Звернення Глави УГКЦ у 191-й тиждень повномасштабної війни, 12 жовтня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову продовжуємо рахувати дні й ночі, тижні, місяці великої війни. Сьогодні минає 191-й тиждень повномасштабного вторгнення російських військ на мирну українську землю.
Оглядаючись на цей тиждень, який ми з Божою допомогою пережили, знову бачимо сльози, кров, смерть. Бачимо українські міста й села у вогні. Але також бачимо героїзм, жертовність, силу Божого Духа, яка виявляється через відданість і любов людей, які вірять у Бога.
Цього тижня, у ніч на 10 жовтня, росія завдала один із наймасованіших ударів, зокрема по Києву. Вона починає систематично нищити нашу енергетичну інфраструктуру. Цього четверга наша столиця пережила частковий блекаут. Великі міста опинилися без електроенергії та водопостачання. Це означає, що життя цивільних людей у таких містах перетворюється на справжнє пекло. Знову загинули люди, знову загинули діти. Тільки в Києві — близько 20 постраждалих. І все це — за один-єдиний цей день, 10 жовтня.
Ми хочемо сьогодні, щоб світ почув: у той час, коли очільники держав, навіть у росії, говорять про мирні переговори, відбувається безпрецедентна ескалація війни. Кількість щонічних російських атак подвоїлася. Різна зброя, яка насамперед націлена на мирних цивільних людей, щодня приносить нові жертви в Україні.
Перед нашими очима стоїть подія похорону 15-річної дівчини з села Лапаївка біля Львова, яка загинула минулої неділі. Її батько приїхав із фронту до мирного Львова, щоб поховати свою дитину. Це — ікона сучасної боротьби українського народу за своє право на життя.
Та нині ми хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі. Особливо молимося за наших енергетиків, які демонструють героїзм і свідчать християнську віру, невпинно відновлюючи зруйновану ворогом енергетичну мережу. Вони знають, що завтра росія знову вдарить, що сьогодні під’єднані кабелі наступного дня знову можуть бути пошкоджені. Але вони знову і знову дарують людям світло, тепло, можливість життя.
Ми хочемо, щоб цей героїзм, цю стійкість, незламність нині бачив увесь світ — і щоб він став на правильну сторону історії, підтримав героїчний український народ у його боротьбі з явним, воплоченим злом.
Ми сьогодні вкотре кажемо: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня відбулася дуже важлива подія в житті європейської Католицької Церкви. У домі Марії, поруч із місцем об’явлення Пречистої Діви у Фатімі, відбулася чергова річна генеральна асамблея президентів єпископських конференцій Європи. Очільники католицьких єпископатів усіх європейських країн зібралися, щоб осмислити виклики, які стоять перед віруючими людьми, і промовити словом надії до християн Європи.
На цьогорічній асамблеї Україна була в центрі уваги. Сьогодні вся Європа підтримує нашу Батьківщину. Можливо, порівняно з попередніми асамблеями, цього року про Україну говорилося найбільше в історії. Європейські єпископи розуміють, що перед Європою постали небезпечні виклики. Вони говорили про те, що Європа починає втрачати свою історичну пам’ять.
Усіх зворушила доповідь архиєпископа Крочіата, голови Комісії COMECE — представництва Католицької Церкви при структурах Євросоюзу. Владика зазначив, що відходить у вічність повоєнне покоління, яке пам’ятало жахіття Другої світової війни. Гаслом об’єднаної Європи тоді були слова: «Ніколи більше». Політики, громадські й церковні діячі доклали всіх зусиль, щоб жахіття війни не повторилося. Але, на жаль, і ця пам’ять, і цей острах, і навіть цей принцип починають забуватися.
Сьогодні в політичних колах європейських країн дедалі частіше лунають гасла на кшталт «можемо повторити». Слово «війна» усе частіше асоціюється з комп’ютерними іграми чи політичними баталіями. А симпатії до агресивної лексики, крайніх позицій, поляризації й ненависті, на жаль, приносять політичні дивіденди. Тому християни Європи нині повинні бути особливо чутливими. Війна в Україні стає цивілізаційним викликом для всієї Європи.
Ми відчуваємо, як уся Католицька Церква, особливо на європейському континенті, підтримує Україну. Європейські католицькі єпископи розуміють, що доля Європи вирішується саме тут, у нас. Український народ своїми грудьми захищає європейську цивілізацію.
Ми знову дякуємо нашим братам у єпископстві з Європи та всього світу за їхню підтримку. Ми мали нагоду засвідчити, як сьогодні живе й бореться наша Церква та наш народ, розповіли про виклики, які чекають нас цієї зими — можливо, однієї з найскладніших у нашій новітній історії. Але ми повертаємося додому з надією: ми не самі. Голос України не лише почуто — сьогодні відбувається гуманітарна й духовна мобілізація на підтримку України, зокрема через молитву.
Папа Лев закликав провести жовтень у щоденній молитві за мир, зокрема за Україну. Ми тішимося, що війна в Газі може припинитися. Ми радіємо, що знаходяться розв’язки, щоб зупинити той чи той локальний конфлікт. Сподіваємося, що з Божою допомогою за молитвами Пречистої Діви Марії, об’явленої у Фатімі, зможемо зупинити вбивчу руку й російського агресора.
Молімося разом: Боже, благослови! Боже, вислухай! Боже, прийди й поблагослови Україну — дітей України, нашу владу, наше воїнство, наших мирних мешканців міст і сіл Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
