Звернення Глави УГКЦ у 155-й тиждень повномасштабної війни, 2 лютого 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає вже 155-й тиждень цієї жахливої великої війни. Ми молимося, щоб настав той день, коли зможемо сказати, що вже прийшов кінець рахуванню днів, ночей, тижнів разом із довгоочікуваним словом «мир». Але цей тиждень в Україні знову був позначений кровʼю, слізьми, великою бідою.
Ми молилися за зранені Суми, де російський дрон влучив у багатоповерхівку і загинуло до 10 осіб, чимало зазнало поранення. Також особливо постраждала Одеса — ворог влучив ракетами по центру, знищивши понад 15 памʼяток архітектури, які ЮНЕСКО внесла до спадщини світу, світової культури. Зранена Полтава, мирне місто, де загинули люди, багато поранених. Запоріжжя вже традиційно не сходить із наших уст — там і цього тижня великий біль, втрати й руйнування.
У таких жорстоких обставинах, відповідно до недавнього соціологічного дослідження, роль і місце Церков у суспільстві, зраненому війною, починають зростати. Змінюється релігійна мапа України, але голос Церкви звучить щораз потужніше.
Центр дослідження Разумкова відзначив різке зменшення кількості осіб, які ідентифікують себе православними, — лише 55 %. Цікаво, що є чимало тих, хто називає себе просто християнами, без жодної конфесійної належності. І таких близько 10 %. 18 % — тих, які назвали себе людьми без релігії. Можливо, це поле для місійної праці Церкви.
Українська Греко-Католицька Церква зростає. Ми самі до кінця не розуміємо, звідки взялися ці нові відсотки, але маємо рекордне число вірних у нашій державі — 12 %. В Україні стало на 4 % греко-католиків більше.
Мабуть, Церква, яка вміє відповісти на духовний пошук людини й автентично свідчить Христа, навіть за рахунок мучеництва, ісповідництва, власної крові, сьогодні є потужним голосом проповіді Христового Євангелія і носієм надії.
Тому, підсумовуючи цей тиждень, кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Безперечно, історичною подією цього тижня стала зустріч української молоді з Папою Франциском. Це — перша в історії така зустріч, яка відбулася у режимі телемосту й обʼєднала українську молодь зі всієї України. До Патріаршого собору завітали з усіх римо-католицьких дієцезій і греко-католицьких єпархій наші вірні: дівчата, хлопці, семінаристи.
Понад 200 учасників цієї зустрічі зʼявлялися в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Також єдналася наша молодь, яка перебуває поза межами України через обставини війни: із Варшави, американського Чікаго, німецького Мюнхена, британського Лондона.
Учасники мали нагоду слухати слова Папи Франциска, а молодь — задати наболілі питання. Розмова була дуже щира, дуже відверта.
Але найбільше всіх вразили слова Папи Франциска про український патріотизм. На запитання однієї з дівчат, якою сьогодні є місія української молоді, Папа дуже просто і щиро відповів: «Коли все добре, життя пливе рівномірно, то покликання молоді наче очевидне. А коли біда, коли війна, як в Україні, молодь має любити Батьківщину. І покликання молоді України — патріотизм.
Папа, говорячи ці слова, тримав у руках Святе Письмо в камуфляжній обкладинці, яке належало загиблому під Авдіївкою воїнові, з підкресленими стишками Псалма: «З глибин взиваю до Тебе, Господи. О Господи, почуй мій голос!». А вервицю цього українського воїна Папа має на своєму столі і на ній молиться.
Цього хлопця Папа поставив молоді за взірець покликання українців, молодих людей сьогодні. Усі відчули щирість Папи Франциска і вдячність за те, що він захотів бути з нами, за те, що сказав щирі та правдиві слова, які були голосом Божим до нашого народу.
«Не забувайте тих, які віддали своє життя за Україну». Такими словами Папа закінчив спілкування з українською молоддю. Тому цей телеміст можна вважати мостом, знаком надії.
Боже, благослови Україну! Благослови нашу молодь, дівчат і хлопців, які є обличчям Твоєї надії в обставинах війни в нашій багатостраждальній Україні! Боже, благослови наше військо, наших дівчат і хлопців на фронті, наших волонтерів, працівників критичних інфраструктур, економіки, суспільство! Боже, благослови Твоїх дітей Твоїм справедливим небесним миром!
Благословення Господнє на Вас з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
