Звернення Глави УГКЦ у 188-й тиждень повномасштабної війни, 21 вересня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову продовжуємо рахувати дні й ночі, тижні цієї кривавої, святотатської війни. Вже минає 188-й тиждень від початку повномасштабного вторгнення російського війська, яке зруйнувало мир і спокій простих українців. Це був тиждень важких боїв на фронті. Тиждень постійних сирен, повітряних тривог по всій Україні. Тиждень, коли щоночі нашу столицю, міста і села, зокрема на Сході, Півдні й Півночі України, атакували російські дрони та ракети. Знову головною мішенню цих ударів був Київ. Однак у попередні дні масовані ракетні удари також були завдані по нашій Дніпропетровщині. Загинули люди, систематично нищиться життєва інфраструктура міст і сіл.
Ми особливо вболіваємо за тих, кого знову доводиться евакуювати з прифронтових міст, містечок і сіл. Уже згадана Дніпропетровщина оголосила вимушену евакуацію з 18 населених пунктів.
Ми молимося за наші Суми й Сумщину, які сьогодні стали театром сучасної війни технологій. Усе, що розташоване на цих землях, біля Сум, а також на Харківщині, щодня нищиться керованими авіабомбами, запущеними з російської території.
Але ми сьогодні хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі. Дякуємо за стійкість простих людей, наших медиків, рятувальників, учителів, які в умовах війни мужньо розпочали новий навчальний рік. Дякуємо батькам, які ціною власного життя виборюють для своїх дітей право на життя і на освіту.
Проте особлива подяка нашим захисникам. Ми усвідомлюємо, що кожен прожитий день, кожен тиждень окроплений чиєюсь кров’ю. Дякуємо нашим хлопцям і дівчатам на фронті за їхню мужність і стійкість серед втоми.
Ми прагнемо, щоб голос нашого народу вкотре був почутий світовим співтовариством. Тому заявляємо: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні, цієї неділі, яку ми називаємо неділею по Воздвиженні, хочемо поділитися гарною звісткою зі зраненої Дніпропетровщини. Наш Донецький екзархат чи не найбільше постраждав у цій війні: більше ніж половина наших парафій, храмів, що опинилися на окупованій території, фактично знищені. Релігійне життя нашої Церкви там заборонене. Але на вільній землі життя б’є ключем. Наша Церква втішається Божим благословенням і безпрецедентним розвитком. І сьогодні ми освятили новозбудований храм Преображення Господнього в місті Кам’янському, колишньому Дніпродзержинську, на Дніпропетровщині.
Це унікальне місто, бо воно — місто металургів. Сюди з’їхалися люди з усього колишнього Радянського Союзу, і сьогодні вони, незалежно від національної чи етнічної належності, усі як один стали на захист своєї Батьківщини. У Кам’янському успішно зростає й розвивається наша громада і парафія, яка народилася понад 30 років тому.
Засновниками цієї громади були репресовані греко-католики, які після відбуття покарань у концтаборах Сибіру не могли повернутися до своїх домівок на Заході України. Саме вони заснували громаду в Кам’янському. Скільки поневірянь і чиновницького свавілля довелося пережити, щоб здобути земельну ділянку й вибороти право на існування! І ось сьогодні, як вінець більш ніж 30-річного розвитку, ми освятили новозбудований храм.
Ми відчули, що ця подія — свято надії в контексті Ювілейного року надії. Бо Божий народ будує храми не лише для сьогодення, хоч і нині цей храм потрібний, але насамперед — для майбутнього, для молоді й дітей, які гуртуються в парафії, шукають Бога і зустрічають Його тут.
Щиро дякуємо всім, хто допоміг у спорудженні цього храму. Діяльність цього нашого місійного парафіяльного осередку є знаковою: тут Божий народ служить Господеві й рятує людське життя.
Дякуємо отцю-пароху Ігореві Пігуличу, нашим владикам, екзархам Донецького екзархату, вислуженому екзархові владиці Степанові Меньку та новому екзарху — молодому й енергійному владиці Максимові Рябусі, а також усім тим, хто творить цю громаду і розвиває тут нашу Церкву.
Дивлячись в обличчя цих людей, дівчат і хлопців, наших військових, ми бачимо в їхніх очах перемогу, — перемогу, яку ми святкуємо, вшановуючи чесний і животворний Хрест Господній. Це та сама перемога, яку колись Господь в об’явленні на небі Хреста подарував майбутньому імператору Костянтинові. Ця перемога Божої сили в умовах війни сьогодні пульсує в душах і серцях наших вірних, зокрема на зраненій Дніпропетровщині.
Дякуємо Господеві за те, що Він присутній між нами, — не тільки з нами, а й у нас, — і що сьогодні силою і благодаттю Святого Духа Він подарував святиню своєму народові.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, благослови всіх тих, хто Тебе шукає, на Тебе надіється, Тебе призиває, хто будує живий храм — храм Тіла Христового, храм людських душ, особливо в наших єпархіях та екзархатах, де сьогодні найбільше крові й болю. Боже, благослови Україну, зранену землю, зранений народ Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
