«Працюйте над своїм подружнім життям, боріться за своє щастя!» — отець Тарас Бабій до подружніх пар

Народження нової сім’ї завжди супроводжується щастям та радістю. Але після весілля йдуть щоденні будні, які не завжди можуть бути тихими, щасливими й благодатними. Для збереження сімейного щастя потрібно працювати та докладати максимум зусиль, не забуваючи про Бога.

Одне з основних завдань подружжя — примноження Божого дару любові один до одного та втілення Його задуму щодо сім’ї, яка має продовження в дітях.

Про те, як підготуватися до створення сім’ї, жити в любові та турботі один до одного, прощати, знаходити спільну мову, народжувати дітей, продовжуючи любов і відродження України, в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ розповів ректор єпархіального Інституту душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима та Анни Стрийської єпархії о. Тарас Бабій.

— Отче, розкажіть, будь ласка, про передподружнє навчання: чому воно необхідне, важливе?

Якщо ми говоримо про безпосереднє передподружнє навчання, то це є канонічна вимога щодо укладення правосильного подружжя у Католицькій Церкві. Якщо молоді люди хочуть належним чином повінчатися у церкві, то вони мають виконати ряд важливих вимог, серед яких є передподружнє навчання.

Якщо говорити більш простіше, то, можливо, тут було б доречним провести аналогію із водінням автомобіля: кожен, хто хоче сісти за кермо, безпечно і вправно керувати машиною, має пройти відповідне навчання й отримати документи, що надають дозвіл керування транспортним засобом відповідної категорії.

Хоча складається враження, що всі ми знаємо, що таке сімейне життя, але насправді це зовсім не так. Можна знову звернутися до аналогії з водінням: навіть, якщо в людини був автомобіль вдома, батько навчав її водити, все одно вона обовʼязково має пройти відповідне навчання й отримати права, щоб офіційно почати водити автомобіль. Навіть якщо, скажімо, молоді люди, зростали в добрій атмосфері подружнього життя батьків, що надзвичайно важливо, вони в обовʼязково мають пройти передподружні навчання та отримати документи, які це засвідчують.

Передподружні навчання відбуваються не для того, щоб успішно скласти іспит, а щоб наречені підготувалися до свого сімейного життя, щоби справді жити в любові та Божому благословенні. Можна сказати, що передподподружнє навчання — це боротьба Церкви за щасливе подружнє життя своїх вірян.

— Чого навчають молоді пари?

Якщо ми говоримо про перелік тем курсу безпосереднього приготування до прийняття Таїнства подружжя, то він є наступний: богословські дисципліни такі як «Бог і людина» та «Богослов’я подружжя». Це є база у приготуванні до шлюбу, оскільки Бог є автором подружнього життя і, відповідно, Його план щодо подружжя є найважливіший. Однак, щоб Божий задум міг реалізуватись ефективно потрібно розуміти принципи духовного життя, саме тому ми приділяємо час на вивчення принципів духовного життя, тобто як правильно будувати стосунки із Богом.

Відтак, наречені знайомляться із головними закономірностями «Психології подружжя» та розглядають вимоги «Канонічного (церковного) і цивільного права» щодо укладення подружжя.

І, оскільки, подружня любов є наділена тілесним виміром, відповідно, кандидати до подружжя вивчають «Біотичні аспекти подружнього життя» та зміст «Відповідального батьківства», тобто, вони аналізують вчення Церкви щодо контрацепції, абортів, штучних запліднень, а також знайомляться із принципами функціонування методів розпізнавання плідності та здорового виховання дітей.

— Отче, як Ви обираєте теми для передподружнього навчаннях?

Найперше, ми орієнтуємось на затверджену Синодом УГКЦ Базової програми щодо безпосереднього приготування до подружнього життя.

Теми курсу передподружнього навчання випрацьовували впродовж десятиліть. Ми вже понад 20 років систематично працюємо над підготування наречених до прийняття Таїнства Подружжя. Тематику випрацьовували на основі досвіду: аналізували, з чим можуть зіштовхнутися подружні пари в житті, якої інформації потребують. Це й визначило структуру курсу.

— Отче, що є основним для наречених перед вінчанням?

Виходячи з досвіду праці з подружніми парами, найважливішим для наречених, які готуються до подружнього життя, є відкрити і зрозуміти для себе зміст Божого задуму щодо сім’ї. Хочу ще раз наголосити, Бог є Творцем подружжя і саме Він встановив правила його функціонування. Наймудріше, що ми можемо зробити, готуючись увійти у цей стан, — відкрити для себе усі закономірності Божого плану та спрямувати наші зусилля для того, щоб жити у відповідності до нього.

Дуже часто, причиною нещасливих подружь є спроба реалізувати свій власний, суб’єктивний план щасливого подружжя, але, якщо він не збігається із Божим задумом, то рано чи пізно він обов’язково приведе не невдачі.

— Як людині зрозуміти, що вона готова до створення сімʼї?

Сумніви щодо того, чи зможу належно виконувати обовʼязки як чоловік, як дружина, чи зможу належно любити — це нормальний природний сумнів і страх.

Водночас, щоби зрозуміти, чи пара готова до подружнього життя, вона має щиро відповісти на запитання: чи готова робити все можливе, щоб жити згідно з Божим задумом, який їй представили на цих курсах, з наукою Церкви?

Подружжя ґрунтується на любові. Любов — це дбати про добро один одного, інколи відмовившись від своїх переконань заради добра ближнього. Якщо людина відчує, що не готова так жити, бо уявляла подружнє життя по-іншому — всі повинні бігати навколо неї, мають їй служити, тільки нею опікуватись, то треба дати собі щиру відповідь.

Подружжя передбачає народження і виховання дітей. Якщо людина не готова, не хоче, то теж краще відразу відповісти: чи готова вона принаймні докладати всіх зусиль, щоб жити згідно з Божим задумом, згідно з тим, що Церква навчає? Це має бути критерієм. Якщо є сумніви, то це нормально, природно, але треба собі щиро відповісти. Якщо людина не готова, то повинна набратися сміливості і сказати правду.

У нас були випадки, коли приходили наречені з бажанням одружитися, мали визначену дату вінчання, але після навчання, після того, як ознайомилися із Божим задумом щодо сімʼї, зрозуміли, що мають зовсім інші уявлення про подружжя і не готові жити згідно з цим принципом.

Певною мірою це теж добрий результат передподружніх навчань, бо молоді люди, відкривши для себе правду, зрозуміли, що наразі не готові жити так, як від них очікує Бог у подружжі, тому не лукавлять, але призупиняють процес підготування до вінчання.

— Отче, яким має бути подружнє життя? Яка роль у ньому чоловіка і дружини?

Головне завданням як чоловіка, так і дружини в подружжі — реалізовувати любов, бо Таїнство Подружжя — це таїнство любові. Звичайно, чоловік це робить по-своєму, жінка — по-своєму, оскільки Бог нас створив різними.

Чоловік відрізняється не лише фізично, а й психологічно, способом духовного життя. Тому має звершувати подружню любов у свій чоловічий спосіб, жінка — у свій, жіночий, але зміст цієї любові повинен бути правдивий. Любити в подружжі — це добати про добро один одного.

І чоловік, і жінка мають бути готовими ділитися любовʼю, тобто ця любов повинна виливатися в народженні нового життя — вони мають бути відкритими до народження дітей.

— Як подружжю пережити суперечки, непорозуміння?

Не треба боятися суперечок в подружжі, навіть певних крайнощів.

Як показує досвід, суперечки і навіть крайні ситуації — невідʼємна частина подружнього життя. Є загальні кризи, є індивідуальні. Загальні в певні періоди життя є майже в усіх подружніх пар.

Дуже часто психологи говорить про кризу першого року, коли народжується первісток. З однієї сторони, ніби всі очікують народження першої дитини, а з іншої — дитина вносить колосальні зміни в повсякденне життя — сімейне життя переформатовується. Такий виклик стоїть перед усіма подружніми парами.

Психологи також спостерігають ситуації, коли чоловік і жінка живуть у подружі, але заради дітей, занедбуючи свої стосунки. Відтак діти виростають, створюють власні сімʼї і живуть своїм життям, а чоловік та жінка залишаються і розуміють, що десятиріччя не дбали про свої стосунки, а лише про дітей, і в підсумку вони — двоє чужих людей в одній хаті. Це часто спричиняє кризи та розлучення, навіть у старшому віці.

Що з цим робити? Найперше, не треба боятися суперечок чи кризових ситуацій. У таких випадках пригадуйте собі місію подружнього життя, тобто Божий задум.

Наш досвід праці із подружжями показує, що ті пари, які систематично відновлюють своє розуміння Божого задуму щодо подружжя та сім’ї, а також працюють над своїм духовним життям, набагато краще справляються із різними випробуваннями, які траплялися на дорозі їхнього життя.

Якщо пара входить у дуже напружені стосунки і не може сама дати раду, то я однозначно рекомендую звернутися до священника своєї парафії і попросити, щоби він як третя особа допоміг розібратися. Також рекомендую звернутися до християнського психолога чи до парафіяльного священника, або іншого спеціаліста у сімейних питаннях, який міг би допомогти вийти із подружньої кризи.

— Що на Вашу думку мала б робити Церква, щоб запобігати розлученням?

Ми зможемо вийти з кризи розлучень і демографічної тільки тоді, коли люди відкриють для себе Божий задум щодо подружжя та сімʼї і намагатимуться жити згідно з ним. І тут я бачу велику роль Церкви, яка полягає в тому, щоб допомогти відкрити людям Божий задум, щоб показати шлях, як набратися цієї духовної сили, щоб відповідно жити. Церква покликана проголошувати цей задум та пояснювати людям його раціональність й досконалість. Церква допомагає людям плекати ефективне духовне життя та підтримувати належний моральний рівень, що є дуже важливим у подоланні сімейних криз.

У контексті держави було б дуже добре відновити Міністерство сімʼї — міністерство чи окремий орган влади, який би напрацьовував стратегію праці зі сімʼями, разом із Церквами шукав шляхи подолання подружніх, сімейних, демографічних криз. Це, насправді, дуже важливе питання, стратегічно важливе для країни. Від стану сімʼї і народжуваності, які між собою повʼязані, залежить наше майбутнє, залежить те, наскільки життя переможе смерть, яку приносить теперішня війна.

— Як під час війни людям зберегти сімейну стійкість і сімейне благополуччя?

Війна поглибила ті болючі моменти подружнього життя, які були й до неї. Подружжя переживали кризи, мали випробування, але не намагалися їх вирішити. Війна ж зробила ці рани, болі вираженішими.

Тому знову нагадаю про Божий задум, закони і життя з Божою допомогою. Сила прожити відповідно до цього задуму залежить від духовного життя людини. Війна не змінила природи подружжя, а ускладнила сімейне життя.

Потрібно жити любовʼю, яку Господь запропонував подружжю: дбати про добро один одного, не використовувати один одного, не жити в непрощеннях, не плекати фантазій, але ставити собі запитання: що я можу зробити для свого подруга в подружжі? Також нагадувати обіцянку, яку давали на Євангелії під час шлюбу, про подружню любов, вірність і чесність. Навіть, якщо подруг помиляється, не справляється з обовʼязками, запитайте себе: як у цій ситуації ви реалізовуєте свою любов? У Божому задумі немає математики я тобі — ти мені. Господь говорить про безкорисну любов.

Ісус Христос на хресті, на Голгофі, показав найкращий приклад подружньої любові, як би це парадоксально не звучало. Він пішов на хрест за спасіння людей, які своїми вчинками не заслужили цього. Він просто з безкорисної любові пішов на хрест заради людей. Тому, якщо жити згідно з такими принципами, то є надзвичайно великі шанси врятувати своє подружжя навіть у час викликів війни, навіть за тривалої розлуки, невирішених конфліктних ситуацій.

— Отче, яка роль і яке місце Церкви в подружньому житті? Як подружжя має вести духовне життя?

Церква, як вже згадувалось вище, покликана проголошувати Божий задум щодо подружжя та сім’ї, щоб люди могли пізнавати та жити ним. Завданням Церкви є навчати людей принципів духовного життя, адже лише Божа благодать дає нам силу жити згідної Його задуму. Іншими словами, не достатньо лише знати що таке подружнє життя, потрібно ще й мати відповідну силу, щоб гідно прожити його. До речі, цим пояснюється, чому інколи люди, які повінчалися у Церкві, або нещасливо живуть, або навіть розлучаються. Дуже часто проблема криється саме у відсутності здорового духовного життя.

Ще одним завданням Церкви у відношення до подружніх пар є здійснювати терапію зранених подружь. Вони мають пізнавати Бога, жити у Божій владі, благодаті — це дає хороший результат для подружжя. Церква має стати місцем, де б це подружжя могло проходити терапію, де б могло заліковувати рани. Для цього ми створили сімейні порадні, де працюють як священники, так і психологи, які надають різні консультації щодо виходу з сімейних криз, як ставати на дорогу прощення, рятувати своє подружжя.

Для провадження належного духовного життя молоді пари мають жити з тим, що проголошує церква від самих початків: відповідне молитовне життя, участь у Св. Тайнах, читання Божого Слова, чинення добрих діл. В окремий спосіб я б хотів підкреслити важливість саме спільної молитви у подружжі. Адже, як ми часто повторюємо у церкві: сім’я, яка разом молиться, разом і залишається.

— Отче, зараз ми зіткнулися з демографічною проблемою. Як спонукати людей до розуміння необхідності відтворювання нашого народу і народження дітей?

Вирішення цієї проблеми криється в розумінні Божого задуму в подружжі та сімʼї, у виплеканні добрих стосунків подружжя з Богом.

Кілька років тому ми поставили собі завдання створити парафіяльні подружні спільноти на території всієї Стрийської єпархії. На сьогодні функціонує приблизно 50 таких.

За нашими спостереженнями, де ці спільноти справді добре функціонують, проводять систематичні зустрічі з подружніми парами, проходять крок за кроком цей Божий задум щодо сімʼї, пізнаються Божі принципи подружнього життя, спільно моляться, діляться досвідом подружнього життя, там подружні пари почали частіше народжувати. Вони стають сміливішими в народжуванні дітей. Сімʼї починають краще жити в любові один до одного, стають щасливішими в подружньому житті. Як результат, відважніші в тому, щоб ділитися життям з іншими.

Тому вирішення демографічної кризи в Україні, яку принесла повномасштабна війна, у тому, щоб подружні пари заново відкрили цей обовʼязок, укріпили свої стосунки з Богом.

— Отче, як виховувати дітей у подружжі?

Книга Сираха розпочинається дуже важливими словами: «… всяка премудрість від Господа». Якщо батьки хочуть добре виховати своїх дітей, навіть у теперішніх непростих обставинах, найкраща інвестиція — навчити любити Бога і Його закони. Якщо батькам вдасться відкрити для своїх дітей смак стосунків із Богом, прищепити їм любов до Бога, до Його Церкви, закону, то це найміцніший фундамент, який тільки можуть батьки дати своїм дітям. Маючи його, діти дадуть собі раду в житті, житимуть добре, зокрема матеріально. Батьки пишатимуться ними.

— Розкажіть про єпархіальний Інститут душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима та Анни Стрийської єпархія.

Наш Інститут був створений владикою Тарасом Сеньківим, єпархом Стрийським у 2016 році. Метою створення цього Інститут було впровадити у Стрийській єпархії широкомасштабне та систематичне душпастирство сімей. Владика Тарас зібрав команду Інституту й дав нам завдання напрацювати стратегію діяльності. За рік часу ми остаточно сформували команду, вибудували структуру та опрацювали напрямки діяльності. У 2017 році офіційно відкрилися. До речі, урочистості з нагоди офіційного відкриття очолював сам Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

На даний час в Інституті є кілька головних напрямків діяльності, зокрема: передподружні навчання (зустрічі із школярами, працюємо з нареченими), супровід одружених людей (створює та розвиваємо парафіяльні подружні спільноти), консультаційний (при інституті діє Сімейна порадня), видавничий (видаємо літературу та матеріали просімейного змісту) та формаційний (вишколюємо викладачів, які працюють із нареченими чи священників, які хочуть активніше працювати із сім’ями).

— Щоб Ви побажали нареченим, подружнім парам щодо сімʼї, народження дітей і відновлення країни в людському ресурсі?

Не бійтеся одружуватися. Це — щось надзвичайно гарне в цьому житті. Обовʼязково укладайте подружжя згідно з Божим планом, бо тільки він може привести нас до щастя.

Одружених я би попросив: працюйте над своїм подружнім життям, боріться за своє подружнє щастя. Подружнє щастя — це не виграшний білет, а результат великої праці. Інвестуйте у своє подружнє життя. Памʼятайте про обіцянку під час шлюбу. Найперше ви обіцяли любов один одному, а любов — це дбати про добро один одного, тому виконуйте обіцянку, яку дали. Це приведе до пережиття справді глибокого подружнього щастя.

Також хочу закликати всі подружні пари, яким дозволяє здоровʼя, обовʼязково народжувати. Навіть, якщо це виглядає дуже страшно, можливо, непевно щодо майбутнього, але ділитися життям, — це надзвичайно велике покликання.

Збільшуйте свою подружню любов і хай вона виливається в народженні дітей. Хай ці діти будуть справді великим благословенням для вашого сімейного життя. Зробімо це з любові до Бога й нашої держави, нашого народу.

Інші інтерв’ю

Владика Василь Івасюк: «Мої зусилля, поєднані з Божою благодаттю, дають можливість вийти з цього стану»
21 січня

«Понад 100 разів я злітав та приземлявся. І це лише за минулий рік»: Інтерв’ю з владикою Степаном Сусом
12 січня

«Ми їхали в Таллінн, щоби свідчити про силу життя серед драми смерті», — отець Роман Демуш про зустріч молоді Тезе
10 січня

Останній висвячений у підпіллі єпископ, який хотів бути науковцем
2 січня

Дивитися ще