У Філадельфії говорили про Архів-музей Української вільної академії наук
12 вересня на форумі Релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія» США відбувся виклад на тему «Архів-музей УВАН у США: минуле, сучасне, майбутнє». Лекцію провела директор Архіву-музею імені Дмитра Антоновича Української вільної академії наук п. Тамара Скрипка.
Про це повідомляє пресслужба Товариства «Свята Софія» США.
Архів-музей УВАН було засновано 10 жовтня 1945 року в Авґсбурзі (Баварія), у таборі Сомме-Казерне, на підставі мандату, який видав 12 квітня 1945 року д-р Володимир Бірчак, голова товариства Музею визвольної боротьби України у Празі. Мета створення — згромадження і збереження музейно-архівних збірок культурного й історичного значення, які в силу політичних обставин опинилися поза межами материкової України. Ініціатива організації Архіву-музею УВАН належала Володимирові Міяковському (1888–1972). Як досвідчений архівіст, що очолював Архівне управління і Центральний архів імені Володимира Антоновича в Києві з 1920 по 1929 рік, В. Міяковський згуртував відданих архівній справі ентузіaстів — проф. Л. Бачинського, І. Коровицького, О. Зінкевича, В. Дорошенка, проф. А. Животка, М. Марковського. Головна мета, яку він поставив перед ними — згромадження архівних документів різних профілів. Новостворена в Авґсбурзі УВАН уважала себе продовжувачем академічних традицій Української академії наук, заснованої 1918 року за підтримки гетьмана Павла Скоропадського.
Із від’їздом більшої частини науковців у США, В. Міяковський уважав за необхідне перевезти зібрану колекцію до Нью-Йорку, що 1952 року було зроблено за сприяння ЗУАДК. Завдяки невтомній самовідданій праці й незаперечному авторитету В. Міяковського Архів УВАН є одним із найбільших і найбагатших архівів на еміграції, оскільки сконцентрував у своїх сховищах документи від 1857 року до кінця ХХ ст. Інвентаризація пам’яткових цінностей почалася 1962 року. Тоді ж визначилося й завдання архівного відділу, який започаткував інтенсивну концентрацію рукописів. Однією із провідних функцій Архіву-музею було зібрання, збереження, систематизація та вивчення рукописної спадщини українських письменників та істориків. До цієї групи також належать документи видатних політичних і громадських діячів, що охоплюють період Першої світової війни й Української революції 1917–1920 років.
Окрім особових фондів, архів володіє фондами організацій та установ, мистецьких об’єднань, видавництв і періодичних видань — це другий за поділом архівний підрозділ. Він охоплює унікальний архів Бойової управи УСС, архів Військового історичного інституту, Української республіканської капели О. Кошиця, архів Мистецького українського руху, Об’єднання письменників дитячої літератури, об’єднання «Слово». Пані Тамара відмітила величезні архіви таборів ДіПі, що через світлини, документи, циклостилеву періодику відображають громадське і культурне життя політичних біженців.
Колекція фонодокументів містить понад 200 одиниць звукових записів, які охоплюють подієву історію УВАН: доповіді, конференції, концерти, які щотижня відбувалися упродовж 1950–1960 років.
Колекція музею нараховує майже 2 000 предметів основного фонду інформаційно-меморіального характеру, а також твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, колекції нумізматики, меморіальних предметів визначних особистостей, датована другою половиною ХІХ—ХХ ст.
Доповідачка згадала президентів УВАН, для яких архів, як наукова база матеріялів для української науки, був пріоритетною сферою діяльности академії. Це — Юрій Шевельов, Марко Антонович, Олекса Біланюк та Альберт Кіпа, які робили все необхідне для подальшого опису архівної колекції.
За усіма характеристиками й оцінками фахівців, Архів-музей імені Дмитра Антоновича — одна з найпотужніших джерелознавчих баз для дослідницької роботи і видавничої діяльності поза межами України. Зараз в архіві обліковано й частково описано 370 фондів, ще 30 чекають своєї черги.
За словами п. Тамари, найважливіше значення у збереженні архівних і музейних колекцій має фінансова підтримка української громади. Кожен українець, який проживає у США, повинен усвідомити, що Архів-музей УВАН — це спільний національний скарб, тому на українській громаді лежить обов’язок повсякчас підтримувати його діяльність.
На завершення, доповідачка поділилася світлинами окремих музейних та архівних матеріялів з колекції УВАН.
Департамент інформації УГКЦ
