Звернення Глави УГКЦ у 160-й тиждень повномасштабної війни, 9 березня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 160-й тиждень великої війни в Україні. Ми пережили перший тиждень Великого посту.
Упродовж цього тижня наші міста і села щоночі зазнавали ударів із повітря з різного виду російської зброї. Ворог влучив ракетами в готель у Кривому Розі, де мешкали волонтери, зокрема іноземні. Щонайменше двоє людей загинуло, десятки поранені.
Росіяни щоночі намагаються завдати ударів по життєвій інфраструктурі наших населених пунктів. Зокрема, без світла й тепла була наша Одещина.
У п’ятницю відбулася чергова масована атака на Україну з повітря російськими ракетами і дронами. Близько 260 літальних апаратів намагалися завдати удару по газовій і енергетичній інфраструктурі.
Але вкотре з Києва на весь світ лунає голос про те, що Україна стоїть. Усіх тих, хто сьогодні хоче знати, як живе Україна, запрошуємо до нашої столиці. Хай усі побачать і почують: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня назва «Україна» не сходила з передових шпальт інтернет-видань, звучала на телевізійних каналах. На нашу країну вкотре звернені очі всього світу. На тлі різних політичних, міжнародних, дипломатичних, військових подій багато експертів стверджує, що світовий порядок, який був збудований людством як система безпеки після Другої світової війни, практично зруйнований.
Нова архітектура Європейського Союзу, архітектура безпеки Європи неможлива без України. Ідеться, однак, не лише про військову безпеку, а й про самі фундаменти європейської цивілізації, про глибокі цінності, людські стосунки, міжнародні відносини, без яких не тільки Європа, Україна, а й весь світ не матиме майбутнього.
Сьогодні весь світ із подивом і захопленням споглядає на мужність, героїзм українського народу, на його любов до Батьківщини, на його здатність не просто обстоювати свою гідність, а й боронити підвалин людяності. І тому тепер щоразу більше різних країн однозначно стає на бік України.
Саме подвиг українського народу в любові нині дивує весь світ. І той, хто вдивляється в жертовну любов українців, з огидою сприймає примушування до ефемерного миру чи невідомих угод, які хтось хоче укласти коштом української крові.
Від імені цього багатостраждального, героїчного народу дякую всім тим, хто нині нас підтримує, хто однозначно став на бік України. Складаю подяку насамперед європейському католицькому єпископату, представництву Єпископської конференції Європи при європейських структурах на чолі з архиєпископом Крочатою.
Дякую Державному секретаріату Ватикану, Апостольській столиці, зокрема архиєпископові Полу Галлагерові, який заявив, що саме росія танками перетнула кордон України, і без українців говорити про майбутнє України, про справедливий мир, неможливо.
Молячись за Папу Франциска, дякую йому за те, що він навіть у лікарні щодня молиться за Україну і закликає весь світ підтримувати багатостраждальну, мученицьку Україну.
Цього року в першу неділю Великого посту ми спогадуємо день народження Тараса Шевченка. Роздумуючи про нашу долю, процитую тематичні слова цього нашого пророка, які сьогодні звучать глибоко, промовисто:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
За голосом нашого Тараса — ходімо далі! Наша доля може бути непростою, важкою, часом кривавою. Але вона веде нас вперед, до слави, у якій Божа сила прославиться через Україну на весь світ.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті, завдяки яким ми сьогодні живі й можемо продовжувати духовну борню зі злом і нашими гріхами в цей час Великого посту! Боже, подай Україні Твій справедливий, небесний мир, заснований на правді, на повазі до людського життя, на гідності й свободі!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
