Звернення Глави УГКЦ у 156-й тиждень повномасштабної війни, 9 лютого 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 156-й тиждень великої війни. Цього тижня смерть знову збирала свої покоси в Україні.
Стоїть наш незламний Покровськ на Донеччині, який росіяни штурмують ось уже котрий місяць. Десятки тисяч російських солдат їхня ж влада поклала в землю на підступах до цього славного непоборного міста.
Щоночі українські міста і села зазнають атак із неба російськими дронами, ракетами, керованими авіабомбами. Найбільше минулого тижня постраждав Харків. Росіяни знову розбомбили один із центральних районів міста, ударивши по ринку.
Оговтується після ракетного удару також Одеса. Постраждав її історичний центр, де є десятки пам’яток, які занесені до міжнародної спадщини ЮНЕСКО.
Водночас ми маємо радісну новину. Відбувся черговий обмін військовополонених і Україна повернула 150 наших військовослужбовців із російської неволі. Ми тішимося кожним із них, обіймаємо їх та їхніх рідних і дякуємо посередникам у звільненні наших героїв. Складаємо слова подяки церковним, громадським, міжнародним інституціям, які допомогли повернути додому наших солдатів, які захищають Батьківщину.
Підсумовуючи минулий тиждень, дякуємо всім, хто підтримує Україну молитвою, гуманітарною допомогою і хто разом із нами говорить від імені нашої держави на дипломатичному, міжнародному рівні. Зокрема, у Вашингтоні цього тижня відбувся не тільки Молитовний сніданок із новим Президентом США, а й Український тиждень. Дякуємо тим, хто є разом із нашим багатостраждальним, але героїчним українським народом. І ми вкотре сьогодні кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цього тижня у Львові, у нашому Патріаршому домі, відбулася 99-та сесія Архиєрейського Синоду єпископів України. З’їхалося близько 30 наших владик. Ми втішалися присутністю співбратів із Закарпаття.
Центральною темою засідань було душпастирство родин. Ми звернули особливу увагу на українську сім’ю, яка є не тільки базовою клітиною суспільства, а й тим простором, де народжується життя. Тоді як війна щодня несе смерть, українська родина може подарувати нову людину нашому народові й Батьківщині. Ми свідомі того, що, підтримавши українську родину, ми відродимо, захистимо Україну. Тож сім’я є центром стійкості й надії на майбутнє нашого народу.
Сьогодні сім’я в Україні перебуває в невтішному ставищі. Заслухавши офіційну статистику, оприлюднену цими днями, ми жахнулися: упродовж 2024 року на терені нашої країни на одне нове одруження припадало одне розлучення. Можна сказати, що кількість сімей, які розпалися, знівелювала кількість сімей, які народилися.
Є ще один тривожний показник в нашій країні — коефіцієнт народжуваності, який у демографічній науці вказує на здатність народу відтворювати себе (зрозуміло, що статистичні дані про кількість населення, сімей в Україні можуть бути неточними, тому що обрахунки важко здійснити в умовах війни). Ця здатність народу полягає в тому, що кількість осіб, які помирають, має бути меншою від кількості тих, хто народжується, а це можливо за умови певного числа появи нових життів упродовж року. Зазвичай для відтворення народу потрібно, щоб коефіцієнт народжуваності становив 2,2 дитини на одну сім’ю. До війни цей показник в Україні опустився до 1,54, а сьогодні він дорівнює 0,7–0,9.
Якщо українська родина не народжуватиме дітей, то цей світильник перемоги над смертю почне загасати. Ми всі разом — Церква, суспільство, органи державної влади — повинні захистити українські сім’ї, підтримати їхню здатність народжувати, для того щоб відтворювався наш багатостраждальний народ. Тому Церква звертає тепер таку велику увага на нашу сім’ю, прагне знайти якнайкращі способи душпастирства родини, зокрема гідно підготувати наречених до укладання подружжя, до усвідомлення і прийняття Божого задуму про сім’ю, а відтак до його втілення в сучасних обставинах України.
Ми молимося сьогодні: Господи, благослови українську сім’ю! Зціли її рани, віднови її, зроби її знову простором життя, яке перемагає смерть. Підтримай наші подружжя, вчини наші сім’ї плідними, дай їм відкрити серце, щоб приймати дар нового життя, яке Ти посилаєш. Зроби нас усіх здатними підтримати цю сім’ю як ікону єдності між Богом і людиною.
Боже, благослови українське військо, дівчат і хлопців на фронті! Боже, благослови наших волонтерів! Боже, згадай про ув’язнених, полонених! Боже, допоможи віднайти тих, що пропали безвісти! Боже, допоможи захистити тих, що опинилися на окупованих територіях! Боже, прийми у свої вічні обителі тих, що відійшли у вічність, віддавши життя за Батьківщину! Боже, благослови Україну, український народ Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
