EN

Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю після Воздвиження в Афінах

18 вересня 2023, 12:44 1953

Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю після Воздвиження в Афінах
Фото: Ірина Литвин

Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить;
а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе
(Мр. 8, 35).

Високопреосвященні та преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорога наша українська громадо в Греції!
Дорогі доньки і сини нашої Церкви!

Слава Ісусу Христу!

З великим зворушенням стою знову тут, на високому амвоні катедрального собору Пресвятої Тройці в Афінах, і дивлюся на вас. Скільки спогадів наповнюють моє серце і мою душу! Та найбільше наповнює нас зараз Боже слово. Господь Бог щойно до нас промовив. Коли ми читаємо Святе Євангеліє, то щоразу не просто дізнаємося про якусь істину, а чуємо, як живий Бог до нас говорить.

До нас, тут зібраних, Господь Бог скеровує слово про хрест, бо ми святкуємо свято Воздвиження чесного і животворного Хреста. Ця неділя так і називається — неділею після Воздвиження. Духовні очі Церкви скеровані на те дивне таїнство страждань, смерті й воскресіння нашого Спасителя. Властиво, щоб мати життя вічне, треба вірити, що Христос був розіп’ятий, помер і воскрес. Це найважливіша істина християнської віри. «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Ді. 16, 31), — каже Священне Писання.

Ми сьогодні чуємо глибокі слова Христа, зверненні до учнів: «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8, 35). Що це означає? Передусім Він сам здійснив ці слова, тому що став людиною, мешкав між нами, зійшов на хрест, щоб віддати свою душу, своє життя за нас і для нас. Якби Христос відмовився від хреста, смерті й воскресіння, то ніхто з нас не отримав би вічного життя. Умерши на хресті, Він вилив на нас, людей, те вічне життя, яке носив у собі.

Один з Учителів Церкви говорив про Христа як про посудину, наповнену дорогоцінним бальзамом. І от коли ця посудина розбилася, те, що було всередині, вилилося на людський рід, помазавши нас усіх вічним життям. Віддати життя означає когось ним оживити. Тут відкривається таємниця людського буття в Бозі. Хто віддає своє життя, нічого не втрачає, тому що Господь наповнює його знову і знову. Віддавши своє життя на хресті, Ісус Христос воскрес із мертвих. У Ньому не стало менше життя, навпаки — Він дає життя вічне кожному, хто в Нього вірить.

Пригадую, як ми святкували Пасху в цьому храмі 25 років тому. Українська громада в Греції вперше тут зібралася. Було так багато людей, що я мусив вийти на цю проповідальницю, з якої, згідно із грецьким обрядом, читається Євангеліє. Я почувався там як на кораблі серед моря нашого мужнього жіноцтва, яке в один голос кричало аж до небес: «Христос воскрес із мертвих!». Думаю, багато хто з вас пам’ятає цю подію.

Дивлячись на вас, я бачу наш народ, матерів, котрі поїхали на заробітки до далекої, чужої країни, мови якої ніколи не чули. Чому вони так вчинили? Бо хотіли віддати своє життя для того, щоб їхні діти мали краще життя. Наші люди приїхали до Греції не щоб у когось щось брати, а щоб чесно працювати і заробити для своїх дітей. Я пам’ятаю вас, ще тоді молоденьких, які віддавали своє життя для того, щоб збудувати кращу долю для своїх дітей. Ті слова Христа, які чуємо сьогодні, той знак Його святого хреста ви здійснили у своєму християнському житті тут, у Греції, живучи, молячись і працюючи для України.

Однак ви слухали це Боже слово ще далі: «Яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мр. 8, 36–37). Ви шукали Церкву, Бога, хотіли свого священника, щоб брати участь у Святих Таїнствах своєї Церкви, зокрема Сповіді і Святого Причастя. Віддаючи життя в любові до дітей, ви свою душу не занапастили, а спасли силою воскреслого Христа. Бо, як вже було сказано, стається дивна таємниця: коли ти віддаєш — отримуєш ще більше. Якщо ми справді любимо, то ніколи не втомлюємося. І якщо даємо в любові те, що маємо, Господь Бог це помножує.

Ми сьогодні святкуємо 25-річчя унікальної громади, у якій так явно проявилася сила померлого, розп’ятого і воскреслого Христа! Я чув багато ваших історії, як вас принижували, обкрадали, обдурювали, визискували. Вам казали, що ви — нелегали, і у вас можна тільки брати, а ви ні на що не маєте права і нічого не варті. Однак сталося інакше, тому що Господь Бог дарував вам більше, ніж ви могли дати своїм дітям. Він проявив силу свого воскресіння у цій маленькій громаді.

Я сьогодні відвідав нашу школу, якій теж виповнилося 25 років. Ще до її створення я з жахом дивився на те, що українці тримали вдома 10-12-річних дітей, бо не можна було послати вчитися нелегального емігранта. Наші діти не вміли читати і писати. Ми тоді створили школу. Пригадую, як після у недільної Літургії я оголосив: «Творимо українську школу! Шукаємо вчителів!». Відгукнулися вчителі всіх предметів, окрім співів. Це показало, наскільки наша громада освічена і мудра. Як важливо було нашим учителям, які на той час працювали як домогосподарки, знову відчути себе педагогами, вихователями нових поколінь українців навіть тут, у Греції, і знову пережити почуття власної гідності та свого покликання! Як хотілося вам не тільки вчити своїх діточок праведного християнського життя, а й передати їм рідну мову, культуру, щоб у цій країні вони не забули, чиї вони діти!

Складаю сердечну подяку Господу Богу і вам за цих 25 років вашого геройського свідчення віри в Нього і любові до Батьківщини. Це до вас сьогодні каже Христос: «Хто буде соромитися Мене перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий перед Отцем Небесним» (пор. Мр. 8, 38). Дякую, що тут, у Греції, ви не стидалися ані своєї Церкви, віри, культури, ані українського народу.

Ми приїхали до вас з України, яка стікає кров’ю, яка плаче. Потім познайомлю вас із кожним єпископом. Тут є владика з Харкова — це 20 кілометрів від російського кордону. Цієї ночі чотири ракети знову вдарили по Харкову. Є владика з Одеси. Цієї ночі й Одеса стала жертвою російської атаки. Проте, як бачите, ми нині вам кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Але просимо вас: не здайте свого фронту ворогам, які хочуть стерти з лиця землі наш народ, його культуру, мову, віру в Бога. Боріться, щоб не розчинитися, не асимілюватися в цьому морі великої грецької культури, де сьогодні перебуваєте. Бережіть своє!

Я сьогодні вже пригадав нашим діточкам у школі, їхнім батькам та вчителям і вам хочу пригадати ці святі слова Тараса Шевченка:

Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.

Ці рядки перегукуються з євангельськими словами про те, яку користь матиме людина, як заробить силу-силенну грошей, отримає найкраще становище у світі, що проминає, а занапастить свою душу. Що вона буде мати, що їй залишиться? Нічого, лише пустка, смерть і забуття.

Ми сьогодні чуємо, що сила Господнього хреста береже і животворить Україну! Ми живі, перебуваємо серед вас, бо наші воїни нас оборонили. Російський фронт зупинився за 20 кілометрів від нашого Патріаршого собору. Наші дівчата й хлопці кров’ю заплатили за те, що ми живі. Вони віддають свою душу за Бога і Україну. Тому сьогодні так хочеться помолитися за українське військо! Немає нині жодної родини, яка б не плакала, не молилася за свого сина, чоловіка, брата, свою сестру, які воюють на фронті. Однак сила Господнього хреста нам дарує надію. Ми не втомлюємося любити Україну і Бога — і Господь помножує наші сили. Всі дивуються: звідки в українців береться та стійкість? Відповідь — у Христових словах про віру в Бога і готовність до повної самопожертви. Віддаси своє життя за Бога і Україну — врятуєш свою душу і свій народ. Учителями цієї істини Христового хреста є для нас нині наші мужні воїни-захисники.

Вітаю вас із цим святом — із першим 25-річчям. Побачите, буде і друге. Ми переможемо нашого ворога. Силою любові до Батьківщини здобудемо волю і незалежність для нашого народу. Я вірю, що ми всі повернемося додому, щоб разом святкувати нашу перемогу. Чекаю вас у Києві, у нашому Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Господь Бог благословлятиме той народ, який Його не соромиться перед іншими народами світу. Господь Бог благословлятиме вас, ваших дітей і нашу Батьківщину силою чесного і животворного Хреста. Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

Персони

Дивіться також