Звернення Глави УГКЦ у 185-й тиждень повномасштабної війни, 31 серпня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову рахуємо дні й ночі, тижні й місяці великої, повномасштабної війни. Цієї неділі минає вже 185-й тиждень цього жахіття, цього злочину проти Бога і проти людини. Він, мабуть, запам'ятається нам кількома подіями, які, можливо, контрастують між собою.
Ми почали цей тиждень святкуванням Дня Незалежності нашої Батьківщини. Минулого понеділка відбувся Молитовний сніданок у Мистецькому арсеналі на запрошення Президента України. Приїхало понад дві тисячі людей з усього світу: представники різних Церков, релігійних спільнот, а також люди доброї волі, які хотіли своєю присутністю висловити підтримку Україні. Цей сніданок, мабуть, запам'ятається нам глибокою молитвою за припинення війни.
Багато релігійних діячів – не тільки християн, а й юдеїв і мусульман, – запитували: «Боже, чому? Чому ця війна? Чи народ України грішніший від усіх інших?». Відповідь була: «Ні». Але, правдоподібно, Господь цим болем хоче відкрити для світу серце України, яке навіть серед жахіть війни бачить Бога, присутнього між нами.
Ми дякуємо всім тим, хто відгукнувся на наше запрошення й був присутній, а також тим, хто щодня у своїх країнах, церквах, синагогах і мечетях молиться за Україну і наш народ.
Ще одна трагедія цього тижня сталася в Україні. У ніч на 28 серпня відбулася масована атака, основний удар якої припав на Київ. По Україні було запущено понад 600 повітряних цілей і 31 ракету різного типу. Ми вже знаємо про 25 загиблих осіб, серед яких четверо дітей, а наймолодшій дитині було лише два роки. Особливо цинічно, що росія заявила про свій «успіх» і водночас про відкритість до переговорів. Цей цинізм вражає всіх, кого війна болить і торкає зблизька.
Ми бачимо змарновані десятки можливостей для дипломатії. Як зазначив Президент України, усі «червоні лінії», усі терміни були порушені й зневажені у спробах переговорів, пошуку кроків до припинення цієї війни.
Ми просимо, щоб біль України, біль її дітей, голос невинної крові, який волає з Києва до небес, був почутий світовим співтовариством. Просимо про рішуче засудження цих військових злочинів. Із цим зверненням Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій вкотре стукає до сумління усіх людей доброї волі в усьому світі. Але попри все ми хочемо, щоб усі знали: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться.
Цієї неділі в Україні ми переживаємо особливий день молитви за наших школярів, учнів, вчителів і професорів. У всіх наших храмах ми благословляли дітей і молодь на новий навчальний рік.
Навчальний рік в умовах війни – це тяжка боротьба за право дитини і молоді на освіту. Організувати навчальний процес у цих умовах – справжнє геройство. Ми хочемо подякувати всім, хто щодня відвойовує право наших дітей і молоді на навчання.
Від початку цієї повномасштабної війни було повністю знищено 406 навчальних закладів, а ще 2600 – пошкоджено. Та попри все, діти й молодь в Україні будуть вчитися.
Вражає геройство й винахідливість мера Харкова. Цього навчального року відкриється сім підземних шкіл, а також окремі станції метро будуть облаштовані для навчання. У більшості прифронтових міст і сіл навчання відбувається онлайн. Маємо вже цілі покоління школярів, які ніколи не вчилися в класі зі своїми ровесниками, а весь процес від першого класу проходили дистанційно.
Ми сьогодні дякуємо батькам, які допомагають своїм дітям долати ці труднощі. Хочемо, щоб освітяни відчули себе огорнутими увагою і молитвою й підтримкою Церкви.
За офіційними даними, щонайменше 250 тисяч українських дітей нині не вміють ні читати, ні писати. Освіта стає гуманітарним викликом для України. Ми сподіваємося, що широке освітянське співтовариство підтримає героїчних учителів і викладачів і ми зможемо виграти й цю баталію у війні.
Так само цієї неділі й завтра, 1 вересня, усі Церкви візантійської традиції відзначатимуть початок Індикту – Нового церковного року. Зокрема, у нашій традиції 1 вересня ми святкуємо, єднаючись із ініціативою Вселенського Патріарха, День Бога-Творця.
Цього дня ми вглядаємося в таємницю Божого задуму про історію людини і світу. Дякуємо Господу за створений світ і відчуваємо відповідальність за довкілля, за те, щоб людина своєю жадібністю і хижацьким ставленням до довкілля не знищила того, що Він нам дав.
Ми бачимо, як на наших очах війна нищить Боже творіння. Російський агресор убиває все живе, яке мало б славити Господа. Але ми віримо: історія України і світу лежить у Божих руках. Бог-Творець не тільки створив світ, а й опікується ним, чуває над ним і веде його до остаточного звершення в Ісусі Христі.
Ми сьогодні молимося: Господи, благослови Україну, розкрий Твій спасенний задум про наш народ, нашу країну і весь світ. Господи, людина у своїй гріховності приносить знищення, розпочинає війни, але мир походить від Тебе, бо мир – це простір життя.
Благослови, Господи, Україну, наше військо, наших дівчат і хлопців на фронті, мешканців прифронтових міст і сіл Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
