Звернення Глави УГКЦ у 196-й тиждень повномасштабної війни, 16 листопада 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову продовжуємо рахувати дні і ночі, тижні великої, кривавої війни, яка розповзається землями мирних міст і сіл України, — війни, яка щодня і щотижня приносить нові жертви. Як говорив патріарх Йосиф Сліпий, сьогодні Україна спливає кров’ю — море сліз, ріки крові течуть нашою землею.
Не був винятком і цей, уже 196-й тиждень повномасштабного вторгнення російських військ на нашу мирну землю. Цей тиждень ввійде в історію як тиждень героїчного протистояння, героїчних зусиль українських військ, які зупиняли спроби російських окупантів просуватися вглиб української території. Зокрема, важкі бої точаться довкола міста Покровська, де ворог концентрує свій основний удар і потенціал для атак на Україну. Також наші захисники зупинили спроби російських військ просуватися на Півдні нашої Батьківщини, біля Запоріжжя.
Цього тижня, у ніч на 14 листопада, ворог завдав чергової масованої комбінованої атаки на Київ, нашу столицю. Загинуло щонайменше чотири особи, десятки поранено. Але цей час боротьби є також виявом великої Божої сили, яка проявляється у стражданнях українського народу і промовляє до всього світу.
Та ще один біль цього тижня розлився в серцях і умах українців. Наші правоохоронні органи викрили злочинну, корупційну схему, яка нищила енергосистему України. Ми поділяємо біль нашого суспільства і, виконуючи пророчий уряд Церкви, послідовно тавруємо й засуджуємо те явище, яке звемо корупцією. Бо в умовах війни це справжня диверсія проти України, зокрема в енергетичній сфері, коли мільйони українців потерпають від браку світла й тепла.
Обнадійливим є те, що це антикорупційне очищення здійснюють наші державні органи, які ведуть боротьбу з цим злом. Ми сподіваємося, що Українська держава, наша влада, буде послідовно боротися, зупиняти це явище. А ми, як суспільство, як церковні спільноти та громадські організації, створюємо необхідну суспільну думку, яка оголосила нульову толерантність до будь-яких виявів цього зла — морального, суспільного, економічного — у нашому суспільстві. Ми сьогодні кажемо, що корупція — це не тільки моральне зло, а й злочин проти України.
Просимо тих, хто сьогодні має відповідальність в Українській державі, зробити все можливе, щоб викрити всіх корупціонерів і водночас унеможливити подальше руйнування нашої держави та підрив довіри до України серед міжнародних партнерів. Церква завжди буде союзником усіх тих, хто готовий боротися із злом корупції в Україні.
Незважаючи на наші внутрішні болі й труднощі, незважаючи на нові жертви цієї війни, ніхто не може зламати волю України до свободи, до правди, до гідності, до незалежності, які є необхідними умовами розвитку кожної людини і кожного народу.
І тому ми хочемо вкотре, щоб із України на весь світ лунав голос, який каже: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі, 16 листопада, Українська Церква відзначає Міжнародний день бідного. Ми вкотре хочемо звернути нашу особливу увагу на тих, хто є в найбільшій нужді й потребі, особливо серед воєнного лихоліття.
Відповідно до аналізу відповідних структур Організації Об’єднаних Націй, дві третини українців потребують негайної гуманітарної допомоги. Війна завжди несе із собою розруху, руйнування, гуманітарну кризу. Важкість цієї кризи поглиблює обставини осінньо-зимового періоду, до якого ми наближаємося.
Тому ми покликані нині мобілізувати всі наші зусилля, щоб послужити тим, кого звемо вбогими, хто день і ніч взиває лише до Господа Бога про поміч, бо власних сил і можливостей забезпечити собі необхідне для життя не має. Кожен, хто служить убогому, з одного боку, стає Божими руками, які несуть Господню любов і допомогу до кожної потребуючої людини. А з іншого боку, за словами святого Івана Золотоустого, він служить самому Христу, який страждає, є нагий і голодний, потребуючий у постаті кожного бідного та маргіналізованого.
Цього тижня ми урочисто презентували в Києві перший повчальний пастирський лист Папи Лева XIV, який має назву «Dilexi Te». У цьому листі йдеться про покликання Церкви до служіння вбогим.
Папа каже нам, що служити вбогим — це не лише соціальна місія Церкви. Служити вбогому означає зустріти живого Христа. Це глибоко релігійний акт, з яким Церква виходить назустріч кожному потребуючому. Папа говорить про «революцію ніжності» — про те, що у служінні кожен може досвідчити ніжність Божої любові, якої ми так потребуємо в умовах цієї жорстокої війни.
Отож не даремно в Душпастирському плані Української Греко-Католицької Церкви служіння потребуючим, убогим, найбільш уразливим є одним із наших пастирських пріоритетів. Церква прагне сповнити цю місію, особливо в цих тяжких обставинах.
Ми сьогодні хочемо звернутися до світового співтовариства, щоб усі люди доброї волі відчули біль України. Коли ви хочете послужити тим, хто є в найбільшій потребі, зверніть свою увагу на міста й села України, які щодня і щоночі потерпають від російських збройних атак.
Ми переконані, що, як і в попередні роки повномасштабного вторгнення, ми зуміли зробити все, аби гуманітарна криза не перетворилася на катастрофу, — так само й цієї зими. У наступні місяці ми докладемо максимум зусиль, щоб ніхто в Україні не помер з голоду, холоду чи інших гуманітарних причин. Тоді відчуємо, що живий Христос своєю силою, благодаттю і навіть стражданням в обличчі вбогого є між нами, а Його сила стане запорукою нашої стійкості, буде криком українського народу про справедливий мир в Україні.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, почуй крик українського народу, який плаче, як Ти колись почув крик Твого люду в єгипетській неволі й послав своїх посланців, які вивели його від рабства до свободи, від смерті до життя! Боже, поспіши зі своєю спасенною десницею до нашого народу в Україні і благослови нашу землю Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
