EN

Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлу середу в Кропивницькому

10 травня 2024, 12:37 116

Бути християнином означає від Бога народитися, носити в собі вічне життя воскреслого Спасителя, над яким смерть не має влади. Це означає також мати надію, що жодні наші скорботи, труднощі, страждання, навіть смерть, більше не пануватимуть над нами. Ми маємо надію, тому що вже живемо на початку вічного життя.

Проповідь Блаженнішого Святослава у Світлу середу в Кропивницькому

Всесвітліший отче Іване!
Всесвітліші та всечесні отці!
Преподобні сестри!
Достойні наші захисники України,
які сьогодні моляться на Літургії разом із нами!
Дорогі парафіяни цього нашого храму в Кропивницькому!
Дорогі гості сьогоднішнього свята!

Христос воскрес!

Це надзвичайна, блаженна мить, бо ми сьогодні можемо бути разом, бачити одне одного, спілкуватися, а головне — разом співати, що Христос воскрес! Ми зібралися після ще однієї тяжкої ночі, яку пережила Україна, зазнавши масованого ракетного удару. Мабуть, не одного з вас сьогодні розбудила сирена повітряної тривоги. Але ми живі, слухаємо Боже слово, молимося, працюємо і співаємо гімн безсмертя: «Христос воскрес із мертвих!».

Боже слово Святого Євангелія, яке ми щойно прочитали, розповідає про перші моменти покликання до служіння Христових учнів і апостолів (Ів. 1, 35–51). Євангелист Іван описує, що коли вони, будучи ще учнями Івана Хрестителя, побачили, як Христос хрестився в ріці Йордан, і почули, що Хреститель назвав Його Агнцем Божим, який бере на себе гріхи світу, то змінюють учителя. Вони покидають «школу» Івана Хрестителя і йдуть за Христом. Ми відчуваємо, коли за нами хтось крокує, навіть якщо не бачимо його. Так само й Христос почув, що хтось за Ним іде. Обернувшись, каже до учнів: «Чого шукаєте?». А вони Йому відповідають: «Учителю, де перебуваєш?».

Бути учнем Христа у книгах Священного Писання означає насамперед бути християнином. Що ж означає бути християнином? Бо ми всі сьогодні вважаємо себе християнами — правда? Що означає бути християнином під час війни?

Відповідь на це глибоке запитання про ідентичність Христових учнів ми можемо почути в Івана Богослова, який написав це Євангеліє. Якраз сьогодні ми святкуємо його свято. Тож хай він, улюблений Христовий учень, буде нині нашим учителем. Церква Іванові такі назви: Наперсник — той, хто спочив на грудях Христа під час Тайної вечері; Дівственник — той, кому Господь, помираючи на хресті, передав в опіку свою Матір, кажучи: «Це — Мати твоя». Крім того Він є євангелистом, бо написав нам це Євангеліє. Тож годі знайти кращого учителя, який розповів би нам у цю Світлу середу, що означає бути християнином.

Іван Богослов каже, що бути християнином не означає мати релігійні почуття, тому що вони властиві всім людям, віруючим і невіруючим. Навіть більше, такі почуття приходять і відходять. Це також не означає мати релігійне переконання, яке зачіпає лише людську свідомість, розум. Адепти всіх релігій мають свої релігійні переконання. Бути християнином — це щось набагато глибше. Відповідь Івана така. У пролозі до Євангелія він пише: «Прийшов до своїх, а свої Його не прийняли. А тим, хто прийняв Його, дав владу синами Божими статися, які ні від плоті, ні від крові, але від Бога народилися» (Ів. 1, 12–13). Бути християнином означає народитися від Бога. Ми питаємо себе: як і коли це можна пережити?

Бути християнином означає прийняти перше Святе Таїнство Церкви — Хрещення. Це саме той момент, коли ми народжуємося від Бога. Для того щоб пояснити нам цю подію, Церква використовує глибокі символи. Рання Церква народжувала нових Божих дітей якраз у Пасхальний час, у Світлий тиждень. Ми відчуваємо цей хрещальний характер нинішнього Богослужіння, тому що співаємо щодня: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися».

Слово «хрещення» дослівно означає «занурення». Хреститися — це зануритися в хрещальні води, а відтак із них вийти. Для ранніх християн таке занурення означало повернення до першопричин Всесвіту, до первнів світопорядку. Апостол Павло говорить, що це значить зануритися в Христову смерть, у буквальному значенні, були разом із Ним похованим у тих водах. А встати, вийти з хрещальних вод означає разом із Ним воскреснути. Отже, це народження з води і Духа справді робить нас Божими синами і доньками. Це не просто якась метафора, а те, ким ми є. Народитися від Бога у Таїнстві Хрещення — це бути християнином.

Таке народження має колосальні наслідки. Давні культури вважали, що батьки продовжують жити у своїх дітях. Ми теж так часом кажемо. Наука генетика доводить, що батьки передають своїм дітям певні гени, завдяки яким ми не лише фізично подібні до батьків, а й успадковуємо від них певні дари, таланти, схильності. Отож діти в певному сенсі носять у собі своїх батьків. Святий апостол Павло навчає нас, що ми, народившись від Бога у Таїнстві Хрещення та будучи спадкоємцями Христа як нового Адама, носимо в собі самого Ісуса як наше нове животворне начало: «Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба. Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. І так само, як ми носили образ земного, так носили і образ небесного» (I Кор. 15, 47–49). Отже, бути християнином означає носити у собі воскреслого Христа.

Воскресіння, яке ми святкуємо, стосується не тільки Христа, а й усіх нас, християн, тому що дар Хрещення означає дар життя воскреслого Господа, життя вічного, який ми вже носимо у своєму нутрі, як діти носять гени своїх батьків. Тому бути християнином означає ніщо інше, як берегти вірність дарові, який ми отримали, тобто не втратити його, не заперечити, не зрадити. Цікаво, що адепти інших релігій, молячись до своїх божків, завжди випрошують у них якісь дари, подачки, яких ще не мають. Натомість християнська молитва цілком інша. Усе те, що нам треба, вічне життя як остаточну мету земного життя, ми вже маємо — потрібно лише це розкрити, розвинути. Тому ми кажемо, що ключ до змін у Церкві, у світі, лежить у нас самих. Вічне життя воскреслого Спасителя пульсує в нас.

Священне Писання і молитва Церква ніколи не каже про людину, яка отримала Таїнство Хрещення, що вона може померти. Ранні християни називали своїх покійних не мертвими, а усопшими, тобто тими, що заснули в надії на воскресіння і життя вічне. Буквальне значення слова «цвинтар» — «усипальниця», місце, де люди сплять, очікуючи продовження, моменту, коли воскреслий Христос вдруге прийде у славі й підніме усіх спочилих, щоб увести їх із собою у вічне Царство, яке від початку віку для них підготовлене.

Бути християнином означає від Бога народитися, носити в собі вічне життя воскреслого Спасителя, над яким смерть не має влади. Це означає також мати надію, що жодні наші скорботи, труднощі, страждання, навіть смерть, більше не пануватимуть над нами. Ми маємо надію, тому що вже живемо на початку вічного життя.

Бути християнином під час війни означає мати силу перемагати смерть, не боятися ворога, який її [смерть] сіє. Бо наш ворог здатний налякати нас лише тим, що може нас убити, позбавити земного життя. Але ми його більше не боїмося, бо маємо життя вічне, над яким його зброя безсила. Християни здатні бути переможцями.

Хто вірить у Воскреслого, того не може ніщо перемогти. Тому каже Христос, що немає нічого неможливого для того, хто вірує. Я хочу подякувати всім вам за те, що ви тут, у Кропивницькому, справді живете життям Господніх учнів. У своїй праці, волонтерською діяльністю, показуєте, що Христос воістину воскрес. Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

Персони

Дивіться також