Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос — Наша Пасха» про Таїнство Сповіді
Можливо, сучасна людина не цілковито розуміє, що таке гріх, і не може збагнути всієї трагедії тієї дійсності, яку ми позначаємо цим словом.
Гріх — це розривання стосунку людини із Джерелом її життя та існування. Тому у Святому Письмі, зокрема в книгах Старого Завіту, гріх завжди був пов’язаний зі смертю. «Заплата за гріх — смерть» (Рим. 6, 23), — каже Священне Писання, бо той, хто розриває стосунок із Джерелом життя, перестає жити, вмирає. Вся історія спасіння після гріхопадіння людини якраз і була пов’язана з тим, щоб дати можливість грішній людині повернутися до життя, щоб зцілити ту рану, яку вона собі завдає, коли грішить.
І ось Доброю новиною, Євангелієм, яке проповідує Христова Церква, є те, що сам Ісус Христос власною кров’ю вилікував цю глибоку рану людського гріха. Навіки надав людині можливість знову поєднатися із Джерелом свого життя — своїм Богом і Творцем. Дав нам можливість визволитися від гріха і жити.
Апостол Павло каже, що ми були викуплені дорогою ціною — кров’ю самого Спасителя, Сина Божого (пор. Еф. 1,7). Тобто сьогодні ми маємо можливість отримати відпущення гріхів через смерть Спасителя на хресті, який взяв на себе гріхи світу й таким чином відкрив нам дорогу до життя.
Прощення гріхів, яке дароване нам такою дорогою ціною — кров’ю Спасителя, ми отримуємо тоді, коли каємося, усвідомлюємо свою гріховність і приходимо, щоб приступити до Святого Таїнства Сповіді.
Сповідь відбувається перед священником, який є свідком каяття грішника і посередником Божого прощення. Водночас священик допомагає каяникові пізнати його духовний стан, утверджує його віру в Боже прощення, дає духовні поради, визначає відповідний духовний лік (покуту) і розрішає. Щодо почутого у Сповіді, священик зобов’язаний дотримуватися повної таємниці навіть після смерті каяника, (п. 456).
Важливими умовами Сповіді є щире розкаяння та бажання змінити своє життя. Щире розкаяння — це насамперед усвідомлення себе грішником, що потребує Божого прощення, та визнання кожного гріха як такого, що відвертає від Бога і відкидає Його любов. Важливою умовою Сповіді є також примирення з ближніми: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5, 23–24). (п. 457)
Епітимія (покута) — це аскетична вправа в чеснотах, протилежних вчиненим гріхам, метою якої є викорінення навички до гріха та виправлення його наслідків. (п. 458)
Якщо людина, прийшовши до Сповіді, не бажає покаятися і відмовляється виправити заподіяну гріхом шкоду, то вона стає неспроможною прийняти прощення гріхів. Щоб допомогти людині усвідомити свою нерозкаяність і спонукати її до правдивого навернення, священник у такому випадку відмовляє їй у розрішенні. Хто у Сповіді свідомо приховує гріхи, той залишається незціленим і чинить гріх святотатства. Якщо людина в такому стані приступає до Святого Причастя, то зневажає Господа Бога і чинить великий гріх. (п. 459)
Читайте також:
Таїнство Покаяння: богословсько-пастирські аспекти
П’ять умов доброї Сповіді
1. Іспит совісті. Совість є Божим голосом у кожній душі. Чиста совість не є плодом лише наших зусиль, але плодом нашої співпраці з безмежним Божим милосердям.
2. Жаль за гріхи. Щирий жаль є тоді, коли ми жалуємо за наші гріхи не зі страху перед карою, а з любові до Бога, що ми гріхами тяжко образили Його.
3. Постанова поправи життя. Покаяння є переосмисленням нашого життя, поверненням до Бога, припиненням гріха, відразою до поганих вчинків. Воно містить бажання і постанову змінити своє життя в надії на Боже милосердя і довірі до помочі Його благодаті. Це навернення супроводжує біль і спасенний смуток, який Отці Церкви назвали «скорботою духа», «жалем серця».
4. Сповідь. Сповідь це особиста зустріч милосердного Бога з грішником, що просить вибачення. Тому грішник щиросердечно визнає всі свої гріхи нічого не приховуючи, бо інакше сповідь є неважною.
5. Покута. Покута не є відшкодуванням за гріхи правді Божій, не є жертвою, не є викупом, але вона є духовними ліками, необхідними для виправлення життя того, хто кається, для гоєння моральних недуг і запобігає гріхам, бо Ісус Христос — наш Спаситель та Ізбавитель, взяв на себе гріхи світу.
Іспит совісті
Найперше потрібно усвідомити, що сповідаємося зі своїх гріхів, а не з добрих вчинків, тому під час Сповіді не кажемо, наприклад, що молимося, постимо, беремо участь у богослужіннях. Сповідь — не місце для вихваляння.
Не розповідаємо про своїх сусідів, родичів, близьких чи ширший контекст гріхів. Якщо сповідник щось не зрозуміє, то сам попросить детальніше розповісти про ту чи іншу ситуацію.
Потрібно розрізняти сповідь і духовну розмову:
— Сповідаючись, називаємо конкретно свої гріхи і їх кількість. Не існує списку «повсякденних гріхів», тому, сповідаючись, називаємо чітко кожен свій гріхи.
— Під час духовної розмови можемо говорити зі священником про свої проблеми, переживання, радощі та просити поради, підтримки та допомоги.
Як робимо іспит совісті?
У молитві до Святого Духа («Царю небесний») просимо про добре проведення іспиту совісті і за ласку доброї сповіді.
Відтак пригадуємо собі: коли останній раз сповідалися, чи не забули якогось гріха і чи виконали задану священником на попередній сповіді покуту.
Потім звіряємо наше сумління з Божими і церковними заповідями та з різними родами гріхів, застановляючись, чи ми не провинилися думкою, словом, ділом, або занедбанням доброго діла.
При особливо важких гріхах треба пригадати собі їх число, а якщо це неможливо, тоді, принаймні, приблизно, як часто на тиждень, на місяць, на рік ми їх чинили.
Приклад іспиту совісті на основі 10 Божих Заповідей
1. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене
Чи сумнівався в правдах віри і такі сумніви породжував в інших людях? Не усвідомлював, що Бог є найвищим серед усього сущого? Створював собі власних ідолів у житті? Соромився відверто визнавати свою віру? Мовчав, коли хтось говорив супроти Церкви і віри? Насміхався зі святих місць, речей чи жестів? Занедбував обов’язок молитви? Молився недбало, без належної культури мовлення і постави? Чи читав Святе Письмо? Чи докладав зусиль для кращого пізнання своєї віри? Не прагнув духовного розвитку, вдовольняючись посередністю і формалізмом у сповідуванні своєї віри? Чи вірив в забобони і практикував їх? Чи вдавався до ворожбитів? Чи сам не ворожив?
2. Не взивай намарне імені Господа, Бога твого
Чи вимовляв без пошани ім’я Бога або святих? Проклинав? Насміхався з релігійних обрядів? Присягав криво? Нищив церковні, священні речі? Використовував ім’я Боже для досягнення власних цілей?
3. Пам’ятай день святий святкувати
Чи пропускав Службу Божу в неділі і свята? Як часто? Працював у неділі і свята без важливої потреби?
4. Шануй батька твого і матір твою
Чи зневажав своїх батьків, родичів, учителів, засмучував їх, був їм неслухняний, невдячний? Бажав їм злого, говорив зле про них, чинив їм кривду? Чи ставився з повагою до старших? Не піклувався про немічних батьків? Не молився за своїх батьків — живих і померлих?
5. Не вбий
Чи зашкодив чужому або своєму здоров’ю, брав участь у бійці, розпалював ненависть та ворожнечу, бажав комусь зла, проклинав, був мстивий? Намовляв до гріха? Вкоїла аборт або причинився до нього? Уживав наркотики або давав їх комусь?
6. Не чужолож. Не пожадай жінки ближньоготвого (6-та і 9-та Заповіді Божі)
Чи любувався в нечистих думках, оглядав порнографічні матеріали? Говорив непристойні слова? Мав статеві зносини поза подружжям? Розбив комусь подружжя? Чи сумлінно сповнював свої подружні обов’язки? Зраджував (ла) чоловіка/дружину? Чи жив (ла), чи живу зараз «на віру», тобто невінчаний?
7. Не кради. He пожадай нічого того, що є власністютвого ближнього (7-ма і 10-та Заповіді Божі)
Чи вкрав щось? Ошукав когось? Необдумано витрачав гроші на непотрібні речі? Заздрив? Чи виправив заподіяну шкоду, віддав позичену або знайдену річ? Вчинив якусь несправедливість? Користувався громадським транспортом не заплативши? Привласнював собі чужі заслуги, чужу працю?
8. Не свідчи ложно на ближнього твого
Чи пліткував? Зіпсував репутацію іншої особи обмовою, пліткою, осудженням, підозрами? Чи судив про людину на основі однобічної інформації і поширював неперевіренеі і несправедиве судження? Чи говорив неправду? Чи виявляв чужі недоліки без потреби?
А також інші гріхи: Чи був гордий? Принижував інших? Радів з чиєїсь шкоди або нещастя? Був п’яний? Був лінивий? Чи дотримувався посту? Чи чинив діла милосердя? Вислуховував, розраджував ближнього? Чи тримаю гнів на когось, не розмовляю з іншою особою?
Перебіг Сповіді
Молитва перед сповіддю
Вселаскавий і преблагий Господи! Ти не хочеш смерті грішника, але хочеш, щоб він навернувся до тебе і жив. Ти завжди готовий простити грішникові і прийняти його розкаяного до своєї ласки. І я, грішний, хочу відкрити перед тобою своє серце.
Як блудний син, обтяжений всякими гріхами, приходжу покірно і з повним жалем до найкращого Отця, і прошу: «Отче, милостивий будь мені, грішному. Я згрішив, Господи, перед тобою, і не гідний зватися сином твоїм. Согрішив я, Господи, прийми мене, що каюся».
Подай мені, Господи, свою ласку, просвіти мій розум, щоб я бачив мої гріхи; розбуди в серці правдивий жаль і допоможи мені щиро висповідатися.
Духу Святий, пошли мені благодать з висот і просвіти мій розум, щоб я всі мої гріхи спізнав. Поруш моє серце, щоб я щиро жалів за них і укріпи мою волю, щоб я своє життя направив і одиноко тобі, Богу небесному, служив.
Пресвятая Богородице, змилосердися надо мною і випроси мені правдиве розкаяння.
Сповідь
Роблю на собі знак хреста і вітаюся зі священиком. Відтак кажу: «Останній раз сповідався (тут кажу коли). Від останньої сповіді зневажив Бога такими гріхами…»
Перелічивши всі гріхи, кажу: «Жалію з цілого серця, що я своїми гріхами зневажив Бога».
Сповідник подає мені науку і належну покуту. Відтак говорить молитву розрішення, а я, хрестячись, молюся:
«Боже, будь милостивий до мене, грішного (-ної).
Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.
Без числа нагрішив я, Господи, прости мені».
Після цього відходжу від сповідника.
Молитва після сповіді
Безконечно милосердний Господи, дякую тобі з цілого серця, що ти простив мені мої гріхи і очистив мою душу. Допоможи мені, Господи, щоб я назавжди став твоєю доброю й вірною дитиною. На майбутнє постановляю не грішити та уникати всього, що мене доводить до злого.
Дякую тобі, найдорожчий Спасителю, що ти установив святе Таїнство Покаяння для нещасних грішників. Відтепер хочу радо й вірно тобі служити, сумлінно виконувати всі мої обов’язки, поборювати спокуси до гріха та опановувати всі пристрасті.
Навчи мене, Господи Ісусе, гаряче бажати і охоче виконувати все те, що тобі є миле. Пошли мені ясне пізнання того, чого від мене жадаєш, і зміцни волю й силу все те виконувати. Захорони моє серце перед спокусами і навчи мене пізнати твою волю і вірно виконувати її в моєму житті. Господи Ісусе Христе, умилосердися наді мною.
Пречиста Діво, Богородице, Маріє. Поможи мені якнайкраще виконувати Божу волю, так як ти це робила. Будь моєю заступницею перед Богом.
Оргкомітет Ювілейного 2025 року Божого
