Звернення Глави УГКЦ у 173-й тиждень повномасштабної війни, 8 червня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже, на жаль, 173-й тиждень великої, жахливої війни. Цей тиждень сповнений болю, крові, сліз і вогню. Він приніс нових убитих, загиблих і поранених для українського народу і нашої землі.
Знову на всій лінії фронту йдуть активні бойові дії. Найбільш інтенсивно ворог атакує біля нашого славного, вже мученицького Покровська на Донбасі. Активні бойові дії йдуть на Півночі України, на російському прикордонні із Сумщиною, де почалася примусова евакуація мешканців наших прикордонних міст і сіл. Є нова хвиля біженців і внутрішньо переміщених осіб в Україні.
Але цього тижня ворог завдав багато масованих ударів по наших населених пунктах. Постраждало місто Прилуки на Чернігівщині. Відомо щонайменше про п’ятьох загиблих і десятки поранених. Постраждали Суми, постраждав наш героїчний Херсон, де ударом було знищено будівлю обласної військово-цивільної державної адміністрації. Проте особливо цинічною була російська атака на Київ.
Весь світ звернув увагу на те, що цього тижня відбулася телефонна розмова російського президента і Папи Лева XIV, під час якої Святіший Отець просив, щоб росія подала якийсь знак миру, готовності до закінчення цієї безглуздої війни. І ось в ніч на 6 червня росія такий знак подала, але це був жахливий, убивчий знак. Ворог атакував тієї ночі Україну понад 400 засобами повітряного нападу. Були запущені балістичні ракети різного типу базування, корабельного і наземного, велика кількість дронів. Осердям того удару був Київ, де загинули наші рятувальники. На сьогодні відомо про трьох загиблих і кілька десятків поранених. Тієї ночі росіяни атакували також Тернопіль, Луцьк та інші міста на Заході України. Це був знак подальшої ескалації, — знак зневаги над усім тим, що ми називаємо і розуміємо під святим словом «мир».
Те, що ми живі, що можемо промовляти до вас сьогодні, ми завдячуємо Господу Богу і Збройним силам України, нашим воїнам протиповітряної оборони, які врятували життя киянам і багатьом іншим українцям, мешканцям наших мирних міст і сіл.
Тому цього дня ми вкотре хочемо заявити на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні разом з усім світом Україна святкує велике християнське свято — день П’ятдесятниці, зішестя на апостолів і на весь людський рід третьої особи Пресвятої Тройці — Духа Святого. Це — день народження Христової Церкви, коли Господь Бог оновлює в наших громадах, душах, серцях благодать Святого Духа. Наше богослужіння називає Його невидимим, загадковим гостем душі, який, як Бог у своїй природі, є незбагнений, але виявляється у своєму діянні, у своїй силі та благодаті.
Дух Святий для України є Духом надії, який подає, вливає в наші серця Божественну любов, оновлює в нас дар Божого синівства. Дух Святий є нашим утішителем, — найбільшим утішителем зраненого, багатостраждального, заплаканого, засмученого народу. Його благодать є бальзамом на наші рани. Ці ліки нині Отець через Сина у Дусі Святому виливає на рани українського народу. Дух Святий є нашим учителем істини, який пригадує нам все те, чого нас навчав Ісус Христос, що нам передали святі апостоли, і через Таїнство Христової Церкви відроджує нас повсякчас до нового життя. Сьогодні зранена Україна взиває: «Прийди, Духу Святий, обнови нас, потіш, піднеси, злікуй, обнови в наших серцях дар християнської надії».
Цього тижня в українських школах і вищих навчальних закладах завершувався навчальний рік. Вчитися і навчати під час війни — це подвиг, який здійснили цього року наші учні, студенти, викладачі, вчителі, вихователі. Складати іспити під час війни — це ще один подвиг. Тому я вітаю всіх наших учнів і студентів, які зокрема цього року закінчували своє навчання і, незважаючи на неможливість нічного відпочинку, зробили все для того, щоб показати найкращі результати на різних іспитах і тестуваннях.
Наша Церква не тільки огортає молитвою, а й супроводжує наших дітей, молодь, вчителів і викладачів. Висловлюємо глибоку вдячність тим, хто навчав і вчився, хто давав і приймав, хто пригортав і ділився.
Сьогодні ми вкотре хочемо попросити у Святого Духа дару миру для нашої Батьківщини. Просимо, щоб Дух Святий надихнув серця могутніх світу цього і зробив їх здатними чути одне одного, спілкуватися. Дух Святий є силою сопричастя, єдності, стосунків між Богом і людиною та силою стосунків у Божественній любові між людьми. Часто ми можемо не розуміти одне одного, не знати мови, не знати певних намірів, але коли ми вміємо любити в Дусі Святому, тоді ми розуміємо все. Святий Іван Павло ІІ казав: «Любов мені все пояснила».
Господи, поясни все тим, хто шукає розуміння, що діється в Україні. Надихни серця всіх народів благодаттю Духа Святого для пошуку справжнього, справедливого, гідного, постійного миру, зокрема для нашої багатостраждальної української землі.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Зі святом усіх вас!
Слава Ісусу Христу!
