Владика Богдан Дзюрах до молоді на СДМ: Кожен мав би запрошувати Ісуса до своєї душі, щоб Він очистив нас
У п’ятницю, 5 серпня, у межах української програми для молоді на СДМ Божественну Літургію очолив апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах.
Проповідуючи, владика Богдан поділився думками про вірш Святого Письма, який стосується вигнання Ісусом торговців із храму та притчі про висохлу смоковицю. Пропонуємо головні тези з проповіді єпископа:
«Перевернуті столи у храмі, вигнані торговці… Чи пізнаємо ми Ісуса — втілення милосердя? Так, це — той самий Ісус! Бо милосердя не є просто поблажливістю на все, що людина має свободу чи може зробити. І Боже милосердя не є потуранням злу. Бог саме тому, що є милосердним, любить нас, турбується про нас, буває дуже рішучим, щоб нас застерегти, загородити, очистити і визволити».
«Мій професор із догматики Яків Салій, під час мого навчання у Варшавській богословській академії, коментуючи цей уривок Святого Письма, казав, що кожен із нас мав би запрошувати Ісуса до своєї душі, щоб Він навів порядок, очистив нас. Він це робить, щоб навести порядок, визволити нас. Хоч іноді нам боляче, прикро, нас може спалювати сором. Та цей сором, якщо пережитий у світлі Божої любові й милосердя, визволяє, дає надію та остаточно робить нас святими».
«Ми сьогодні прибіжімо, як молодий Божий люд, до престолу благодаті Божої, щоби здобути її для себе і свого народу».
«Вчора, коли я йшов на катехизу до німецькомовної молоді, на сходах зустрів нідерландське подружжя. Довідавшись, що я з України, вони почали висловлювати солідарність і своє бачення вирішення тієї трагедії війни, яку переживаємо. Чоловік сказав, що розвʼязка буде Божою. Вона походитиме і спиратиметься на Євхаристію та Богородицю. Євхаристія є спомином безкровної жертви Сина Божого, який так полюбив нас, так полюбив світ, що самого себе віддав, щоб ми могли жити. Бо Бог долає зло не через вбивство, покарання слабких людей, а визволяє нас від зла через своє незмінне милосердя. І Він кличе грішників до покаяння, до навернення».
«Саме Христос, розпʼятий на Голгофі, є джерелом надії для найбільших грішників і злочинців, за яких треба молитися та на спасіння яких треба сподіватися».
«Ми черпаємо Боже милосердя також для того, щоб лікувати наші рани. Його рани — наше зцілення і спасіння. Його рани — джерело нашої сили і запорука нашої перемоги. Перш за все перемоги над внутрішнім ворогом у нас самих».
«Богородиця, яка вірно стояла під хрестом свого Сина, сьогодні вірно стоїть під хрестом нашої національної долі. Вона молиться за нас і разом із нами, як молилася за свого Сина і разом із Ним, коли Він просив Отця: „Прости їм, бо не знають, що роблять“».
«Молитися за своїх розпинателів — це сила, більша від самої смерті. Богородиця сьогодні тут у журбі, страждає та молиться за нас і, як вона сказала, „вкінці моє непорочне серце буде тріумфувати“. Ми є Її дітьми та носимо частину Її серця в нас самих.
Черпаймо сьогодні щедро з джерел Божого милосердя. Просімо ласки бути знаком Божого милосердя, його знаряддям».
Молімося молитвою святої Фаустини Ковальської, яка удостоїлася великого обʼявлення Божого милосердя:
«Господи мій, нехай Твоє Милосердя відпочиває в мені. Ти наказав мені вправлятися у трьох ступенях милосердя: перший — милосердний учинок, хоч би який він був; другий— милосердне слово, як не в змозі вчинком, то словом; третій — молитва.
Як не матиму змоги виявити милосердя ані вчинком, ані словом, то завжди зможу помолитися. Молитву я занесу навіть туди, куди не маю сили дійти фізично. Мій Ісусе, переміни мене в себе, бо Ти можеш усе».
Підготувала Наталія ПавлишинДивенСвіт
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
