«Навіть в укриттях під обстрілами бавтеся в ігри»: 10 порад, як долати страх у воєнний час
Найсильніша емоція, яку Господь дав людині — це страх. У час війни людині чутися емоційно виснаженою є абсолютно нормально, тому що постійно відчувається загроза життю. Зрештою страх нам потрібен, щоб ми могли себе спасти, коли є небезпека. В цьому запевняє пані Галина Католик, доктор психологічних наук, президент психологічного інституту дитячо-юнацької терапії, в розмові з журналістом Тарасом Бабенчуком в ефірі «Живого радіо Воскресіння». Пані Галина також поділилася практичними порадами, як в умовах воєнного часу долати страх, і допомагати з цим впоратися дітям і людям, які опинилися поруч у стресовій ситуації.
1) Важливо максимально задіювати руки. При нападах страху рекомендується багато рухати руками. Ми мусимо щось робити, бо страх локалізується в тілі. Руки мають здатність відпускати страх. Тому перебуваючи в стані страху, прибираймо, складаймо щось, майструймо — як тільки можемо застосовуймо ручну працю.
2) Помічною буде дрібна моторика. Насамперед, йдеться про роботу пальцями рук, які механічно повторяють однаковий рух. Наприклад, вишивання чудово позбавляє від страху і напруги. Дуже помічним є й плетіння сіток, воно має не тільки фактичну користь для війська, але й терапевтичну для тих, хто їх плете.
3) Застосовуймо вправи для дихання. Дуже помічними є вправи на дихання. У таких ситуаціях важливо багато дихати, аде саме дихання має свою специфіку.
4) Пийте воду малими ковтками. Не забуваймо, що вода — це також очищення зі середини.
5) При першій можливості покидайте замкнутий простір. Важливо виходити на прогулянку наскільки це є можливо. Ідеально, якщо під час прогулянки є можливість з кимось проговорити стресову ситуацію. Це дозволяє нашій психіці, начебто відійти від травматичної ситуації. Якщо при цьому є людина, з якою можна поговорити, це взагалі чудово.
6) Бавтеся в ігри, навіть перебуваючи в укриттях під час обстрілів. Наш організм побудований таким чином, що в ситуації небезпеки ми повертаємося у дитинство. Бо нашим найсильнішим ресурсом є дитинство. Беріть з собою шахи, шашки, настільні ігри. Ігри завжди об’єднують і відволікають.
7) Махайте разом з дітьми ногами. Проста вправа — синдром антилопи. Коли, наприклад, тигр нападає на стадо антилопи, він ловить одну з них, а решта стада відбігає недалеко, кучкується і спостерігає за тим, що відбувається у взаємодії тигра і антилопи. Вони всі разом тремтять і в них течуть сльози. Через тремтіння вони тіла позбавляються від травми. В самої антилопи є один шанс — вона завмирає. Такі хижаки як тигр працюють тільки з жертвою в динаміці. Якщо в нього складається враження, що антилопа здохла, тигр відходить, і в той момент вона робить три глибокі вдихи, в неї починають тремтіти ноги, після відновлення серцебиття вона починає втікати. Коли діти махають ногами, вони роблять те саме, що й антилопа. Втікають від ситуації, де над ними будуть чинити насилля.
8) Будьте з дітьми поруч. Прив’язаність до батьків допомагає пережити найсильніший страх. Перше і основне — будьте поряд з дітьми. Коли бомбардували Лондон і там опинялися мами разом з дітьми, то діти, які були поруч з мамами, травмувалися психічно значно менше, ніж діти, які були без батьків, але вивезені за 20–30 км від місця бомбардувань. Посттравматичний стресовий розлад зазнали більше ті діти, ніж ті, які були в епіцентрі, в бомбосховищах, але поряд з мамами. Для дитини мама — це вселенська безпека. З дітьми важливо бути в тілесних стосунках: обійняти, притулитися, сказати, що ми це переживемо. Це нормально, коли є страшно в такій ситуації. Не можна страх заговорювати. Треба дати дітям можливість проговорити свої почуття. Тому я завжди заохочую емоції проживати, бо в іншому випадку вони проявляються хворобами.
9) Плачте разом з дітьми. Якщо діти плачуть, то можна поплакати разом з ними, щоб горе вийшло назовні. Діти переживають не тільки свій страх, а також зчитують страх батьків. Не губіться, не закривайте їх окремо в хаті. Якщо ви кудись йдете, нехай вони будуть разом з вами. Дітям дуже важливо розказувати казки, навіть їх придумувати.
10) Співайте. Спів спасає. Через нього ми викрикуємо свої переживання, свій біль. Пишіть музику перемоги і мужності!
Підготувала Христина Потерейко,Департамент інформації УГКЦ
