Звернення Глави УГКЦ у 164-й тиждень повномасштабної війни, 6 квітня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 164-й тиждень великої жахливої війни. Цього тижня знову палали наші міста і села.
Вже понад пів року осередком сутичок великої кількості російських військ і наших захисників є місто Покровськ на Донеччині. Наші воїни, дівчата і хлопці, мужньо тримають оборону.
Упродовж тижня, що минає, потужних нічних ударів з повітря зазнали наші міста Харків, Запоріжжя, Суми, Кривий Ріг. Знову маємо десятки загиблих і сотні поранених.
Цікаво, що в ніч на перше квітня, уперше цього року Росія не застосовувала своїх дронів і не атакувала вночі наших міст і сіл, але наступного дня відновила удари. Створюється враження, що це був першоквітневий жарт. Тоді як світова спільнота говорить про перемир’я в Україні, про припинення вогню, агресор насміхається над цими зусиллями і продовжує вбивати невинних.
Найбільш вірогідними захисниками миру в Україні і справжніми його будівничими є наші військовослужбовці, дівчата і хлопці, які своїми грудьми, ціною власної крові зупиняють агресора. Це їм ми завдячуємо тим, що ми живі. Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня ми в Україні відзначали третю річницю звільнення Київщини, зокрема таких населених пунктів, як Ірпінь, Буча, Бородянка. На наших містах і селах Господь Бог здійснив чудо, яке, мабуть, увійде в історію як «чудо над Дніпром». Після посвяти України і росії, відповідно до фатімських об’явлень, Непорочному серцю Марії, яку здійснив Папа Франциск, почалося вигнання з України російського агресора.
Поминаючи жертв цієї агресії, ми начебто наново відкривали в собі ті сили, які три роки тому дали нам можливість вистояти, не захитатися і почати звільняти свою землю від окупантів. Відчуваємо, що ця дивна сила є Божою, що вона продовжує діяти в нас і веде нас до справжнього миру.
Цього тижня, у середу, відповідно до духовного ритму Великого посту, ми молилися Великий канон Андрея Критського. Це був загальнонаціональний момент покаяння. Ми розуміємо, що мир походить від примирення, зокрема, між людиною і Богом.
Сьогодні, у п’яту неділю Великого посту, ми вже бачимо Ісуса Христа, який об’являє своїм учням, що йде до Єрусалима, підіймається до цього міста, однак не для того, щоб Йому хтось служив, а щоб послужити і віддати своє життя як викуп за багатьох. Він кличе всіх нас шукати не панування в цьому світі, а служіння одне одному. І ми, християни, йдемо за нашим Спасителем цією пасхальною дорогою до Воскресіння.
Боже, благослови нашу Батьківщину! Боже, утри сльози наших жінок, дітей і старців! Боже, ми знаємо, що Ти є з нами, між нами і в нас! Боже, провадь нас дорогою до Твого Воскресіння! Боже, благослови нашу багатостраждальну українську землю Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
