Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю перед Богоявленням
Я вас христив водою,
а Він христитиме Святим Духом (Мр. 1, 8).
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в Україні й далеко на поселеннях у світі,
які слухають зараз із нами Боже слово і моляться тут, у Патріаршому соборі!
Дорогі наші парафіяни!
Дорога молоде! Дорогі діти!
Наш дорогий святковий Києве!
Христос народився!
Сьогоднішня неділя, яку ми святкуємо у навечір’я Богоявлення Господнього, нас уже не тільки готує, а й безпосередньо впроваджує в таїнство появи нашого Спасителя в йорданських водах у Таїнстві Його Хрещення.
Цей євангельський текст, який ми щойно чули, належить до найстаріших християнських текстів Нового Заповіту. Марко, найімовірніше, першим записав Євангеліє, слухаючи проповідь Петра як його учень.
Запрошую вас звернути увагу на перше і останнє речення сьогоднішнього євангельського читання, які є наче двома полюсами, довкола котрих обертається наратив цієї благовісті. Перше речення: «Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого» (1, 1). Можливо, ті, хто сьогодні, розгортаючи Святе Євангеліє, читає цю фразу, сприймає її як вступ до книги. Та насправді цей вислів є пам’яткою особливого способу мовлення греко-римського світу.
Ми тепер живемо в обставинах швидкого обміну інформацією. Новини поширюються за посередництвом телебачення, соцмереж миттєво, блискавично. Колись це відбувалося по-іншому.
Слово «Євангеліє» означає сповіщення, проголошення якоїсь доброї для нас новини. «Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого» значить те, що Син Божий ось приходить, а євангелист — той, хто анонсує цей прихід.
Мабуть, християни тих часів чули різних євангелистів, які сповіщали новини державного та громадського змісту. У Римі часто лунало: «Ось євангеліє імператора Августа». Це означало, що приїжджав посланець, глашатай, який звіщав добру для містян новину про перемогу над черговими ворогами, те, що завтра у своє місто прийде з тріумфом імператор і роздасть усім свою здобич.
Проте євангелист Марко наповнює ту фразу, яка у світському, імператорському лексиконі мала суто земне значення, новим змістом. Перше речення нинішнього читання означає: «Я вам сповіщаю про прихід того, від кого залежить ваше життя сьогодні та завтра». Це Євангеліє є не просто якоюсь порадою, філософською ідеєю або інформацією про факти, що відбулися з кимось іншим у минулому. Воно означає, що повідомляється щось дуже добре і важливе, що стається зараз і саме з вами. Приходить хтось, від кого почнеться оновлення, нова сторінка історії вашого життя, нова епоха в існуванні людини і Всесвіту. І той хтось — це Син Божий, Господь наш Ісус Христос. А Іван Хреститель — наче глашатай, благовісник, якого Бог посилає готувати людство до приходу в тілі свого Сина. Тому саме його ми називаємо предтечею Ісуса Христа і те, що ми чуємо нині, анонсує подію, яка станеться завтра в Таїнстві Хрещення нашого Спасителя.
Початок Євангелія… Слово «початок» тут означає підготування, необхідне для того, щоб не пропустити чогось нового, що може відбутися з усіма нами, щоб не сталося ще однією втраченою нагодою, щоб не було даремним стосовно нас це Євангеліє.
Ми маємо готуватися до цієї події через покаяння, через слухання Божого слова, через намагання змінити самих себе, своє життя, свої звички, свою поведінку. Саме до цього закликав Іван Хреститель усіх мешканців йорданської околиці Єрусалиму. Хрещення водою символізувало знак людського зусилля, щоб на заклик Божого посланця підготуватися до зустрічі із Сином Божим, який ось надходить. Тому апостол Марко підкреслює, що в проповіді Івана, у жесті омивання здійснюються пророцтва Ісаї, Малахії, книги Виходу про прихід у тілі Сина Божого.
Тепер звернімо увагу на останнє речення. Це слова Івана, звернені до нас: «Я вас христив водою, а Він христитиме Святим Духом» (1, 8). Буквальний сенс цієї фрази: «Я колись занурював людей у воду, а той, хто йде за мною, хто сильніший від мене, занурить вас у Духа Святого, у самого Бога». Інші євангелисти, наприклад Лука та Матей, які передають цю фразу, щоб підсилити її, додають до неї словосполучення «і вогнем» (Мт. 3, 11; Лк 3, 16).
Від того занурення в Божу силу, благодать Духа Святого залежить усе те, що буде з нами далі. Іван благовістує нам сьогодні нову епоху оновлення світу, нове створення людини і Всесвіту, те, що станеться раз і назавжди, що є унікальним і незворотним так само, як наслідки дії вогню на всьому, що він перепалює як золото в горнилі. Це оновлення силою і діянням Святого Духа розпочалася в нашому житті в той момент, коли ми прийняли Святі Таїнства Хрещення і Миропомазання.
«Я вас христив водою, а він христитиме вас Духом Святим» — ці слова надзвичайно глибокі. Можна сказати, що вони анонсують подію, яку цими днями переживатиме Україна, кожен, хто вірує. Бо наше святкування хрещення Ісуса в річці Йордан, наша участь у святі Богоявлення, є не лише спогадом події з минулого. Завдяки силі та благодаті Святого Духа ми маємо шанс на оновлення, про яке нині сповіщає нас євангелист Марко, передаючи слова Івана Хрестителя.
Багато разів ми собі говорили, що, відколи почалася війна в нашій країні, ми стали іншими. Тієї України, яка існувала до 24 лютого 2022 року, вже немає. Але ми хочемо бути не просто іншими, а кращими, — хочемо, щоб кожен із нас особисто перейшов на якісно новий рівень життя. Ми стаємо оновленим Божим народом, який вийде із вогню цієї війни як нове створіння з рук свого Творця і засяє відродженим та оновленим в усій своїй красі на весь світ.
Однак кожне оновлення має подвійну природу, Божу і людську. Для оновлення потрібні зусилля людини, а відтак сила благодаті, отой вогонь Духа Святого. Хрещення Івана водою означає необхідність зусилля людини, людську природу оновлення, а хрещення Христа-Спасителя у водах Йордану і вся та подія, яку ми завтра споглядатимемо — надзвичайне втручання Бога в історію людини.
Про цю Божу дію навчали Отці та Вчителі Церкви, зокрема, першого тисячоліття. Цей дух проповіді Христового Євангелія влучно передає святий Бернард, учитель Західної Церкви ХІ—ХІІ століття. Проте він лише підсумував те, чого ще у IV столітті вчив у своїх славних катехизах Кирило Єрусалимський (пор. Cat. 15, 1–3) та інші отці Східної Церкви. Бернард говорить про потрійний прихід Христа до людини: у тілі, у Дусі та в славі (пор. Serm. 5 in Adv. Dom, 1–3). Прихід у тілі відбувся під час народження Ісуса Христа, коли в Різдві своєму Бог став людиною. Прихід у Дусі станеться завтра, коли Дух Святий занурить нас у себе через хрещення Сина Божого в Йордані і ми почуємо звернене до нас слово Отця. Цей прихід відбувається таємно, невидимо, у серці людини, через благодать Духа Святого, яка діє у Святих Таїнствах Церкви і перемінює людину, роблячи її здатною до духовного життя і обожествлення. Третій прихід буде у славі, на закінчення історії, коли той, кого ми завтра побачимо в образі раба, що схилить голову перед Хрестителем і, скидаючи із себе одяг і показуючись нагим у йорданських хвилях, прийде до нас зодягнений у вічну небесну славу, яку Він мав в Отця ще перед створенням світу, — прийде, щоб судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця.
Зануритись у силу Духа Святого… Це те, що анонсує, до чого запрошує нас сьогодні, у навечір’я Богоявлення, Христова Церква.
Зустрічаючись із родичами багатьох наших воїнів, із матерями наших загиблих Героїв, я багато разів чув таку фразу: «Щоб тільки це все було не даремним!», — щоб тільки ті втрати, той біль, те горе не були марними, а щоб принесли незворотні зміни в усіх нас і дали нам надію на нове життя! Я був зворушений, коли почув ту саму фразу матері воїна з уст Президента України в його новорічному зверненні. Цей голос наших Героїв є їхнім моральним, духовним заповітом усім нам, нашому суспільству і нашій владі. Цей голос бринить у наших вухах як голос Предтечі оновлення України!
Крик болю матерів України — це те, про що чуємо в сьогоднішньому Євангелії: готуйтеся до оновлення, прийміть ту силу, яка хоче прийти на вас з висоти, яку ви вже отримали у своєму Хрещенні! Зробімо все, щоб тільки те занурення, хрещення Духом Святим і вогнем, яке ми маємо досвідчити завтра в дніпрових водах, не було для нас утраченим шансом, щоб не було даремним те, що хоче нам дарувати Господь.
Хай Бог допоможе нам не просто причаститися свяченої води, не просто пережити ще одне свято, а покласти початок нашого оновлення, щоб на кожному з нас здійснилися слова: «Він вас христитиме Духом Святим». Амінь.
Христос народився!
† СВЯТОСЛАВ
