Проповідь Блаженнішого Святослава у 18-ту неділю після Зіслання Святого Духа

Учімося довіряти Богові, бо через довір’я до Нього ми сповнимося Його силою, Він зробить успішним наше життя, професійне служіння і особисте християнське покликання. Тому сьогодні разом з апостолом Петром скажімо Господеві: «На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5).

На Твоє слово закину сіті (Лк. 5, 5).

Слава Ісусу Христу!

У сьогоднішньому Божественному Євангелії Лука описує нам покликання до апостольського служіння Петра і перших Христових учнів. Це покликання має характер дивного, глибокого богоявлення і відкриває нам особливі стосунки, які зароджується між учнем та Учителем і які сповнені довір’ям до Бога, — стосунки відкритості, послуху та віри.

Євангелист нам розповідає, як у певний момент Христос прийшов проповідувати на берег Генезаретського озера, чи, як кажуть інші євангелисти, Галилейського моря. Він став у човен і проповідував, голосив слово Божественного Євангелія. На завершення своєї проповіді Ісус звертається до власника човна, який, мабуть, сидів біля Його ніг і слухав: «Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву» (Лк. 5, 4).

Апостол Петро (він і є цим слухачем), маючи досвід риболовецького мистецтва, розуміє, що Господь наказує робити щось не дуже розумне, адже в такий час на глибині риби немає. Ті з вас, хто подорожуватиме на Святу Землю, почують розповідь, що саме на цьому місці в Галилейське море впадає сім теплих джерел. Тому вночі риба збирається там для харчування, а вдень її немає.

Однак Христос говорить про якусь іншу глибину. Він кличе апостола Петра вийти за межі його людської мудрості, досвіду, знання і пропонує своєму майбутньому верховному апостолові ловитву, яка має набагато глибший зміст та інше значення.

Тоді апостол Петро виголошує фразу, яка для нас сьогодні звучить як ісповідь його віри: «Учителю, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). І ось те, що неможливе для людей, стає можливим завдяки Божому слову. Те, що переживає Петро, виходить за межі його рибальського досвіду, розуміння, знання, людської мудрості. Рибалки наловили таку кількість риби, до якої не були готові ні вони самі, ані їхні човни, що почали потопати.

Апостол Петро, ставши свідком того, що в його розумінні є неможливим, падає на коліна і каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік» (Лк. 5, 8). Каже євангелист, що всі присутні наповнилися великим страхом і трепетом. Їх переповнили такі самі почуття, як Мойсея, який бачив Бога на горі Синай (пор. Вих. 33 і далі).

Петро та учні відчули, що там, на глибині, у човні, перед ними стоїть живий Бог Ізраїлю, який, об’явлений, приходить до них у воплоченні свого єдинородного Сина. Перед ними стоїть той, хто дає життя і успіх будь-якій людській праці, від кого залежить доля моря, небес, землі і світу. Петро розуміє, що стоїть перед єдиним Святим і, очевидно, відчуває перед Ним свою немічність і гріховність. Цей момент досвіду робить із рибалки апостола.

Ця історія завершується тим, що рибалки покинули свої сіті і довірили Вчителеві своє життя, довірили Йому все, чим вони досі жили і ким були. Повірили слову: «Не бійся! Віднині будеш ловити людей» (Лк. 5, 9).

«На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). Святі Отці та вчителі Церкви бачили в цій події, в образі цієї чудесної ловитви — бо під цією назвою ця сцена увійшла в історію християнської думки — зміст, завдання, а відтак місію, яку Христос залишив своїй Церкві. Адже човном, яким Господь кличе щоразу глибше випливати на глибінь, і є Його Церква.

Кожна історична ситуація спонукає нас, християн, щоразу глибше розуміти, чому ми віримо в Бога, і питати себе, яке місце посідає Господня присутність у моєму житті. Чи я відчуваю, що Бог є поруч зі мною? Чи слухаю Його слово?

Будь-які виклики, які раз у раз постають перед нами, є запрошенням, ба більше, наказом нашого Господа випливати на глибину навіть там, де це, на нашу думку, неможливо, і тоді, коли людська мудрість каже, що це безплідно і безуспішно. Виплисти на глибину означає бути відкритим до нового досвіду Божої присутності в не відомих досі обставинах. Виплисти — означає довіритися Божій Премудрості, яка єдина може зробити успішною і плідною людську діяльність.

Що означає сьогодні для нас закинути сіті? Святий Августин стверджує, що закинути сіті — це проповідувати Боже слово. Ми всі запрошені, як Петро, сказати: «Господи, хоч, можливо, я не вповні розумію, що Ти кажеш, але я Тобі довіряю. Я не знаю, чи це спрацює, що я чую від Тебе, однак не на своє, а на Твоє живе, божественне і творче слово я закину сіті, тобто послухаюся Тебе».

Ми покликані нині проповідувати Боже слово, бо це означає бути рибалкою людей у сучасному світі. Саме тоді, коли ми готові свої засоби, свій човен знання, вміння і досвіду, свої ресурси дати Богові, щоб на Його слово могло статися те, до чого Він нас запрошує, ми побачимо, як це сталося нині з Петром, що Божа сила виявиться навіть у нашому безсиллі та нашій невдачі і що Він є поруч із нами, що Він у нашому човні! Ми відчуємо, що Він наповнить новим змістом нашу працю, діяльність і навіть нашу невдачу, слабкість чи наше розчарування. Бо не на своє, а на Його слово я починаю діяти і здійснювати те, до чого Він мене кличе.

Кожен, хто живе духовним життя, знає, що спочатку є досвід довіри до Бога, слухання Його слова, а відтак приходить розуміння. Апостол Іван описує подібну ситуацію і реакцію апостола Петра в іншому випадку. Коли на Тайній вечері Христос стає на коліна перед Петром і хоче вмити йому ноги, апостол Йому каже: «Ти повік мені ніг не обмиєш!» (Ів. 13, 8). А Божественний Учитель у відповідь промовляє слова, які є поясненням їхнього сьогоднішнього спілкування: «Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш» (Ів. 13, 7). Як часто трапляється в нашому житті, коли ми слухаємо радше Бога, а не людей, Його слова, а не прикладів людської мудрості, то спочатку не розуміємо, проте приходить досвід Божої сили, благодаті та Його успіху, який виявляється у моїй немочі, і лише тоді приходить розуміння.

«На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). Днями сталася подія, яка зворушила і потрясла мене до глибини серця. У Броварах, у пункті прийому вторинної сировини, знайшли цілі мішки розрізаних книг Біблії, які хтось здав на макулатуру. Цілі мішки! Тисячі примірників роздертих книг Божого слова! Важко зрозуміти, якою мудрістю керувався той, хто це зробив. Коли сучасна людина цінує Боже слово менше, ніж папір, на якому воно було надруковане, то вона не розуміє, хто справді наповнює сіті рибалок, не розуміє, хто дає насіння сіячеві та хліб хліборобові, хто робить сильного сильним і мудрого мудрим, хто робить мудрим і успішним того, хто шукає можливості зрозуміти глибину тайни створеного світу. Якщо ми викинемо зі свого життя Боже слово, живого Господа, який є поруч із нами, Його мудрість, то будь-яке наше зусилля буде безплідним. Ми трудитимемося, як ті рибалки, день і ніч, але нічого не впіймаємо.

Свого часу Блаженнішого Любомира запитали про те, чи, на його думку, Ісус використовував би сучасні технології для проповіді Божого слова. Він відповів: «Так, бо Ісус Христос вступив у човен Петра для проповіді, щоб використати закони акустики, адже голос краще відбивається від води і без мікрофона велика громада людей може добре почути Боже слово».

Сьогодні кожного з нас Христос кличе закинути сіті, відчаливши на глибінь. Тими сітями є насамперед людські стосунки, навіть соціальні мережі й усі засоби, за допомогою яких ми спілкуємося між собою. Як важливо, щоб сіті, наше спілкування, ми закинули в розбурхане море сучасного людства на Боже слово і з Божим словом. Будьмо певні, що тоді зможемо відчути у своєму житті успіх, який стає ідолом для сучасної людини, котра закидає сіті без Божого слова і на зовсім інший заклик чи мотив.

Ділімося Божим словом! Якщо у вас є Біблія, яку ви більше не читаєте, то хай ніколи у вас не підніметься рука її викинути! Поділіться нею! А разом з нею поділіться з ближнім своєю вірою в Бога, усім, що маєте і вмієте. І тоді чудесна ловитва, про яку сьогодні чуємо, стане вашим особистим життєвим досвідом!

Учімося довіряти Богові, бо через довір’я до Нього ми сповнимося Його силою, Він зробить успішним наше життя, професійне служіння і особисте християнське покликання. Тому сьогодні разом з апостолом Петром скажімо Господеві: «На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). Амінь.