Звернення Глави УГКЦ у 170-й тиждень повномасштабної війни, 18 травня 2025 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 170-й тиждень великої війни, який був багатий на історичні події та впродовж якого Україна перебувала в центрі світової уваги. Мабуть, не було жодного журналіста, жодного засобу масової інформації, який би не говорив про нашу Батьківщину. Усі шукають способу, щоб завершити війни в Україні, зупинити несправедливого агресора.
Наша увага була прикута до зустрічі, яка відбувалася в Стамбулі між першими особами різних держав. Ми побачили, хто справді хоче миру, а хто від нього втікає; хто хоче правди, а хто обманює весь світ; чиї діла добрі й хто, як каже Євангеліє, не боїться вийти на світло, а чиї діла лихі й хто бажає бути в темряві. Ми супроводжували молитвою, зокрема, українських представників на цих перемовинах. Просили Господа Бога, щоб Він надихнув уми й серця могутніх світу цього думками, конкретними кроками Свого справедливого миру.
Хоча ми бачили, що поки на верхах говорять про мир, Україна продовжує страждати. Ні на мить не припинялися на наших землях криваві події. Ворог атакує на всіх фронтах і готується до дедалі більших ударів по нашій країні. У всіх містах України лунали повітряні тривоги, ворог здійснював удари з повітря з різного виду зброї.
Але наш народ, спраглий миру, молиться і будує мир у сучасному світі. І ми вдячні всім, хто сьогодні думає про Україну, говорить про неї, підтримує її, виводячи нас із того небуття, у яке нас прагне закинути російський агресор. Згадуючи про Україну, нас роблять більш видимими в цьому світі, повертають нам Богом дане ім’я, — ім’я не території, не якихось корисних копалин чи природних ресурсів, а людей, багатомільйонного народу зі своєю мовою, тисячолітньою християнською культурою, церковною традицією, своїм досвідом присутності воскреслого Христа між нами.
І тому ми нині вкотре кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цього тижня осередок церковних подій, як завжди, був тут, у Вічному місті. Упродовж трьох днів — понеділка, вівторка і середи — тривала Ювілейна проща до Риму Східних Католицьких Церков. Це було надзвичайне свято. Зібралися єпископи, священники, монахи, монахині і тисячі мирян Східних Церков, звершували богослужіння в різних традиціях: сиро-католицькій, маронітській, сиро-малабарській, сило-маланкарській, вірменській і, зокрема, у візантійській.
У середу ми мали унікальну спільну молитву всіх Католицьких Церков східної візантійської традиції в соборі Святого Петра. Складаю подяку нашим вірним, особливо Італії та інших країн Європи, які приїхали на цю подію і показали, що ми є найбільшою Східною Католицькою Церквою.
Цей Ювілей завершився першою загальною аудієнцією новообраного Папи Лева XIV, яку він провів саме для вірних Східних Католицьких Церков. Ми відчули немовби Святіший Отець пригорнув нас, вшанував у наших традиціях.
І знову Папа на весь світ промовив про мир, — справедливий, довготривалий, справжній мир, додавши йому ще одну ознаку. Римський Архиєрей сказав про «гідний» мир — той, що повертає людині гідність.
Цими днями відбулися також зустрічі нашого Постійного Синоду Єпископів на найвищому рівні, із представниками Римської курії: із Державним секретарем Ватикану кардиналом Пароліном, міністром закордонних справ Ватикану архиєпископом Полом Річардом Ґаллаґером; префектом Дикастерії для Східних Церков кардиналом Клаудіо Ґуджеротті. Ці заходи були проведені в контексті підготування до інтронізації Папи Римського, яка відбулася цієї неділю і на яку до Вічного міста прибули очільники держав з усього світу.
Історичною була ще одна подія. Новообраний Римський Архиєрей прийняв мене, недостойного, на одній із перших приватних аудієнції його понтифікату. Можливо, вона була поза протоколом, бо зазвичай перед інтронізацією Папа не проводить особистих аудієнцій.
Святіший Отець виявив свою глибоку духовну єдність з українським народом. Він сказав мені так: «Я — з вами. Маю в серці біль України».
Ми говорили також про те, що українці очікують на приїзд Папи Римського до України і що цей приїзд може покласти край цій війні.
Тішимося, що серце Папи Лева б’ється в унісон із серцем українців. Він уважно слухав про те, як сьогодні живе наша Церква в Україні. Виявив нам велику вдячність, що наша Церква є зі своїм народом, лікує його рани, супроводжує в найтяжчі моменти його історії і є голосом України, який лунає на весь світ.
Я мав нагоду подарувати Папі унікальну художню роботу батька загиблого захисника України, який намалював свій біль. «Молитва-реквієм» називається ця картина. Святіший Отець був зворушений — часом мова мистецтва може промовляти глибше, ніж людські слова.
Цієї неділі, коли ми чуємо у Святому Євангелії про спрагу жінки-самарянки за Богом, за живою водою, то молимося, щоб Господь через своїх посланців, зокрема через Папу Лева XIV та всіх тих, хто хоче добра і миру, поблагословив нашу багатостраждальну Україну, особливо наших захисників, Своєю силою, благодаттю і обдарував нас Своїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
