Звернення Глави УГКЦ у 201-й тиждень повномасштабної війни, 21 грудня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми вже нараховуємо 201-й тиждень великої війни в Україні. Ми знову рахуємо дні й ночі, тижні й місяці, які приносять Україні нові жертви. Кожного дня ллється людська кров. Кожного дня ворог завдає нових масованих атак по всій території нашої Батьківщини.
Упродовж цього тижня ми особливо молилися за наших воїнів біля Покровська та Мирнограда на Донеччині, біля Гуляйполя на Запоріжжі та біля Куп’янська на Харківщині. Бачимо, що ворог почав змінювати тактику і щоночі обирає серед наших мирних міст нову жертву.
Такою жертвою стала Одеса, а також одеське Причорномор’я. Після масованих, концентрованих, особливо нічних, атак Одеса кілька днів перебувала в повному блекауті. Люди були позбавлені світла й тепла на березі Чорного моря.
Буквально вчора ворог атакував портову інфраструктуру, і ми знаємо, що близько десяти людей загинули, а коло тридцяти отримали поранення лише після одного такого масованого удару. Було пошкоджено пункти переходу між Україною і Молдовою. Навіть на мосту навмисно була атаковано мирну родину, яка на своєму авто переїжджала на другий берег Дністра. Загинула жінка з дітьми.
Ми робимо все для того, щоб і в таких надзвичайних обставинах рятувати людське життя. Так, відкриваємо центри стійкості, щоб там, де холодно, українці могли зігріти одне одного; там, де є темно, наповнити одне одного світлом.
Сьогодні ми хочемо, щоб світ знову був солідарний з Україною, зокрема тоді, коли ведуться переговори про так званий мирний план для завершення цієї війни. Прагнемо, щоб могутні світу цього перейнялися болем і стражданням простих українців. Ми так хочемо миру, який є не лише підписаним папером, а простором життя, де можна жити, мати тепло і світло, мати майбутнє, бути захищеним, мати можливість будувати своє життя!
Ми нині говоримо на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня увага нашої Церкви була прикута до Франції, до міста Парижа, де вперше в історії нашої Церкви відбулася архиєрейська хіротонія українського єпископа. Владика Ігор Ранця був покликаний Церквою до єпископського служіння і вступив в уряд правлячого архиєрея нашої Паризької єпархії святого Володимира Великого, яка, окрім Франції, опікується нашими вірними в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.
Ця хіротонія нового єпископа була особливим моментом сопричастя, — моментом, коли українська Церква в Парижі могла промовити до суспільства Франції, до Католицької Церкви в цій країні, а також до всієї франкомовної частини світу через презентацію наших франкомовних публікацій, через спілкування з журналістами, представниками органів державної влади, інтелектуалами, лідерами громадських організацій і спільнот — не тільки українських, а й, зокрема, французьких.
Ми особливо молимося за нового владику Ігоря, якого Господь Бог покликав очолити ту єпархію, де він десять років служив як священник. Також хочемо подякувати єпископату Франції, який прийняв до лона Єпископської конференції нашого молодого єпископа, котрий після завершення докторських студій у галузі екуменізму може послужити для будування стосунків між християнами. А для нас, в Україні, дуже важливо, що тепер у Парижі потужно звучатиме голос українського народу.
Париж сьогодні традиційно називають європейською столицею народів, де перетинаються різні культури, думки й ідеї, а також різні релігійні спільноти, національні культури й Церкви. І Україна буде присутня на цьому сучасному ареопазі Європи. Хай Господь Бог благословить нашу Церкву!
Ми дякуємо всім тим, хто підтримуватиме владику Ігоря, і запевняємо, що українська Церква завжди буде зі своїм народом, буде там, де Господь Бог сьогодні цей народ покликає і розпорошує. «Твоя Церква завжди і всюди з тобою» — це наше гасло душпастирства серед наших людей поза межами української землі.
Але сьогодні ми вдивляємося в майбутнє. Через чотири дні буде Різдво. Згідно з ритмом літургійної підготовки нашої Церкви, ми перебуваємо в передсвятті Різдва Христового. Ця неділя перед Різдвом передає нам динаміку підготування всесвіту до воплочення приходу в людському тілі свого Творця.
Ми відчуваємо, як весь світ зрушився. Уже мудреці з далеких земель за зорею подорожують до Вифлеєма. Пресвята родина — Марія і Йосиф — пустилася в дорогу до Вифлеєма і стукає до різних осель, шукаючи місця для народження Божого Сина.
Отож і ми цими днями не сидімо склавши руки, прислухаючись до серцебиття світу й руху космічних сил. Зарухаймося і ми, щоб завершити духовне підготування до Різдва Христового.
Усіх вас вітаю із прийдешнім великим святом! У Різдві Христовому Син Божий стає одним із нас. Він воплочується в болі й стражданні України. Він реально присутній у наших ранах. Але туди, де є темрява, Він приносить надію небесного світла. І там, де сьогодні гарцює війна, Він приносить небесний мир.
Ми Його просимо: Господи, прийди, зупини війну і благослови дітей України Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
