«До страждання ми здатні лише тоді, коли любимо», — владика Богдан Дзюрах у день Преображення Господнього
19 серпня, у день Преображення Господнього, владика Богдан Дзюрах очолив Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен.
У своїй проповіді єпископ, роздумуючи над подією, що сталася на горі Тавор, наголосив на тому, що Преображення Господнє заповідає також переображення людини. А відтак проповідник застановився над темою преображення людини.
Згадуючи перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, владика Богдан пригадав розмову з німецькими журналістами, які цікавилися тими жахливими воєнними подіями і питали про актуальність потреби святкування українцями Великодня та інших свят під час війни.
«Саме тому, що ми переживаємо ті страшні часи, ми потребуємо християнських святкувань. Свято — це не розваги. Приходячи до храму, ми приносимо сюди свій біль, свої страждання, журбу, зранене серце. Та водночас черпаємо світло воскресіння, яке сьогодні сяє на горі Тавор. Але це світло воскресіння на горі Тавор буде невидимо сяяти ще на одній горі — на головній горі нашої віри — Голгофі», — сказав архиєрей.
Далі владика Богдан вів мову про присутність любові у стражданнях Ісуса, через які людині даровано спасіння. «Нам важко збагнути цю науку Євангелія. Ми б хотіли бути з Ісусом у Вифлеємі. Ми б ішли за Ісусом, коли Він помножує хліб, коли полагоджує наші дочасні справи та матеріальні потреби. І в цьому ми не відрізняємося від Його сучасників. Ми б ішли за Ісусом, коли Він чинить чуда. Ми б ішли за Ісусом, коли нам приємно молитися, коли ми в захопленні. Однак іти з Ісусом до кінця означає пізнати правдивого Ісуса. не просто славного проповідника, чудотворця, цілителя, учителя, а й того, хто страждає з любові, іде до кінця своєю хресною дорогою задля інших, хто себе не рятує, щоб врятувати нас, і так довершує наше відкуплення», — наголосив проповідник.
«Іти за таким Ісусом означає зрозуміти християнство. Іти за Ним до кінця у своєму особистому житті — це бути християнином. На практиці це означає бути готовим страждати з любові», — пояснив архиєрей і додав, що кожен має багато страждань, але з любові до Ісуса та до ближнього свого — така любов спасає.
Продовжуючи тему страждання з любові, владика Богдан звернув увагу присутніх у храмі на іншу назву сьогоднішнього свята — «Спас», і пояснив, чим і коли Ісус спас людину.
«Страждання Ісуса стало любов’ю. Цю науку дає нам нинішнє свято. Але апостоли не хотіли її збагнути», — мовив єпископ і, як аргумент, навів текст Євангелія перед Преображенням, у якому міститься діалог Ісуса з учнями про те, за кого Його мають люди, і в якому Петро закликає Ісуса не чинити того, що Його чекає попереду.
«До страждання ми здатні лише тоді, коли любимо», — наголосив проповідник і повернувся до теми війни в Україні, говорячи про героїчну боротьбу українських військових, які, зазнаючи страждань, з любові боронять Батьківщину. «Ісус хоче навчити учнів, щоб вони не боялися страждань і не паралізували себе ними, але щоб вони це страждання наповнили Його любов’ю. І тоді страждання переміниться на любов, і тоді страждання починає нас спасати», — сказав архиєрей.
«Візьміть сьогодні до серця одну істину — любов, яка світить на горі Тавор, яка ще більше буде світити на Голгофі. Апогей любові буде на Голгофі. На Таворі Ісус розмовляв з Мойсеєм та Іллею про свої страждання. Але щоб це побачити, треба бути віруючими людьми. Щоб на Голгофі побачити світло Божої слави, світло воскресіння, треба бути віруючими людьми. Нам легше це зробити, як сучасникам Ісуса. На Голгофі Петро вже не казав, що йому добре там бути з Ісусом. Петра там вже не було, він плакав над своїм гріхом, над своїм падінням і своєю зрадою. Там його перемогла людська логіка. Там його здолав людський страх. Але навіть тоді Ісус не дозволив, щоб параліч страху тріумфував у житті Петра. Одним своїм поглядом любові Ісус навертає свого апостола. Відновлює в ньому віру в себе самого та в Ісуса», — мовив владика Богдан.
«Просімо в Господа євангельської мудрості збагнути спасенну силу любові, щоб ця любов преобразила нас, наше серце, щоб наповнила наше страждання, щоб зцілила наші рани, щоб таким чином ми стали свідками, знаком і знаряддям Божої любові і Божого спасіння в нинішньому світі», — сказав на завершення своєї проповіді апостольський екзарх.
А після Літургії владика Богдан представив о. Андрія Хомишина, настоятеля військового храму Святого архистратига Михаїла у Львові при Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який того дня завітав на молитву до катедрального храму в Мюнхені. Користаючи з нагоди зустрічі з військовим капеланом, єпископ передав в Україну фінансову допомогу для вдів українських військових. Ці кошти вдалося зібрати завдяки пожертві парафіян, які напередодні отримали в дарунок до катедрального храму від дружин і матерів загиблих героїв України власноруч вишиту ікону Матері Божої Неустанної Помочі як вдячність за підтримку від Апостольського екзархату для їхніх сімей.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії