Звернення Глави УГКЦ у 172-й тиждень повномасштабної війни, 1 червня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі браті і сестри!
Знову продовжуємо рахувати дні і ночі, тижні цієї великої, святотатської, кровопролитної війни, яку російський агресор веде проти нашої мирної Української держави, проти нашого народу.
Цей тиждень знову, мабуть, ввійде в історію як тиждень брехні й обману з боку агресора, тому що на тлі різних міжнародних зусиль щодо дипломатичного врегулювання цієї війни ворог тільки нарощує свої удари і наступи на Україну.
Цього тижня осердям таких ударів був золотоверхий Київ. Три ночі поспіль багато разів різними хвилями ворог завдавав ударів по нашій столиці. Постраждали теж Суми, Харків, Одеса, Запоріжжя. Ці міста ми згадуємо в молитві постійно, а також після кожного повідомлення про те, що в них руйнується інфраструктура, гинуть невинні люди.
Щодня на фронті течуть ріки крові, відповідно до повідомлень українських засобів інформації. Щодня понад тисячу російських військовослужбовців або гинуть, або зазнають так званих непоправних, невідновних бойових втрат. Справді, ріки крові, море сліз, руйнування, вогонь, страждання — це все те, чим жила Україна цього тижня.
Я вкотре складаю подяку Папі Леву XIV за те, що цього тижня під час загальної аудієнції він закликав до негайного припинення війни в Україні. Ми ще раз нагадуємо всім: коли росія припинить на нас нападати — зупиниться війна, а коли Україна припинить захищатися — не буде більше України.
У цих жорстоких обставинах я б хотів, щоб весь світ знову почув: Україна жива! Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цієї неділі, яку ми називаємо неділею Отців Першого Вселенського (Нікейського) Собору, ми хочемо відсвяткувати особливий духовний, культурний, національний церковний ювілей — 1700-річчя цього славного Вселенського Собору в місті Нікеї. Це, беззаперечно, історична подія, яка, можливо, завжди привертатиме увагу богословів, істориків, дослідників греко-римської доби християнського часу. Бо тоді, 325 року, у Нікеї відбулося щось справді незвичайне. Вперше після так званого Міланського едикту, коли в Римській імперії вже толерували християнську релігію, коштом імператора всі єпископи Христової Церкви могли зібратися на Вселенський Собор.
Цього тижня ми особливо відчували, якою важливою є вселенськість, католицькість Христової Церкви. На Соборі в Нікеї зібралися єпископи, які ще носили на своєму тілі рани від тортур, завданих римською владою, — а тут римський імператор, покорившись сяйву Хреста Господнього, скликав усіх єпископів на цей Собор. Це був великий вияв єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви.
Цей Собор нам подарував «Символ віри», який сьогодні є спільним маніфестом віри не тільки для католиків і православних, а й для багатьох інших християн, які ісповідують ту саму віру, що й наші нікейські Отці. Просимо, щоб ті Святі Отці, які сьогодні вже перебувають у своєму небесному соборі, молилися за єдність Христової Церкви в наш час.
Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа наша Церква переживає період, який ми називаємо Декадою місійності. Ми особливо молимося за тих людей, які ще не пізнали Христа, за тих, хто шукає Бога. Як віруючі християни, ми маємо стати посередниками зустрічі, повинні посвідчити того воскреслого Спасителя, який нині хоче привести кожну людину до пізнання Істини, бо Він є дорогою, правдою і життям.
Я заохочую всіх християн, зокрема вірних нашої Церкви, ділитися своєю вірою, не соромитися виявляли її, а також привести цього року до Таїнства Хрещення хоча б одну людину. Тоді ми відчуємо, що є єдиною, святою, соборною, апостольською Церквою, — місійною Церквою. Святий Іван Павло ІІ казав: «Та Церква, яка не є місійною, не є Церквою». Свідчімо разом Євангеліє Христове в наш час!
Навіть в умовах війни ми просимо: Боже, засяй між нами! Боже, поблагослови наш народ, наше військо, наших дівчат і хлопців на фронті Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
