Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Зіслання Святого Духа
…Одягнетеся силою з висоти (Лк. 24, 49).
Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в різних куточках України і світу,
які разом із нами святкують це свято і моляться за допомогою живої трансляції!
Наші достойні парафіяни і гості Патріаршого собору в Києві!
Дорога молоде!
Дорогі діти!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква в усьому світі, усі християни разом святкують велике свято П’ятдесятниці, сходження на учнів Христових Духа Святого, — свято, яке пояснює і відкриває нам зміст вислову «бути християнином»!
Святкуємо не тільки пам’ять, а й живу дійсність надзвичайної Божої сили, яка надає новий імпульс життю та існуванню як поодиноким людям, так і всьому людству, навіть більше — історії Всесвіту. Та сила і той імпульс — це не щось, що оновлює, рухає, надає змісту, а Хтось! Тим животворним диханням і силою відродження та оновлення, силою з висоти, що присутня між нами, є третя особа Пресвятої Тройці — Дух Святий, сходження якого на апостолів ми сьогодні святкуємо. Сила з висоти є внутрішньою, діяльною, вона і тепер рухає нами, надихає та оживляє всіх нас, тобто є джерелом життєздатності людини. Що ж тоді сталося в день П’ятдесятниці в Єрусалимі?
Про це ми почули цікавий і докладну розповідь євангелиста Луки в читанні Апостола (Ді. 2, 1–11). За останні п’ятдесят днів багато що сталося з нашим Господом і Спасом Ісусом Христом: Він страждав, помер, воскрес із мертвих і вознісся на небо. Його учні були свідками всіх цих подій. Але це сталося з їхнім Учителем, а не з ними. Учні дивилися і дивувалися, слухали і не розуміли, ба більше — вони боялися і страхалися тих величних діл Божих. Їм навіть на думку не спало розповісти про все побачене й почуте, бо вони сприймали це так, як провіщав пророк Ісая: «Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось?» (53, 1).
Божественна сила, яка виявилася в особі Ісуса Христа, начебто особисто не засягнула, не торкнулася Його учнів. Тож вони отримали дивний наказ. Лука оповідає, що перед вознесінням на небеса Христос каже їм не відлучатися від Єрусалиму: «Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24, 49). Тож, щоб бути здатними проповідувати, вони мали пережити якесь потрясіння, дійсність Воскреслого мала особисто їх торкнутися. І ось це сталося: сила з висоти (δύναμις έξ ὓψουϛ) їх зодягнула!
Як ми чули в апостольському читанні, перелякані апостоли знову були разом у день юдейського свята П’ятдесятниці, у який до Єрусалиму зійшлися люди з різних кінців світу. У це свято старозавітний народ згадував дар Божого закону, який отримав Мойсей на горі Синай. Тому до Єрусалиму на святкування прийшли юдеї з усієї Римської імперії. Апостоли боялися тих людей, які нахлинули до міста.
Коли апостоли були зібрані на молитві, їх пройняла якась сила, наче подув сильного вітру, буревію, і вони побачили, як з неба зійшли вогняні язики. Дух Святий у вигляді вогню спочив особисто на кожному з них, змінивши їх назавжди. Про цей момент внутрішньої переміни апостолів силою Духа Святого писав пророк Єзекиїл, який говорив, що настане день, коли скаже Господь: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи» (36, 26–27).
Годі уявити собі потрясіння, яке пережив Мойсей, коли бачив, як на горі Синай Божий палець вогнем випалював на камені слова Десяти Божих заповідей. Сьогодні ж сталося щось набагато більше! Старозавітна П’ятдесятниця була лише прообразом і пророчим передбачення того, що сталося того дня в Єрусалимі. Дух Святий пише, випалює Божий закон, Боже слово всередині апостолів, у їхніх серцях. І вони змінюються: вже нікого не бояться, а починають різними мовами проголошувати великі Господні діла. Вони виходять до людей і проповідують Христове Євангеліє всім народам силою і діянням Святого Духа.
Тому сьогодні ми святкуємо день народження Церкви, — день місії передавання вогню Святого Духа всім людям аж по край землі. Святого Духа неможливо пізнати за Його внутрішньою, Божественною, незбагненною природою, натомість це можливо зробити за Його дією, виявом у житті людини, яка вірує.
«…Одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24, 49). Ці слова не про минуле. П’ятдесятниця, імпульс зішестя Святого Духа — це не щось закрите в історії, а те, що відбувається сьогодні тут, між нами, і відбуватиметься аж до кінця світу. Як ми можемо одягнутися силою з висоти? Про це нам каже Ісус Христос у нинішньому читанні Євангелія (Ів. 7, 37–52; 8, 12): «Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є! Хто вірує в Мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» (7, 37–38).
Одягнутися силою з висоти — означає зануритися в ріки живої води, які випливають з особи Ісуса Христа. А джерело Духа Святого, з якого витікають ці ріки, б’є ключем хрещальної купелі в лоні Церкви Христової. Тут ми особисто, подібно до апостолів у сіонській світлиці, переживаємо дотик до нас Пресвятої Тройці: Отець відкривається нам як незбагненна вічність, Син — як єдинородний від Отця, а Духа Святий — як дар вічної Божественної любові! (пор, Іларій з Пуатьє, De Trinit., lib. 2, 33, 35).
Отці Церкви стверджують: одягання Духа Святого для християн має хрещальний характер. Ми вдягнулися в силу з висоти, коли були охрещені в ім’я Пресвятої Тройці, пізнавши на собі Його дію в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. А в Таїнстві Миропомазання ми пережили момент особистої П’ятдесятниці, коли священнослужитель великим і святим миром помазав нам чоло, очі, вуха, ніздрі, уста, груди, руки і ноги, промовляючи: «Печать дару Святого Духа. Амінь». Тоді Дух Святий відкрив наші духовні органи чуттів для того, щоб запалити нас зсередини своїм вогнем, який сходить сьогодні на апостолів, а через них на всю Церкву.
Одягнутися силою з висоти — значить горіти Духом Святим і це джерело носити у своєму серці. З усіх виявів сили з висоти в нашому житті бажаю звернути вашу увагу на три основних.
Перша риса. У Таїнствах Хрещення і Миропомазання кожен із нас отримав ім’я. У Христі люди відновили свою гідність, яка є однаковою для всіх, як навчає апостол: «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3, 27–28). Водночас дари Святого Духа роблять нас не подібними до інших, навіть до наших братів і сестер. Бо Він є Духом унікальності, неповторності людини. Кожна особа наділена особистими дарами, які має особисто плекати і розвивати в собі у вигляді плодів Святого Духа. Прийнявши дар Божого усиновлення, кожен із нас став Його неповторною дитиною. Дух Святий допомагає нам плекати і розвивати ту унікальність, яку ми називаємо ідентичністю, або тотожністю. Кожна особа стане особистістю, коли в Дусі Святому розвинуться ці Божі дари, які сьогодні виливаються на нас, як сила з висоти.
Друга риса. Дух Святий є Духом гармонії, єдності, краси. Про це співає святий Василій Великий: «Уся ця наднебесна і невимовна гармонія у служінні Богові і взаємна симфонія наднебесних сил є неможливою без сили і влади Святого Духа» (De Spir., 16, 38) А на землі вона віддзеркалюється у Церкві як «Божествення музика та гармонія», що все об’єднує (пор. In Ps., 29, 1).
Спочиваючи на людині, Святий Дух відкриває в ній всю красу Божого образу і Божої подоби. Він дарує внутрішню єдність не тільки поодиноким людям, а й кожній спільноті та кожному народові, дає їм змогу творити єдність у різноманітності. Він об’єднує особисті дари й унікальні здібності кожного з нас в одну рушійну силу нашого народу. Дух Святий робить нас, християн, ядром розвитку людства та осердям істинної й неповторної культури свого народу. Ми чуємо сьогодні, що апостоли звертаються до кожного народу його рідною мові. Ця гармонія є осердям і змістом життя, сопричастя Христової Церкви. Все, що ділить, розколює, розбиває єдність, — походить від злого духа, натомість Дух Святий зцілює, єднає, наповнює красою. Тому ми співаємо: «В єдності сила народу — Боже, нам єдність подай» («Боже, великий, єдиний…»).
Третя риса. Дух Святий є Духом християнської надії. Лише Він дає нам можливість бути певними, що все те, про що ми чуємо, станеться в нашому житті. Дух Святий вкладає в наше нутро, за словами Василія Великого, зародок вічного життя (пор. De Spir., 15, 35s). Християнська надія — це надія на воскресіння і життя вічне. Святий апостол Павло каже, що «ми надією спаслися» (Рим. 8, 24). Це — надія, яка не засоромить. Дух Святий не просто дає нам можливість відчути силу, яку ми отримали в Таїнстві Хрещення, Він її нам об’являє, робить нас сильними в Бозі, здатними «без надії сподіватися» (Леся Українка «Contra spem spero!»). Він дає нам силу рухати історію нашого народу, нашої країни і світу.
Сьогодні Україна зодягається силою з висоти! Дух Святий, Дух життя, оживлює все там, де ворог несе смерть. Дух Святий несе відродження там, де ворог несе руйнування. Дух Святий є нашим бальзамом зцілення там, де ворог щодня ранить нас і завдає мільйонам людей болю і страждання. Сьогодні Дух Святий є нашим утішителем, бо Він обтирає наші сльози, повертає нам силу і надію. Він відновлює нас, щоб ми не знемагали, не опускали рук, а повсякчас шукали тієї сили і в неї зодягалися, рухаючись далі.
Тоді як ворог хоче вкрасти в нас ім’я, кажучи, що українців немає, що бути українцем — це бути адептом якоїсь людської ідеології, Дух Святий нині повертає Україні її ім’я. Він показує гідність, красу і силу нашої культури, мови, нашого народу, навіть являє всьому світові красу нашої Церкви, посилаючи її нашому людові, за словами митрополита Андрея Шептицького, як істинний дар П’ятдесятниці, що несе йому слово Христового Євангелія рідною, українською мовою. А до інших народів, серед яких ми живемо в країнах наших поселень, ми проголошуємо Христову Добру новину про великі Божі діла, явлені в історії Київської Церкви, мовою їхніх культур і звичаїв. Сьогодні, коли ворог хоче вкрасти в нас надію, Дух Святий її оживляє. Він є Духом і силою нашого повсякчасного відродження та оновлення. Силою і діянням Святого Духа Україна була, є і буде!
Ми сьогодні просимо: Духу Святий, прийди! Прийди до змучених і дай їм стійкість. Прийди до тих, хто плаче, і дай їм радість. Прийди до тих, хто не знає, як далі жити, і навчи їх усякої Істини. Сьогодні, одягаючись силою з висоти, ми кажемо всім людям та народам світу: «Прийдіть… Божеству Триіпостасному поклонімося: Синові в Отці зі Святим Духом» (Стихира Вечірні П’ятдесятниці)! Нехай все наше життя, наша праця і борня, наші болі і сльози — усе діється в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Зі святом вас!
† СВЯТОСЛАВ
