Родовий гріх*, зцілення поколінь — правда чи фальш?
В сучасному світі чим раз частіше вартість людини визначається кількістю «лайків» в інтернеті. Для багатьох це спосіб заробляння на життя, тому боротьба за увагу інших змушує їх до постійного пошуку чим раз нових ідей, сенсаційних новин тощо. Це стосується як світського, так і церковного середовища.
Питання «чому в житті одних все йде добре, а в інших постійні негаразди?» було й залишається у сфері зацікавлення людини. Хочеться отримати чітку відповідь: Чому? Це дуже «ходова» тема, тому, даючи «відповідь», дуже легко можна збільшувати кількість «вподобайок», будувати свій авторитет, отримувати дивіденди.
Однією з таких тем є концепція «родового гріха» і потреби «міжпоколіннєвого очищення», яка зародилась приблизно на зламі ХХ і ХХІ століть на заході, особливо серед харизматичних спільнот.
Адепти та симпатики цієї концепції вважають, що коли життя людини не складається згідно з її задумами, коли постійно зустрічають її різні біди та нещастя, то це наслідок гріхів предків.
Якщо в пошукову систему в інтернеті вписати вищенаведені терміни, то виявиться, що цю концепцію розвивають і пропагують, між іншим, окремі представники як Римо-, так і Греко-Католицької Церков в Україні, зокрема навіть деякі, здавалося би, католицькі ЗМІ. При тому вони своє навчання підкріплюють Святим Письмом, тому може здаватися, що ця концепція є згідна з навчанням Церкви. А як є насправді?
Можна припустити, що концепція про «родовий гріх» у навчанні окремих католицьких представників в Україні з’явилася понад 10 років тому під впливом її розвитку у спільнотах і душпастирських практиках у Польщі, хоча не набрала таких масштабів, як у Польщі.
На думку п. Йоанни Заблудовської[1], концепція «родового гріха» кільканадцять років тому переживала свій розвиток у спільнотах та душпастирстві в Польщі. На перший погляд здавалося, що знайдено дуже просту відповідь на питання «чому?», але це була тільки відповідь для самозаспокоєння, щоби зняти з себе відповідальність за свої гріхи.
Щоби внести ясність в інтерпретацію концепції «родового гріха», Комісія у справах віровчення Конференції Єпископату Польщі в 2015 році опублікувала документ «Родовий гріх і зцілення поколінь. Богословсько-пастирські проблеми»[2]. Цей документ став дорожньою картою в розумінні концепції «родового гріха» та «зцілення поколінь».
На сьогодні в Україні бачимо своєрідний ренесанс цієї концепції. Тому варто дати собі відповідь на поставлене у заголовку питання: «Родовий гріх, зцілення поколінь — правда чи фальш?».
Що на цю тему сказано у цьому Документі Комісії у справах віровчення?
Зародження концепції «родового гріха і зцілення поколінь»
Теорія про родовий гріх і зцілення поколінь, представлена о. Робертом Де Ґрандисом у його книзі «Зцілення поколінь», значною мірою базується на психології Карла Ґустава Юнга та дослідженнях доктора Кеннета МакАла (1910–2001).
Доктор Кеннет був лікарем-терапевтом і англіканським місіонером. Народився в Китаї. Під впливом китайської філософії він дійшов висновку, що деякі хвороби пов’язані із впливом злих сил. У своїй терапії він поєднував вивчені східні традиції з медичною практикою. Вважав, що духи предків відіграють значну роль у соматичних хворобах нащадків. Доктор Кеннет МакАл сам страждав від психічних розладів. Його дослідження започаткували пошуки зцілення в минулих поколіннях.
Основи концепції та її походження
Як було сказано вище, основою концепції «родового гріха» є віра в те, що гріхи предків впливають на життя їхніх теперішніх живих нащадків. Цей вплив може мати духовний і фізичний вимір, виражатися, наприклад, у формі хвороби, або також бути причиною психічних проблем і невдач у подружньому чи сімейному житті.
Якщо так, то потрібно шукати дороги до звільнення, і тут на думку прихильників цієї теорії, від тягаря гріха, успадкованого від предків, людина потребує звільнення, яке здійснюється через молитву за зцілення або через екзорцизм.
Практика «зцілення поколінь», походить від традиції, вкоріненої у віруваннях східних релігій, які по-особливому шанують своїх предків і вірять у реінкарнацію. Це означає, що така практика є результатом релігійного синкретизму, що сформував нове явище під назвою «реінкарнація гріха».
«Реінкарнація гріха» або «перехід» гріха на наступні покоління, … не мають жодного обґрунтування ні у Святому Письмі, ні у Традиції чи вченні Церкви. Такі безпідставні ідеї є небезпечними для духовного життя вірних і для самої доктрини Церкви.
Чому ця концепція стала популярною?
Основна причина того, що це явище набирає популярності, вбачається в занепаді почуття гріха, про що говорив ще Папа Пій XII (Промова, Рим, 26.10.1946). Разом із втратою відчуття гріха слабне також розуміння, що таке справжня свобода. Рівночасно з цим людина відповідальність за свої нещастя та невдачі намагається перекласти на предків, говорячи про родові гріхи.
Прихильники цієї концепції своє навчання підкріплюють цитатами зі Святого Письма, які часто вирвані з контексту і не передають справжнього змісту Біблійного тексту: в Біблії, іноді навіть у тих самих книгах (на які покликаються прихильники), знаходимо й інші вислови натхненних авторів, які суперечать тезі про відповідальність наступних поколінь за гріх.
Церква з самого початку навчала, що гріх є завжди чимось особистим і вимагає рішення волі. Так само і з покаранням за гріх. Кожен особисто несе покарання за свій гріх. Про це чітко пише св. Павло в Посланні до Римлян, що «кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Рим. 14, 12).
Молитва за «зцілення поколінь»
Потрібно звернути увагу на ще один елемент цієї концепції, а саме: «Зцілення поколінь» — це особлива молитва, якою слід охопити предків страждаючої людини, сягаючи навіть п’ятнадцятого чи шістнадцятого покоління. Така молитва включає відмовляння екзорцизмів, заступницьку молитву та Святу Літургію».
Враховуючи те, що такого явища, як родовий гріх (прокляття), не існує, автори документу взивають до заборони відправляти Служби Божі чи інші молитви в цьому наміренні: Практика молитви або Святої Літургії з молитвою за «зцілення поколінь» або за звільнення від «родового гріха» дуже чітко виявляє брак віри або принаймні недовіру до дієвості благодаті таїнств…
У Церкві чимало найрізноманітніших форм молитви за зцілення хворих, що практикувалася протягом століть, зокрема й під час Святої Літургії. Усі ці молитви мають відповідати літургійним Церковним приписам, і вірним (як духовенству, так і мирянам) потрібно заново відкривати для себе глибину цих молитов.
Підсумком вище сказаного хай стануть слова о. Ігоря Цмоканича: «… родового прокляття таки не існує. Читайте Писання»[3].
* Прихильники цієї концепції вживають також термін «родове прокляття».
1. Фонд «Домінік» з Польщі, з яким Бюро співпрацює вже багато років: https://www.fundacjadominik.eu/o-fundacji/info-o-fundacji/
2. Текст доступний у перекладі українською мовою на сайті Бюро за посиланням: https://jakir.in.ua/biblioteka-yakir/tserkovni-dokumenty/105–105.html
3. Чи існує родове прокляття? https://www.youtube.com/watch? v=xG5 kYqWqgyE Отець Ігор є викладачем у семінарії Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Бюро Верховного Києво-Галицького Архиєпископства УГКЦ
у справах новітніх релігійних рухів і сект jakir.in.ua
