Науковці УКУ опрацьовують архівну спадщину УГКЦ в Австралії
Група співпрацівників Українського католицького університету (Львів), зокрема з Інституту історії Церкви допомагає Мельбурнській єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ в Австралії упорядкувати історичний архів. Перші результати — опрацювання частини документів від середини 40-х до початку 90-х років XX cтоліття.
Про це повідомляє Український католицький університет.
«Інститут історії Церкви УКУ часто відгукується на різні ініціативи з боку Церкви. Ми долучаємося до відзначення ювілейних подій, проведення наукових конференцій, підготовки публікацій. А також співпрацюємо з церковними структурами в справі збереження і популяризації нашої історичної спадщини. Зокрема, допомагаємо із упорядкуванням, систематизацією і науковим опрацюванням архівів», – розповів Олег Турій, директор Інституту історії Церкви, проректор зі стратегічної співпраці УКУ.
Першим великим проєктом такого роду, за який у 2009 році взявся Інститут історії Церкви на прохання тодішнього Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, було впорядкування архіву в Римі, який почав формуватися там після звільнення з радянського ҐУЛАҐу митрополита Йосифа Сліпого у 1963 році.
«Після смерті єпископа Івана Хоми, який був довголітнім співпрацівником і хранителем спадщини нашого Патріарха-Ісповідника, архів опинився без належної опіки. Значна частина його фондів не була взагалі впорядкована, Тож ми з командою почали буквально розбирати гори документів, сортувати та розкладати їх по справах. Станом на сьогодні уже повністю опрацьовано фонди предстоятелів Йосифа Сліпого, Мирослава-Івана Любачівського і Любомира Гузара, а також їхніх найближчих співпрацівників у Римі – єп. Івана Хоми, оо.Івана Музички, Степана Гарванка, Івана Дацька та інших. Деякі документи уже навіть вдалося опублікувати, – зазначив Олег Турій. – Проміжні результати праці були представлені Блаженнішому Святославу, членам Синоду єпископів. Тож у деяких наших владик, особливо за межами України, з’явилося бажання теж упорядкувати їхні єпархіальні історичні архіви. Такі прохання ми отримали з Австралії, Франції, Німеччини, а недавно – ще й із Філадельфійської архиєпархії в США».
Через різні обставини (пандемію ковіду, початок повномасштабної російської агресії) цю працю вдалось розпочати лише цьогоріч у Парижі та в Мельбурні.
Зокрема, завдяки старанням та запрошенню правлячого архиєрея Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ, кардинала Миколи Бичка троє науковців з УКУ – Олег Турій, директор Інститут історії Церкви, доцентка цього ж інституту Світлана Гуркіна і провідний бібліотекар УКУ Юрій Степовий – в серпні цього року отримали можливість ознайомитися з джерельними матеріалами його попередників на єпископському престолі – владик Івана Прашка і Петра Стасюка.
«В Австралії є особливо цінні для історії Української Греко-Католицької Церкви документи першого тамтешнього єпископа Івана Прашка, який був одним із найближчих соратників і однодумців Патріарха Йосифа Сліпого. Тому в цьому архіві зберігається їхнє обширне спільне листування та інші матеріали, які висвітлюють важливі та не зафіксовані в інших джерелах аспекти життя усієї нашої Церкви у діаспорі, а також у підпіллі на рідних землях», – зазначив директор Інституту історії Церкви.
Ця унікальна збірка дійшла до наших часів у досить доброму стані. Це свідчить про те, що обидва попередні єпископи досить ретельно провадили канцелярію та дбали про збереження церковної документальної спадщини. Владика Микола Бичок, будуючи приміщення резиденції, спеціально відвів окреме приміщення під архів, замовивши для нього спеціальні розсувні шафи та інше обладнання й інвентар, необхідні для належного зберігання та подальшого опрацювання документів.
«Документи були частково погруповані по папках і в’язках відповідно до логіки поточного діловодства, але що там конкретно всередині, ніхто не знав. Згідно з правилами архівістики, все це має бути розібрано і посортовано за відповідними фондами, описами, тематичними та персональними справами», – діляться враженнями Світлана Гуркіна та Юрій Степовий.
Роботу над упорядкуванням архіву лише розпочали. Протягом трьох місяців науковці опрацювали найдавніші документи єпархії – від заснування перших парафій після Другої світової війни до початку служіння єпископа Петра Стасюка в 1993 р. Велику допомогу в атрибуції документів та ідентифікації подій, осіб і місцевостей надали дослідникам з України сам владика Микола Бичок та генеральний вікарій о. Симон Цькуй. Цінним та незабутнім став також досвід спілкування зі священниками та співпрацівниками єпархії, парафіянами катедрального храму та інших українських громад.
За час перебування в Австралії співпрацівники УКУ мали також змогу ближче познайомитися з діяльністю та доробком місцевих науковців. Зокрема, завдяки ініціативі проф. Марка Павлишина, засновника і багатолітнього керівника програми українських студій Університету Монаша, та д-р Ірини Скубій, старшої наукової дослідниці з українських студій імені Миколи Зерова в Мельбурнському університеті, відбувся науково-практичний семінар із командою Архіву Асоціації Українців у Вікторії (AUV), який зберігається в Народному домі в Ессендоні.
«Сподіваємося, що на основі опрацювання архівних фондів та у співпраці з австралійськими українознавцями нам у подальшій перспективі вдасться комплексно дослідити історію церковно-релігійного і громадсько-культурного життя українців на цьому континенті, а, зокрема, що для нас дуже важливо – представити ширшій громадськості постать першого греко-католицького єпископа Івана Прашка», – поділився планами Олег Турій.
Він зазначив, що така робота не нова для Інституту історії Церкви УКУ. Стараннями заступника директора Романа Скакуна та інших співпрацівників уже опублікувано український переклад монографії проф. Марти Богачевської-Хом’як про першого митрополита Філадельфійського УГКЦ Констянтина Богачевського. Також готується до друку книга про першого єпископа у Сполучених Штатах Америки Сотера Ортинського, яку написав о. Іван Кащак, а переклав, відредагував і доповнив документами д-р Анатолій Бабинський, викладач та науковий співробітник Інституту історії Церкви. Окрім того, інститут найближчим часом планує перекласти наукову біографію першого канадського українського єпископа Микити Будки, автором якої є о. Атанасій Маквей.
«Для нас в Україні зараз дуже важливим є відчуття солідарності: щоби ми розуміли, що підтримка, яку отримуємо від партнерів і загалом від людей доброї волі в умовах російської агресії, базується на серйозному фундаменті, на спадщині й присутності нашої Церкви на цих теренах тоді, коли Україна не мала ще своєї державності. Тому тепер нашим “боргом вдячності” є допомога з тим, щоби ці архіви не лежали без належного опрацювання і осмислення. Це дуже важливо не лише для самих структур за кордоном, а й для спільного усвідомлення та відчуття, що ми є глобальною Церквою, що ми є однією родиною», – додав Олег Турій.
Департамент інформації УГКЦ
