Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Собору Пречистої Діви Марії
Діва сьогодні передістотного родить…
(Кондак свята Різдва Христового).
Всечесні отці!
Високопреподобна мати Євфросиніє!
Преподобна мати Миколає, настоятелько цієї монашої обителі!
Преподобні сестри!
Дорогі в Христі брати-прихожани!
Наші діточки, які гуртуються при цьому монастирському храмі!
Дорогі в Христі!
Христос народився!
Сьогодні, у другий день Різдвяних свят, ми святкуємо Собор Пречистої Діви Марії. Власне, це свято є підсумком усіх інших свят літургійного року на честь Богородиці. Саме в Різдві Христовому все те, що ми чуємо про Матір Божу, знаходить свій повний зміст. І сьогодні Христова Церква запрошує нас вшанувати Пречисту Діву Марію як Богородицю — як ту, що породила в людському тілі живого Бога, другу особу Пресвятої Тройці.
Цікаво, що святий Атаназій Олександрійський навчає нас: усе те людське, що мав Христос, Він отримав від Пречистої Діви Марії. Саме від Неї Він прийняв людську природу — душу й тіло, усе те, з чим народився і що становило невід’ємну частину тієї великої події, яку ми називаємо Різдвом Христовим. Атаназій підкреслює: коли ангел прийшов до Пречистої Діви Марії й сповістив Її про цю подію, то промовив до Неї особливі слова. Він не сказав: «Той, хто народиться в Тобі» — щоб хтось не подумав про якесь чужорідне тіло в Ній. Натомість мовив: «Народиться від тебе» (пор. Лк. 1, 35) — щоб усім було зрозуміло, що «той, кого Вона дала світові, узяв свій початок від Неї» (Лист до Епіктета, 5–9). Атаназій наголошує: слово Боже до Марії пояснює, що не те, що народиться в Тобі, а те, що народиться з Тебе, буде святим — Сином Божим! Саме так ми ісповідуємо в «Символі віри» Сина Божого, який «воплотився з Духа Святого і Марії Діви і став людиною».
Син Божий мав Пречисту Діву Марію — єдину з усього людського роду, яку Він міг кликати «Мамо». Так зворушливо було сьогодні, коли ми почули, співаючи «Єдинородний Сину», як одна дитина вголос сказала: «Мамо»! Це — про Пречисту Діву Марію. Можливо, цей дитячий вигук був для нас голосом самого Сина Божого, який у Різдві так звертається до Неї. І навпаки: з усього людського роду Вона була єдиною, хто міг назвати Бога словами «Сину», — того Бога, якого Вона привела у світ у Різдві Христовому як воплоченого в людському тілі Господнього Сина. Колись пророк Даниїл назвав Його «Сином Людським», але це пророцтво сповнилося тоді, коли Син Божий від Пречистої Діви Марії отримав людську природу.
Сьогодні Христова Церква запрошує всіх нас відкрити ще одну мудрість Різдва Христового. Ми особливо чітко й ясно розуміємо: єдиним справді безпечним і гідним простором для дитини є родина — як таїнственна спільнота любові, єдності й плідності між чоловіком і жінкою. Ми чуємо нині у Святому Євангелії, що від самого початку народження Христа між нами як маленької дитини, відразу знайшовся той, хто хотів Його смерті, хто шукав, як Його погубити. І лише завдяки тому, що новонароджений Ісус мав Йосифа і Марію, те Боже життя в людині, яке ми святкуємо в Різдві, — могло врятуватися і продовжити свій шлях серед людей.
У наші дні християнська родина в Україні зазнає удару як мішень номер один, — не лише від російських дронів, ракет і бомб, а й від сучасних ідеологій, які зневажають гідність дитини і гідність християнського подружжя. Тому тепер так важливо, щоб саме Церква стала простором, у якому будуть гарантовані гідність і безпека дитини, — стала взірцем посеред лихоліття цієї війни, а водночас — простором зцілення ран української сім’ї.
Саме тому цього року центральною темою Синоду Єпископів нашої Церкви була християнська родина. Війна глибоко зранила українську сім’ю. За підсумками минулого року кількість укладених подружжів зрівнялася з кількістю тих, що розпалися. У підсумку ми не отримали приросту нових сімей в Україні. Війна вразила гідність української родини, а сучасні технології й можливості додатково підважують інститут подружжя.
Усі ми добре знаємо, що сьогодні в Україні можна одружитися й розлучитися онлайн. Такі можливості, які українці отримали саме цього року, баналізують інститут сім’ї: її можна укласти навіть без особистої присутності, а згодом так само легко зруйнувати. Тому хто, як не Церква, має стати матір’ю, що огорне своєю увагою, молитвою і діяльним служінням українську сім’ю?
Сім’я сьогодні, як ніколи, є необхідною для того, щоб ми могли вистояти в цій страшній війні. Нещодавно наші військові капелани презентували головнокомандувачу українського війська дослідження феномена стійкості українського воїна, — феномена, який сьогодні цікавить і дивує весь світ. І в цьому науковому дослідженні з’ясувалося, що для здатності воїна перемагати потрібні дві основні цінності: віра в Бога і сім’я. Ці засади формують феномен стійкості, дають змогу вистояти серед жахливої війни, яку сьогодні переживає український народ. І те, і те ми святкуємо в ці різдвяні дні. Ми святкуємо віру в Бога, який не є далеко, а перебуває між нами, став одним із нас. Послання до Євреїв нині каже, що Господь називає нас братами, тому що, ставши людиною, учинив усіх людей своїми братами і сестрами (пор. 2, 11). Сім’я, яка здатна прийняти українського воїна, підтримати його і навіть створити простір для зцілення ран війни, які він носить на тілі й у серці, є для України необхідною умовою перемоги та справедливого миру.
Тому сьогодні ми молимося, щоб нашому народові й війську ніколи не забракло віри в Бога і щоб ніколи не забракло присутності справжньої, міцної християнської родини як простору життя — не лише для маленьких дітей, а й для кожної людини. Ми молимося за всі зранені українські сім’ї та за всіх, хто здійснює душпастирство родини в нашій Церкві: за духовенство і монашество, за активних мирян, які гуртуються в прородинні рухи й допомагають молоді будувати щасливе сімейне життя.
Стоячи в цьому монастирі, хочу особливо подякувати за служіння сестрам Пресвятої родини. Сестро Євфросиніє, на ваші руки складаємо сьогодні нашу вдячність. Так приємно, що нині злетілися ангели з різних монастирів України і ми разом молимося в цьому святому храмі.
Щиро дякую за те, що спільнота сестер Пресвятої родини є простором, у якому наші сім’ї та наші діточки почуваються затишно, безпечно і близько до Господа. Цей монастир живе наче в тіні собору Воскресіння Христового, але він став справжнім оазисом, де маленькі діти знаходять теплий, рідний прихисток і зі своїми батьками можуть бути разом із Богом.
Сьогодні ми дякуємо Господеві, що в Києві маємо такий монастир і таку спільноту — оазис захисту людського життя під час війни. Усіх вас вітаю з цим святом. Поручаємо українську сім’ю, синів і дочок України Пречистій Діві Марії.
Просимо Тебе, Богородице: як Ти врятувала свого Сина від убивчої руки Ірода, так врятуй синів і дочок України від убивчої руки російського агресора. Мати Божа, чувай над життям в Україні, щоб ми сьогодні в радості й надії, святкуючи Різдво Христове, могли на весь світ заспівати: «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» (пор. Іс. 8, 9–10).
Христос народився!
† СВЯТОСЛАВ
