EN

Слово Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ щодо календарної реформи

7 лютого 2023, 14:19 111

Звернення Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви щодо переходу на новий стиль для нерухомих свят з 1 вересня 2023 року.

Найперше хочу подякувати всім братам і сестрам, вірним нашої Церкви, інтелектуалам, діячам культури, науки, суспільним лідерам за всі ті листи, які ви мені написали. За останні пів року я отримав їх дуже багато — так багато, що на кожен окремо відповісти не зміг. Сьогодні, користуючись нагодою, хочу відповісти, що ми вас чули і почули, ваші мудрі думки та поради для нас були дуже важливим орієнтиром. Для нас — це для нашого єпископату, Синоду Єпископів нашої Церкви.

Я дякую за критику — було дуже багато тих, хто відверто критикував нас за нерішучість чи острах. Але, думаю, ви розумієте, наскільки делікатним було це питання і наскільки виважено ми повинні були підійти до цієї справи. Кажуть, перша заповідь лікаря — «Не нашкодь!». Отож і ми, роздумуючи над моментом та способом цього кроку, намагалися не нашкодити. Ми хотіли, щоб календар нас не розділяв, а об’єднував, давав нову перспективу для нашого церковного, літургійного, громадського, державного, суспільного життя.

Особливо хочу звернутися до наших вірних, особливо до тих, хто трошки переляканий, почувається не дуже впевнено: не біймося змін! Ми так хочемо, щоб наша Україна була інакшою. Ми кажемо, що вона має стати кращою, ніж була до війни. А це означає, що найперше повинні змінитися ми. Тому змінюймося! Зробімо цей крок у довірі до вашої Церкви-матері, зокрема коли йдеться про певні зміни в нашому літургійному церковному житті.

Не біймося ставати інакшими, кращими, щоб ми, як християни, могли жити краще і втілювати нашу віру в сьогодення: щоб не було так, що християни живуть у вимріяному нереалістичному замкнутому світі, і навіть їхні свята чи календарі відстали від життя, щоб ми були Церквою живою, сучасною, яка вміє вносити благодать Духа Святого в родинне, громадське, суспільне життя.

Я розумію, що багато з нас прив’язані до певних свят, дат, які святкували за юліанським календарем. Наприклад, я був свячений на єпископа на Благовіщення — 7 квітня. Нема ради — тепер Благовіщення святкуватимемо 25 березня. Ця дата — 7 квітня — для мене завжди буде дуже дорогою. Але мої особисті емоції і прив’язання не повинні зупиняти здорового розвитку нашої Церкви. Якщо ви носите ім’я Степан, то тепер святкуватимете іменини 27 грудня, а не 9 січня. Не переживайте, не бійтеся, відважтеся на цей крок! Будьмо готові навіть на певну жертву особистих релігійних стереотипів в ім’я оновлення нашого церковного життя. Бо війна — це час жертв. Наші захисники щодня жертвують найдорожчим — життям і здоров’ям — в ім’я оновленої, вільної, незалежної України. Тому і ми, як християни, зробімо щось для перемоги Батьківщини, перемоги над свідомістю, що ми не повинні озиратися на старі імперські стереотипи, а маємо рухатися відважно вперед. Робімо те, що відчуваємо правильним, добрим, що дає нову перспективу для життя і розвитку.

Хочу особливо звернутися до наших священників. Дорогі отці, на ваші плечі сьогодні лягає великий обов’язок втілити рішення ваших єпископів у життя. Бо це ви маєте навчити наших людей відзначати свята по-новому. Це ви повинні зробити все, щоб зі зміною календаря не зникло жодне велике свято, зокрема одне із дванадесятих. Це ви тепер маєте невтомно нагадувати людям, коли святкувати Різдво Богородиці, Чесного і животворного Хреста, коли починається Різдвяний піст, Пилипівка, коли Різдво, Йорданські свята чи інші великі празники літургійного року. Хочу побажати всім нам, щоб ця реформа послужила для оживлення літургійного життя. Щоб можна було при тій нагоді ще раз людям донести правду вчення Церкви про ту чи ту подію з життя Христа, Богородиці, святих, які ми святкуємо як літургійне свято. Нехай ця літургійна календарна реформа стане нагодою для просвітництва, навчання, катехизації.

Хочу особливо подякувати монашеству. Згідно з попередніми опитуваннями, наше монашество майже одностайно підтримало ці зміни, які владики сьогодні оголосили вже як синодальні рішення. Я дуже прошу наших монахів і монахинь активно долучитися до цієї просвітницької, катехитичної діяльність. Ваша позиція, ваше свідчення для нашої Церкви сьогодні надзвичайно важливе. Бо на те, як монастирі проживатимуть цю літургійну реформу, взоруватимуть ті наші вірні брати і сестри, які потребують духовної поради й духовного проводу.

Хочу окремо попросити виконавчі структури Патріаршої курії — Літургійну і Катехитичну комісії: попрацюйте над тим, щоб люди до кінця зрозуміли всі тонкощі змісту цієї календарної реформи. Бо ми відчули, що такі поняття, як Пасхалія, юліанський чи новоюліанський календар, важко зрозуміти навіть деяким священникам. Поясніть людям, у чому полягає вся цінність цієї літургійної реформи, її життєдайність для розвитку нашої Церкви.

Хочу перепросити книговидавців, друкарні, які надрукували календарі на цей рік. Ну, нема ради, браття і сестри, — мусите передрукувати, щоб люди й духовенство точно знали, на який день яке припадатиме євангельське читання, читання Апостола, який устав відповідно до тих нових циклів григоріанських нерухомих свят, на які накладаються недільні читання старої актуальної Пасхалії. Тобто перед усіма вами є величезний шмат праці. Але це щось дуже гарне, радісне, позитивне. Це — відчуття, що ми живемо, рухаємося, розвиваємося.

Усіх вас прошу: послухате голосу вашої Церкви-матері! Нехай ця реформа принесе щедрі плоди, нехай буде світлом гарного майбутнього. Перше відчуття, коли я так делікатно анонсував це рішення серед студентства в Тернопільському медичному університеті, — це радість. Всі дуже зраділи! Я би хотів, щоб ми теж все це робили радісно. Не біймося! Всі ці фобії відкладімо у сторону і йдімо вперед разом. Бо це рішення Синоду — одностайний кроком вперед. Інколи, щоб щось зробити разом, кажемо: «Раз! Два! Три! …» — і синхронно робимо крок вперед. Так само зробімо й тепер: «Раз! Два! Три!» — до нової календарної реформи!

Департамент інформації УГКЦ

Персони

Інші фото та відео

Дивіться також