Проповідь Блаженнішого Святослава в Парижі з нагоди архиєрейської хіротонії та інтронізації владики Ігоря Ранці
О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися;
до парости, що укріпив єси для себе (Пс. 80, 15–18).
Ваше високопреосвященство архиєпископе Челестіно — Апостольський нунцію!
Ваша екселенціє архиєпископе Парижа,
що гостинно приймаєте нас у своєму храмі!
Високопреосвященні та преосвященні владики!
Дорогий владико Ігорю!
Дорогі владики, які так численно прибули з різних країн світу
на цю урочисту подію до Парижа!
Дорогі священики, які належать до кліру цієї єпархії Святого Володимира!
Дороге монашество!
Дорогі в Христі брати і сестри
Ми нині переживаємо унікальну й неповторну історичну хвилину, наповнену Божою присутністю. Уперше в історії тут, у Парижі, відбулася єпископська хіротонія українського єпископа.
Досі складалося так, що всі попередні владики, яких Церква посилала сюди на служіння, були свячені або в Канаді, або в Римі, або в Україні. Сьогодні ж уперше Господь Бог явив завідателя архиєрейської благодаті для вірних нашої Церкви саме тут, у Франції. А щоб пояснити нам, що означає ця подія і в який спосіб Господь зараз присутній між нами, Він щойно сам промовив до нас через слово Святого Євангелія (Лк. 20, 9–18).
Ми чули, як Христос розповідає своїм учням притчу про виноградник. Дослідники цієї сторінки Євангелія зауважують, що Спаситель переспівує пісню про виноградник пророка Ісаї (пор. 5, 1–7). У пророка Господь Бог оплакує свій народ, бо той не сповнив сподівань, які Творець вклав в історію створення свого люду. Переспівуючи цю притчу, Христос надає «пісні Бога до свого народу» нового значення. Тож прислухаймося до трьох важливих деталей, на які натрапляємо в цій притчі.
По-перше, виноградник — це не що інше, як Божий народ, Церква Христова. По-друге, Господь дбає про свій виноградник: саме Він його насадив і є єдиним його власником. По-третє, Господь навідується до свого народу, приходячи через своїх посланців. Головним із них є Син Божий, якого Отець посилає до винограднику і який стає каменем спотикання для всіх тих, хто до цього винограднику належав.
Сьогодні ця притча про Божий виноградник особливо перегукується з історією Української Греко-Католицької Церкви у Франції. Сам Господь насадив виноградник на цих благородних землях, які здавна славляться виноробством. Він покликав сюди різні покоління українців і дав їм особливу життєву роль, яку вони мають здійснити в історії. Бог і тут не забув про свій народ: Він навідується до нього, посилає своїх служителів і дарує того, кого ми тепер покликані прийняти.
Нині Господь Бог навідує свій народ, посилаючи вам свого єпископа. Єпископ — це не бюрократ від релігії, призначений на певну посаду. Єпископ є образом Сина Божого, якого Отець посилає, помазуючи Духом Святим. Саме це ми щойно побачили під час архиєрейської хіротонії. Тому прошу всіх вас: прийміть вашого нового єпископа. Святий Августин застерігає, що дуже часто ми піддаємося спокусі поводитися як лихі працівники винограднику, про яких чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Нерідко ми прагнемо привласнити те, що належить лише Богові (пор. Sermo 87, 3). Іноді саме завданням єпископа є нагадувати людям, що в їхньому особистому житті не є їхньою власністю, а належить Богові. Наше життя, християнське покликання — це дар Божий, отриманий у Дусі Святому, і ми покликані в цьому Дусі приносити добрі плоди.
Єпископ приходить, щоб шукати у вас тих добрих плодів християнського життя, які ви маєте віддати Богові. Тому кажемо, що покликання єпископа — навчати Божий народ, управляти ним і освячувати його.
Сьогодні хочу особливо звернутися до новопоставленого владики Ігоря. Владико, мене Господь зробив свідком того, як Божа благодать почала діяти у вашому житті. Я був тим, хто приймав вас до Львівської духовної семінарії. Пам’ятаю, як ви переступили поріг семінарії і склали вступні іспити. Спостерігав за вами, як ви зростали, мужніли в благодаті Божій і в літах протягом десяти років свого служіння у Франції. Але ми, дивлячись на вас, не розуміли, що саме на вас єпархія Святого Володимира чекала аж сім років. Сім років — символічне число вашого дозрівання в Дусі Святому. Тепер ми тішимося разом із вами. Вітаємо вас, і особливо молимося за вас.
Коли ми слухали сьогодні Послання апостола Павла до Тита, що описує, яким має бути єпископ, ми впізнали в цьому описі вас, владико Ігорю (пор. 1, 5–2,1). Тому не випадково Папа Лев XIV у своїй буллі зазначив, що ви оздоблені всіма тими людськими і Божими чеснотами, які потрібні, щоб гідно виконувати єпископський уряд. Ви тричі мене запитували: «Яке ваше слово, Блаженніший, до мене?». Моє слово до вас — не бійтеся, бо з вами є Господь! Це Він вас вибрав і освятив. І дасть вам усю силу, потрібну для здійснення цього покликання, на яке ви так з вірою відповіли. Можу сьогодні обіцяти вам від імені всіх присутніх співбратів у єпископстві: ви ніколи не будете самотнім. Ваша Церква завжди буде разом із вами.
Щиро дякую римо-католицьким єпископам Франції, які по-братньому прийняли до свого лона нашого владику Ігоря. Дорогі владики, він має так багато, щоб ділитися з вами і разом працювати!
Бажаю окремо звернутися до священників нашої Паризької єпархії. За своїм дивним задумом Господь вибрав нового єпископа саме з-поміж вас. Той, хто колись був одним із вас, кого вважали рівним, другом та приятелем, сьогодні став вашим єпископом. Казав владика, що багато хто в його єпархії шукав або чекав старшого, поважного єпископа з довгою сивою бородою. Дорогі отці, прошу прийняти колишнього колегу сьогодні вже як свого провідника та батька. Бо саме Він є тим євангельським сином, якого Господар нині посилає до вашого винограднику. Прошу, не каменуйте його (пор. Лк. 20, 15)! Співпрацюйте з ним і прийміть його як наставника в ім’я дару повноти Христового священства, яким Дух Святий його сьогодні ознаменував!
Звертаюся також до вірних нашої єпархії Святого Володимира, до наших людей, які силою обставин опинилися в цих країнах і сьогодні довіряють душпастирське служіння владиці Ігореві. Це Господь Бог про вас дбає навіть далеко на чужині й посилає вам пастиря. Гуртуйтеся довкола вашої Церкви, і тоді ви ніколи не загубитеся для своєї Церкви і народу. Сьогодні в Парижі нам потрібен голос України, щоб будити серце Європи. Париж називають європейською столицею народів, і так важливо, щоб тут потужно звучав голос України, зокрема під час цієї жахливої й несправедливої війни.
Тому просимо сьогодні: Господи, відвідай цей виноградник, який Ти насадив у Франції. Хай Твоя рука буде над тим сином людським, якого Ти сьогодні сюди послав. І хай у всьому буде благословенне тільки Твоє пресвяте ім’я, Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
