Звернення Глави УГКЦ у 209-й тиждень повномасштабної війни, 15 лютого 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 209-й тиждень великої, кривавої війни. Її називають «повномасштабним вторгненням», хоча ми добре знаємо, що ця війна розпочалася ще у 2014 році.
Минулий тиждень знову був часом злочинів, але водночас — боротьби за життя, за людяність, за тепло і світло. Із новин, які ми отримуємо, знаємо, що впродовж тижня гарячі бої точилися вздовж усієї лінії фронту. Ми молимося за наших воїнів, наших захисників на Запорізькому і Покровському напрямках, на Донеччині, під Куп’янськом, — усюди, де наші хлопці й дівчата своїми грудьми закривають Україну, Європу і світ від російської навали.
Усі розуміють: де ступає нога російського окупанта, закінчується життя, а разом із ним — людська гідність, права і свободи.
Останніми днями ворог активно атакував нашу славну Одесу. Проте осердям щоденних ударів залишається столиця — місто Київ. Цими днями було зруйновано ще одну теплоелектроцентраль. Попри це, кияни продовжують демонструвати героїзм, силу духу й оптимізм, долаючи випробування, які випали на їхню долю.
Цього тижня увага українців і всього світу була також прикута до Олімпійських ігор в Італії. Українське суспільство було глибоко розчарованим рішенням Міжнародного олімпійського комітету дискваліфікувати прапороносця нашої збірної Владислава Гераскевича за те, що він одягнув «шолом пам’яті», щоб нагадати світові: Україна пам’ятає своїх героїв. Цей спортсмен засвідчив, що існують цінності, які можуть бути важливішими навіть за олімпійські медалі.
Особливо хочемо подякувати Папі Леву, який закликав згадати історичну традицію, коли Олімпійські ігри були часом миру. Святіший Отець закликав припинити всі війни і бойові дії у світі. На жаль, до голосу наступника апостола Петра дослухалися не всі.
Ми висловлюємо глибоку вдячність усім, хто солідарний з Україною. Минулого тижня в різних парафіях, єпархіях і дієцезіях Європи, зокрема в Польщі, а також в усіх наших спільнотах у Західній Європі відбулися збори пожертв на підтримку України, особливо Києва.
Сердечно дякуємо всім, хто жертвував, інколи навіть останню вдовину лепту, щоб помогти киянам і тим, хто сьогодні переживає умови своєрідного «холодомору», коли ворог намагається знищити мирне населення України зимовим холодом.
Ми також вдячні польському єпископату за знаки уваги і солідарності та за звернення до польського народу із закликом підтримати Україну.
Дорогі брати і сестри, дорогі люди доброї волі в усьому світі! Ми вкотре хочемо сказати: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні вітаю вас із далекої й теплої Бразилії, з міста Куритиба. Ми прибули сюди разом із владиками Постійного Синоду для проведення чергової сесії. Як ви пам’ятаєте, попередня сесія відбувалася в Австралії, а тепер ми відвідуємо нашу Церкву та митрополію в Бразилії.
Маємо нагоду зустрітися не тільки з нашими владиками, а й зі священниками, монашеством і мирянами, щоб бразильська громада відчула: Україна хоч і далеко, але водночас близько. Ми бачимо, як українці тут переживають за свою Батьківщину, як їхні думки й молитви линуть до землі, звідки майже століття тому приїхали їхні пращури.
Таким чином наша Церква будує глобальну мережу єдності українців, яка живе, зростає і діє в глобальній Українській Греко-Католицькій Церкві.
Цього тижня я мав можливість особисто розповісти про це Папі Леву XIV під час аудієнції в Римі дорогою до Бразилії. Було важливо говорити не про сильних світу цього, а про простих людей — рятувальників, медиків, батьків, духовенство та всіх, хто в надзвичайних обставинах рятує свій народ.
Святіший Отець подякував за те, що попри драматичні обставини наша Церква продовжує служити. Діє Синод Єпископів, працюють синодальні структури, комісії, відділи та департаменти Патріаршої курії. Ми відповідаємо на потреби народу не тільки гуманітарною допомогою, а й проголошенням Божого слова. За цей час наша Церква в Україні зросла майже на чотири відсотки. Святіший Отець зазначив: «Це справді світло надії з України».
Я також представив різні ініціативи взаємодії Церкви з громадянським суспільством і міжнародними організаціями для пошуку справедливого миру. Особисто передав Папі списки майже 400 військовополонених і зниклих безвісти. При цьому я пояснив, що ці списки не взяті з відкритих джерел. Щоразу, коли я відвідую наші громади в різних містах і селах України, до мене приходять батьки, матері, дружини й діти і зі сльозами на очах просять про порятунок своїх близьких. Саме тоді я отримую ці імена. Я сказав: «Святіший Отче, те, що я можу засвідчити сьогодні, імена наших бійців, які перебувають у полоні, — тепер у ваших руках. Наш народ має глибоке відчуття, що відтепер їхні імена є також у Божих руках».
Папа запевнив, що зробить усе можливе, щоб сприяти їхньому пошуку і звільненню, і що постійно молиться за український народ у його борні. Щонеділі, під час кожної загальної аудієнції Святіший Отець звертає увагу на стражденний український народ і є нашим голосом перед могутніми світу цього. Я подякував йому також за це і запросив його відвідати Україну. Папа уважно поставився до цього запрошення, і ми сподіваємося, що настане той момент, коли ми отримаємо звістку, що планується в слушний час його пастирський візит до нашої держави.
Ми сьогодні молимося: Боже, благослови Україну! Благослови наших воїнів на фронті! Благослови рятувальників, медиків, волонтерів і всіх, хто рятує життя та бореться за людяність, тепло і світло в Україні! Боже, зупини цю війну!
Люди розпочинають війни своєю хтивістю і гріховністю, але Бог кладе край цьому безумству своєю святістю. Наш Бог є Богом миру.
Боже, благослови Твоїм миром нашу українську землю!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
