Проповідь Блаженнішого Святослава у сьому неділю після Зіслання Святого Духа
Євангеліє Царства проповідується в Україні донині. Христос через своїх посланців — учнів, єпископів та священників, обходить міста і села, проповідуючи Євангеліє Царства та звершуючи Святі Таїнства в наших святих храмах. Вигоює всяку хворобу і недугу силою і благодаттю Святого Духа, але питає кожного з нас: «Чи віруєш, що Я можу це тобі зробити?». І запрошує нас відповісти: «Так, Господи!». Тоді Він торкнеться наших очей рукою священника, кажучи: «Нехай вам станеться за вашою вірою»!
Ісус обходив усі міста і села…
проповідуючи Євангелію Царства
та вигоюючи всяку хворобу і недугу (Мт. 9, 35).
Всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогоднішнє недільне Євангеліє можна умовно поділити на три частини. У першій частині чуємо про оздоровлення двох сліпців, які йшли слідом за Ісусом Христом. Господь побачив у них віру і вчинив чудо. Друга частина розповідає про зцілення біснуватого, який мав особливого біса — був німий. А третя частина, яка начебто підсумовує все євангельське читання, показує ширший контекст Христової місії. Вона говорить про те, що Христос здійснює особливе завдання: «Він обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію Царства» (Мт. 9, 35).
Що це за проповідь Євангелія Царства? Відповідь на це питання дає ключ до розуміння двох попередніх чуд, євангельських епізодів. Євангеліє Царства — це ніщо інше, як проголошення близькості Бога до людини. Як читаємо в Євангелії від Марка, те, що проповідував Ісус Христос, тобто Його Євангеліє, було таким: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр. 1, 15). Тож Царство Боже — це сам Христос, у якому Бог знову торкається людини повнотою своєї Божественної творчої і спасенної сили. У проповіді Христового Євангелія Боже слово стає дією, подією, тому оздоровлює. Господь, навчаючи в синагогах, не тільки дає людям можливість щось краще усвідомити, зрозуміти за допомогою розуму, а й вигоює всяку хворобу, недугу. Слово Отця, який діє в повноті Святого Духа, — це сам Господь Бог наш Ісус Христос. Це — Слово, що стає доброю новиною про прихід до людей Царства Божого. Ось що означає Євангеліє Царства!
Тепер ми можемо зрозуміти, чому Матей вибирає серед різних чуд зцілення недуг саме цих два епізоди. Ці дві події глибоко пов’язані між собою. Почнімо з останньої.
Христос оздоровлює біснуватого, який має дивні прояви — він німий, а отже, глухий. У Старому Заповіті промовлене слово є найважливішим способом спілкування, а, відповідно, слух — головним органом, яким людина сприймає і пізнає Бога. «Слухай, Ізраїлю» («Шема, Ізраїль») — це та молитва, якою побожні юдеї до сьогодні щодня моляться. Апостол Павло також каже, що віра приходить від слухання: «Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника» (пор. Рим. 10, 14.17). Біс начебто поставив перепону для того, щоб слухати, а потім промовляти: почути Боже слово, перетворити його на слово людське і сказати іншій людині. Христос усуває перешкоду, яка не давали змоги біснуватому чути слово Бога. Слово, яке промовив Господь, сильніше за перешкоду злого духа, що спочивала в чоловікові, тому він став здоровий.
Повернімося до зцілення сліпців. Тут є кілька цікавих деталей, які вказують, що ці два чуда тісно між собою пов’язані. Сліпці чули, що говорять інші, але не бачили Божих діл. Згадаймо, як Іван прислав своїх учнів до Христа запитати: «Ти той, що має прийти, чи іншого нам чекати?» (Лк. 7, 19). На це Ісус відповів: «Ідіть, повідомте Івана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина» (Лк. 7, 22). Це — месіанські знаки. Це — знаки присутності в усій повноті сили Царства Небесного між людьми. Сліпці чули, навіть більше, вони знали, ким є Христос, про що свідчить їхнє перше звернення до Нього: «Помилуй нас, Сину Давидів!» (Мт. 9, 27). Вони повірили, бо в них був відкритий орган спілкування з Богом. І тоді Христос їх запитує: «Чи ви вірите в те, що Я можу вам зробити?». Кажуть: «Віримо». Христос вимовляє сакраментальні слова: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт. 9, 29). Повнота Божої сили може ввійти в людину лише тоді, коли вона вірить. Оскільки в сліпців були відкриті духовні вуха, у них змогли відкритися й духовні очі.
Цікаво, що Христос оздоровлює сліпців не привселюдно. Вони кричать за ним на вулиці, але Він промовляє до них лише тоді, коли приступили до нього біля хати.
Те, що ми сьогодні чуємо євангельському читанні, уповні стосується нас. Церква Христова і кожний храм — місце, де сьогодні проголошується Євангеліє Царства. Це проголошення є знаком присутності між нами Сина Божого, який до нас говорить. Ось чому кожна Божественна Літургія починається словами: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». Проте ми часто сьогодні не чуємо Бога і роздумуємо: що Він для мене зробив? Невіруючі люди запитують нас: де той твій Бог, про якого ти так часто говориш? Ми Його не бачимо й не чуємо, бо часто не віруємо у слово Євангелія. Хоч би скільки Бог до нас говорив, ми Його не почуємо, якщо наше вухо закрите. Хоч би скільки Він для нас зробив, його діл не побачимо і не зауважимо.
Христова Церква проголошує це Євангеліє, щоб відкрити вухо того, хто слухає, щоб відкрити очі того, хто прагне Божого дійства, хто вірує в те, що Господь і тепер може зробити те, що тоді зробив двом сліпцям у галилейській хаті через Святі Таїнства.
Візантійський богослов Микола Кавасила говорив, що ми, живучи на землі, маємо завдання сформувати духовні органи чуттів, як формуються в лоні матері органи чуттів старого Адама, коли він готується до народження (пор. Життя у Христі, Слово 2, 51). Якщо дитина народжується без сформованих у материнському лоні органів дихання, травлення, то вона не зможе жити в цьому світі і помре. Тому, живучи тут, на землі, у лоні Церкви-матері, ми повинні причащатися Тілом і Кров’ю нашого Спасителя, щоб розвинути життєво важливі духовні органи і, народившись для вічного життя, жити в Бозі. Як сліпий не здатний побачити світла, так ми вже не зможемо оздоровити власне невірство, коли народимося до вічності. Тож маємо розвивати в собі ті органи чуттів, слухаючи Боже слово, а відтак впускаючи його через віру у власне життя.
Те, що ми сьогодні чуємо, — це секрет християнської мужності та стійкості в часи гонінь і переслідувань. Про це свідчить апостол Павло, коли каже: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним» (ІІ Кор. 4, 9–10). Як воїн не зможе перемогти ворога, коли вночі не матиме тепловізора, щоб його бачити, так і ми, християни, не будемо здатними встояти в боротьбі зі злом, якщо не матимемо відкритих очей нашого ума, духовних очей, які бачать Боже Царство, самого Христа, присутнього між нами навіть у найтемніші моменти цієї війни. Тому сьогодні маємо так само кликати Ісуса, як євангельські сліпці: «Сину Давидів, змилуйся над нами!». Потрібно шукати Божого слова, якнайчастіше приступати до Таїнств Сповіді та Євхаристії, просити, щоб Господь усунув перешкоди, що не дають нам можливості Його почути, аби зорієнтуватися, якою дорогою земного життя ми повинні крокувати за Ним, навіть коли довкола йде страшна війна.
Євангеліє Царства проповідується в Україні донині. Христос через своїх посланців — учнів, єпископів та священників, обходить міста і села, проповідуючи Євангеліє Царства та звершуючи Святі Таїнства в наших святих храмах. Вигоює всяку хворобу і недугу силою і благодаттю Святого Духа, але питає кожного з нас: «Чи віруєш, що Я можу це тобі зробити?». І запрошує нас відповісти: «Так, Господи!». Тоді Він торкнеться наших очей рукою священника, кажучи: «Нехай вам станеться за вашою вірою»! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
Фото з архіву
