«Зло неминуче буде покаране, а любов і правда торжествуватимуть», — владика Богдан Дзюрах у Мюнхені (Німеччина)

28 листопада 2022, 13:10 57

Віра є ключем до подолання всіх супротивних сил, навіть самої смерті. Той, хто вірує, знає не тільки, де є джерело життя і сили, а й що навіть смерть не є останнім моментом людського буття. На цьому наголосив владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці та апостола Андрея Первозванного м. Мюнхен у 24-ту неділю після Зіслання Святого Духа.

«Зло неминуче буде покаране, а любов і правда торжествуватимуть», — владика Богдан Дзюрах у Мюнхені (Німеччина)

Цього дня єпископ розважав над недільним текстом Євангелія (Лк.8, 41–56), зазначаючи, що він описує історію про досвід віри, яка здатна долати всі виклики і труднощі, даруючи спасіння, визволення і життя.

Звертаючи увагу вірних на реакцію людей, коли Ісус прийшов у дім Яіра, які казали йому не турбувати більше Вчителя, єпископ провів аналогію зі ситуацією війни в Україні. «Нам, українцям, в лютому—березні цього року деякі добродії теж рекомендували змиритися зі смертю, поразкою, піддатися — віддати себе і свою країну у вбивчі руки немилосердного агресора. Вони самі не вірили в те, що можуть подолати це лихо, яке на нас впало, і хотіли згасити віру в серці нашого народу. У серці українців віра не просто жевріє  — вона горить і світить усім навколо, навіть скептикам і тим, хто насміхається і вже зневірився, занепав духом», — сказав проповідник.

«Посеред болю і загроз ми маємо робити те, до чого кличе нас сьогодні Боже слово. Подібно як Яір, маємо припадати до стіп Ісуса, благаючи Його втрутитися своєю Божественною силою і зупинити це жахіття війни, насилля над невинними, щоби ворог відступив, смерть зазнала поразки, а життя знову вільно плило. Подібно до Яіра, ми просимо Господа навідатися до кожної української оселі, де панує страх, тривога, темрява і смуток. Просимо Господа навідатися до бліндажів та окопів, щоб зігріти наших воїнів Божою любов’ю та захистити їх Божою силою. Просимо прийти до внутрішньо переселених осіб і тих, хто знайшов притулок за кордоном, щоб вони в місці нового перебування віднайшли світло, захист, затишок і тепло», — мовив архиєрей.

Єпископ вказав на джерело, з якого людина може черпати силу, коли слабне її віра. «Молімося з вірою, поручаючи власну долю і долю наших рідних та близьких, нашого народу в люблячі руки воскреслого Спасителя — переможця пекла, смерті та гріха. Якщо відчуваємо, що наші власні сили вичерпуються і надія гасне, приступаймо до Святої Сповіді  — до джерела Божої сили, ласки й милосердя. Приймаймо нашого Господа у Святому Причасті, робімо це з вірою і досвідчимо, як наші сили будуть відновлюватися. Бо це Божа сила наповнюватиме нас, наші кволі руки, душі та серця. І буде нас відновлювати, скріплювати, зцілюватиме наші рани, повертатиме бажання жити та творити добро», — наголосив владика Богдан.

Відтак архиєрей звернув увагу на важливість дияконського рукоположення, яке звершиться в часі цієї Літургії. «Ми станемо свідками й учасниками висвячення нового диякона для Київської архиєпархії. Тим самим духовно єднаємося з рідною Церквою над Дніпром, і це ще один знак надії для нашої Церкви та народу, Божий знак, який має укріпити нашу віру. Адже серед воєнного лихоліття, яке панує в Україні через російську агресію і серед кризи в суспільно-політичному житті Європи й світу, спричиненої тією ж агресивною політикою нашого нещасного сусіда, Господь нам посилає знак своєї близькості, любові й опіки. В особах своїх служителів сам Бог виходить нам на зустріч, схиляється над нашими ранами і служить, витираючи сльози на нашому обличчі, скріпляючи душі й серця, відновлюючи в нас віру в те, що зло неминуче буде покаране, а любов і правда неминуче торжествуватимуть у наших серцях, житті та Богом даній землі», — сказав проповідник.

На закінчення владика Богдан нагадав вірним про початок Різдвяного посту та закликав усіх до особливої особистої застанови. «Завтра ми розпочинаємо Різдвяний піст — сорокаденну мандрівку на зустріч Різдву Христовому. Бажаю, щоб кожен її день і кожен день нашого земного життя щораз більше наближав нас до Ісуса, щоб тоді, коли ми станемо на порозі вічності, виявилося, що стоїмо на порозі Вифлеємської яскині, де народився наш Спаситель, щоб без страху і тривоги переступили цей поріг, кинулися в обійми нашого Господа і так завжди перебували з Ним».

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії

Локації

Персони

Дивіться також