«Всі ми, Христові учні, першими покликані до проголошення блаженства вбогих», — єпископи УГКЦ у посланні

У постсинодальному посланні владики Синоду Єпископів УГКЦ наголошують на тому, що першими давати свідчення євангельської вбогості повинні саме Христові учні. А тому висловлюють сподівання, що кожен монастир УГКЦ випромінюватиме простоту і скромність, відкритість до вбогих і солідарну близькість із ними, а всі вірні — в парафіяльній спільноті, особистому і родинному житті, — будуть провадити життя ощадне, повне співчуття до потребуючих і милосердя до нужденних.

У четвертій частині послання «Залишиться вам одне — те, що ви дали вбогому!», присвяченій необхідності давати християнське свідчення євангельського убозтва, владики УГКЦ зазначають, що до переміни серця покликані не лише заможні люди, але й усі християни, а то й усі люди, створені на Божий образ і Божу подобу. Убогість, як стверджують архиєреї, посилаючись на слова Папи Франциска, — це насамперед наслідування убогого Ісуса. Разом з тим, вбогість є шляхом, який веде до Царства Небесного.

Для того, щоб наше крокування за вбогим Христом було вірогідним і привабливим також для інших, потрібно опертися на свідчення, адже одних лише словесних декларацій недостатньо. «Сучасна людина охочіше слухає свідків, ніж вчителів, або, якщо і слухає вчителів, то лиш тому, що вони є свідками», — пишуть владики, цитуючи Папу Павла VI.

Автори послання переконані в тому, що Христові учні першими покликані до проголошення блаженства вбогих, щоби, з одного боку, показати близькість Бога до кожної стражденної людини, а з іншого — щоб явити світові новий, преображений Духом Христа спосіб ставлення до матеріальних благ, котрі Господь вкладає в наші людські руки, аби вони ставали знаряддями любові, милосердя і братерства.

Продовжуючи, архиєреї наводять перелік того, чого не слід робити християнам у нинішній ситуації, коли сучасне людство потерпає від численних травм, зранень, бідності і браку найнеобхіднішого:

• не личить жити «понад стан», тобто понад можливості свого становища, накопичуючи про запас достатки, замість ділитися із потребуючими навіть тим скромним, що сьогодні посилає нам Господь;
• не личить будувати розкішні вілли і палаци, пам’ятники марнославства і знаки недозволеної розкоші;
• не личить їздити дорогими ексклюзивними авто задля заспокоєння хворобливих амбіцій і здобуття ефемерного статусу;
• не личить по-хижацькому ставитися до довкілля, засмічуючи Божий дар природи, руйнуючи спільну для нинішніх і прийдешніх поколінь домівку;
• не личить закривати очі на нужду навколо себе і вибудовувати навколо власного життя, власних родин, спільнот, парафій мурів байдужості й черствості.
  

Прикладами доброго свідчення євангельської вбогості і відірваності від матеріальних благ у нашій Церкві архиєреї вбачають богопосвячених осіб.

«Ми дякуємо їм за це свідчення, цінуємо їхню посвяту служінню ближнім — жінкам, дітям і молоді, недужим, особам похилого віку, в’язням і нашим захисникам з їхніми сім’ями, але водночас перестерігаємо їх перед спокусою надмірно турбуватися про матеріальні речі і, що ще небезпечніше, робити це коштом плекання щирого життя в євангельській любові, простоті та співчутті до потребуючих», — йдеться у посланні.

Пригадавши слова Папи Франциска «Я так бажаю вбогої Церкви для вбогих!», автори послання запевняють, що давати свідчення євангельської убогості є їхнім бажанням, «щоб кожен монастир нашої Церкви випромінював простоту і скромність, відкритість до вбогих і солідарну близькість із ними». Разом з тим, архиєреї пригадали, що в кожній парафіяльній спільноти і в особистому, родинному житті всі ми покликані провадити життя ощадне, повне співчуття до потребуючих і милосердя до нужденних.

Повний текст Послання Синоду Єпископів УГКЦ «Залишиться вам одне — те, що ви дали вбогому!» можна знайти на сайті офіційних документів Української Греко-Католицької Церкви.