«Там, де є Господь, — там є свобода», — Глава УГКЦ закликав не йти на жоден компроміс зі злом
«Там, де є Господь, — там є свобода. Ім’я Господа нашого Ісуса Христа творить простір Царства Світла і вияв Божої Слави. Бог сам спішить до тебе, робить перший крок на зустріч, навіть тоді, коли ти перебуваєш у царстві тьми». На цьому наголосив Блаженніший Святослав під час проповіді у 23-тю неділю після Зіслання Святого Духа в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Глава Церкви застеріг вірних від будь-яких компромісів зі злом і закликав у час Різдвяного посту особливу увагу звернути на убогих — «посланців Бога».
У проповіді Глава УГКЦ пояснив, що подія, яку сьогодні описує Євангеліє від Луки 8, 26–39, є глибокою і багаторівневою, бо виходить далеко за межі одного чуда.
«Ісус переходить кордон на півночі Галилеї і входить в іншу околицю, яка в час Римської імперії навіть належала до іншої адміністративної одиниці. Це була територія Десятимістя. Цікаво, що євангелист Лука, коли описує цей перехід, каже: „Христос входить у країну, що проти Галилеї“. Слово „проти“ означає не лише географічне розташування, а й певну дійсність — царство тьми, де люди не знали ані Бога Ізраїля, ані Ісуса Христа. Той біснуватий не міг мати жодної інформації про Спасителя, але легіон злих духів його устами ісповідує, ким є Христос. Господь лише прибув, і одна Його присутність є невиносимою мукою для темряви зла і її князя — злого духа. І тоді той біснуватий першим нападає на Христа, кажучи: „Що мені і тобі, Ісусе, Сину Бога живого? Благаю тебе, не муч мене!“».
Далі Блаженніший Святослав звернув увагу на те, що сила імені Ісуса діє навіть там, де людина ніколи не чула про Бога: «По-людськи той біснуватий не міг знати про Ісуса. Але одне Його ім’я виганяє зло і звільняє людину від влади злого духа».
Предстоятель зауважив, що Євангеліє описує надзвичайний вияв Божої слави, яка налякала всіх: легіон, що поневолював чоловіка, пастухів, що втекли, і навіть мешканців міста, які прийшли подивитися, що сталося. Та буря на півночі Ізраїля, за його словами, — сповнення важливого старозавітного пророцтва і перегукується з видінням Господньої колісниці, свідком якої став пророк Єзекиїл у вавилонській неволі.
«Він так само перебуває у країні темряви, тому що був одним із депортованих ізраїльських поневолених людей, бранців. Єзекиїл перебуває на чужині — у рабстві (593 рік до Христа), і, бачачи вияв Божої слави у вигляді колісниці, починає розуміти й навчати: Бог не прив’язаний до одного місця, Його слава не статична. Бог покидає Єруслалим і спішить за своїм народом, який вважає себе забутим і покинутим далеко від Господньої слави. Бог спішить до поневоленої людини. Вияв Божої слави є моментом звільнення, проголошенням надії», — сказав Патріарх.
Далі проповідник зауважив, що сьогоднішнє Боже Слово має три важливих наголоси — послання до нас.
Перший наголос: «Там, де є Господь, — там є свобода. Ім’я Господа нашого Ісуса Христа творить простір Царства Світла і вияв Божої слави. Бог сам спішить до тебе, робить перший крок на зустріч, навіть тоді, коли ти перебуваєш у царстві тьми. Тому апостол Павло каже: „Він вирвав нас із царства тьми і переніс у Царство свого Сина“. Цей момент звільнення кожного з нас наступив у Святій Тайні Хрещення. Води, які потопили легіон злих духів, що ввійшли у стадо свиней і про які чуємо сьогодні в Євангелії, є образом Хрещення. Господь Бог робить першим крок нам на зустріч. Про це ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні, коли апостол каже: „Ви є спасенні через віру благодаттю Божою. І це не від нас — це дар Божий“».
Друге послання стосується небезпеки співдії зі злом: «Будьте обережні, бо будь-яке зло поневолює вас, обдирає вас до наготи, викрадає вашу свободу і гідність. Не входьте в жоден компроміс чи діалог зі злом. Не грайтеся з цим. Ви можете бути собою лише тоді, коли чините добро».
Як приклад, він навів визволеного від бісів чоловіка, який «сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі»: «Цікаво, що „при умі“ — означає не тільки, що він свідомий, але й мудрий, спасенномудрий, цілісний та чистий. Той біснуватий, якого вважали пропащим, який жив у гробах, після зустрічі з Ісусом, внаслідок вияву на ньому слави Господньої, стає вільним, стає носієм і свідком надії для того міста. Тому Христос посилає його назад до свого народу. Пропащий стає носієм і свідком надії. І це про кожного з нас, бо немає такої людини, до якої Господь Бог би не спішив зі своїм рятівним, спасительним словом. Це нас Він визволив від влади тьми».
Читайте також:
Блаженніший Святослав зустрівся з потребуючими в Патріаршому соборі
Третє звернення стосується убогих. «Убогий — це не жебрак і не бідний, — продовжив Блаженніший Святослав. — Убогий подібний до визволеного чоловіка. Можливо, він не має жодних земних благ, але є носієм надії, свідком Божої сили і слави, яка в ньому об’являється».
У час Різдвяного посту, наголосив Глава УГКЦ, Церква особливо запрошує звернути увагу на убогих — тих, кого Господь посилає нам як живих свідків своєї присутності. Він також нагадав, що згідно з давньою українською традицією у цей період вірні покликані до самообмеження й самопожертви, а те, що зберегли завдяки стриманню, належить віддати вбогому.
«Тоді побачите, що віддаючи — збагачуєтеся. Убогі сьогодні для нас є посланцями Бога, бо в них немає іншої надії, допомоги, як тільки Його спасаюча десниця, завдяки якій вони живуть у цьому світі», — наголосив Глава Церкви.
Під час Літургії Блаженніший Святослав висвятив на священника Вадима Поліщука, уродженця м. Липовець Вінницької області. Звертаючись до нього, Предстоятель сказав: «Отче, коли Вам буде важко і Ви відчуватимете себе покинутим, — спішіть до вбогих. Ще одна традиція нашої Церкви каже: коли ви маєте якусь проблему чи невирішену ситуацію, — дайте милостиню вбогому і попросіть у нього про молитву. Тоді побачите: Господь наповнить вас усім, чого шукаєте. Молитва вбогого має велику силу».
На завершення проповіді Глава Церкви звернувся до Господа із проханням за всіх, хто нині перебуває у темряві випробувань: «Господи, Ти, що приходиш у царство темряви, щоби вирвати полонених вʼязнів і перенести їх у Твоє Царство, — поспіши до всіх, що терплять, до тих, кого огортає темрява зла по всьому світу, поспіши до терплячих в Україні, до тих, які перебувають в російських лабетах полону й ув’язнення, як Ти поспішив із виявом Своєї слави до бранців у Вавилоні за пророка Єзекиїла. Господи, поспіши до свого народу зі світлом Твого спасіння і слави».
Департамент інформації УГКЦ
