шлюбу, у якій держава могла б діяти у співпраці з Церквами і релігійними організаціями, є вкрай потрібною.
Важливо, щоб українська школа пояснювала, що таке гідність людини, у чому полягає суть любові, взаємної турботи і дарування себе, щоб виховувала саму здатність наших дітей до любові, взаємоповагу між різними поколіннями, старшими і молодшими, батьками і дітьми. Так важливо нам скоординувати зусилля фахівців різного профілю для того, щоби допомогти нашим дітям, молоді долати стреси, протистояти насильству, щоби разом можна було конструктивно діяти і будувати суспільства в умовах нестабільності.
Я переконаний: коли шкільна освіта, держава і суспільство разом плекатимуть українську сім’ю, допомагатимуть нашим подружжям бути щасливими в сімейному житті, тоді Україна буде непереможною, тоді будь-які зовнішні загрози нам не будуть страшними. Нас ніщо ззовні не налякає, якщо зсередини ми подолаємо всі небезпеки і рани, які чигають на українську сім’ю.
Боже, благослови українську родину! Боже, благослови українську школу, щоб вона була середовищем любові, взаємодопомоги і взаємоповаги! Боже, поблагослови наших військових! Боже, поблагослови наших дівчат і хлопців, які воюють на фронті й захищають нашу Батьківщину! Боже, у Твої руки віддаємо всіх поранених, немічних, стражденних і вмираючих — будь до них милосердний, прийми їх жертву і життя у свої батьківські обійми!
Особливо молимося за наших братів і сестер, які опинилися на окупованій території, на яких чиниться тяжкий тиск. Ми знаємо, що на Херсонщині дали людям два дні, щоб вони покинути свої домівки, два дні на повну евакуацію…
Боже, порятуй Твоїх дітей там, де ворог найбільше з них знущається! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
