Через понад півтора століття василіани символічно повертаються до монастиря в Холмі
Холм — місто, засноване королем Данилом (1204–1264), було також осередком греко-католицької Холмської єпархії (1230–1875), що входила до складу Київської митрополії.
Нещодавно від Бюро новітніх релігійних рухів і сект надійшла інформація про проведення у Пратулині першої зустрічі представників парафій, у храмах яких є мощі Пратулинських блаженних: «Віртуальна проща, що стала реальністю…»
Одним із важливих пунктів цієї зустрічі на зворотному шляху до України була молитовна зупинка учасників Пратулинської зустрічі на Холмській горі. З цього приводу відбулась зустріч керівника Бюро пані д-р Анни Єви Боднар із парохом парафії Різдва Пресвятої Богородиці, а заодно хранителем санктуарію отцем каноніком Андрієм Стерніком, який виcловив свою мрію: щоби після завершення ремонту будівлі колишнього монастиря ЧСВВ поставити зображення двох василіанських ченців у габітах.
Декілька фактів з історії Холмського монастиря ЧСВВ
Василіани прибули до Холма в 30-х роках XVII століття. Унійним єпископом Холмської єпархії був Методій Терлецький. Його діяльність своїм проповідництвом у Холмському соборі підтримував ієромонах Теодор Ліциніус-Намисловський. Монахи керували створеною при унійному соборі гімназією. Першим настоятелем школи був о. Якуб Суша. В цьому закладі навчалися вірні унійної Церкви та вірні латинського обряду. Викладали латинську та грецьку мови, перекладали тексти з грецької мови на церковнослов’янську.
У 1652 році король Ян Казимир доручив холмським монахам опіку над знаменитою чудотворною іконою Божої Матері. Ченці поширювали культ Божої Матері: вели книгу чудес, отримали відпустові привілеї, засновували релігійні братства, а в 1765 р. домоглися коронації Марійської ікони папськими коронами. У першій половині XVIII століття василіани також поширювали культ св. Антонія Падуанського. Для урочистості релігійних церемоній при монастирі утримували музичний ансамбль і сурмача. В монастирі ченці мали бібліотеку.
З другої половини XVII століття і на початку XVIII століття монахи провадили новіціят (місце випробування кандидатів до чернечого ордену). У XVIII столітті холмська спільнота була однією з найбільших Василіанських монастирів. У 1748 р. в монастирі проживало 14 ченці; у 1774 р. монастир вже налічував 23 особи, серед яких було 18 священиків і 5 братів-кліриків, що вивчали філософію.
Настоятелями монастиря було багато видатних василіан: відомий своєю побожністю екзорцист і перший власник знаменитого чудотворного образа Божої Матері Борунської о. Яків Бражиць, який подарував Холмському собору дзвін під назвою «Йосафат»; о. Самуїл Піліховський, який вивчав теологію в Римі, a в Холмському монастирі займався, серед іншого, переписуванням книг; о. Митрофан Мазановський, що завершив теологічні студії в Римі докторським ступенем з теології, мав прекрасний голос і талант до співу, виконував італійські арії, а за дорученням церковної влади писав урочисті панегірики.
Василіани з Холмського монастиря обіймали посаду єпископа унійної Холмської єпархії: о. Яків Суша (1652–1687); о. Йосиф Левицький (1711–1730); о. Максиміліан Рилло (1756–1784); о. Фердинанд Ціхановський (1810–1828); о. Филип Феліціан Шумборський (1818–1851).
У XVIII столітті при монастирі та храмі функціонувала лікарня-притулок для бідних. Як вже було сказано вище, василіани займалися освітньою діяльністю: у XVII-XVIII століттях вони вели гімназію, яку в 1759 році єпископ М. Рилло перетворив на унійну духовну семінарію.
Активність, а також статус монастиря були втрачені після падіння Речі Посполитої. Спочатку монастир знаходився в межах австрійської частини території, а з 1815 року — в Королівстві Польському. У 1804 році австрійська влада ліквідувала єпархіальну семінарію. В результаті дій влади кількість ченців зменшувалася. Монастир було скасовано рішенням царської московської влади у 1864 році, а 1875 року ліквідували і Греко-Католицьку (унійну) Холмську єпархію.
Після ліквідації Холмської єпархії катедральний храм і суміжні споруди, в тому числі монастир, перейшли в руки московського православ’я. У травні 1919 року собор став парафіяльним храмом Римо-Католицької Церкви, і на сьогодні це санктуарій Холмської Богородиці. Оригінал ікони знаходиться в музеї в Луцьку. (історична довідка від п. проф. Дороти Вереди — Університет в Седльцах).
Учасники зустрічі в Пратулині в Холмі, 12 жовтня 2025 року
Мрія о. Андрія Стерніка здійснилася 2 листопада 2025 року. Габіти з монастиря у Крехові (ігумен о. Володимир Маланюк) із благословення протоігумена Провінції ЧСВВ в Україні о. Йосифа Кральки передала під час Служби Божої в присутності вірних, у момент, коли за латинським обрядом складаються Дари, керівник БНРР і сект.
Починаючи Службу Божу, о. Андрій коротко нагадав історію ЧСВВ у Холмі, про більш як 200-річне існування монастиря на Холмській горі. Згадав він також про владику Якова Сушу, тлінні останки якого спочивають на цій горі; закликав присутніх до молитви за Чин отців василіан і тих, тепер уже безіменних, хто діяв і працював у Холмському монастирі.
Отець підкреслив символізм цього акту передання габітів як духовне повернення василіан. Понад півтора століття на цій горі не було василіанської присутності, адже цього року виповнилася 150-а річниця ліквідації Холмської єпархії.
Залишається лише додати, що це також 260-та річниця коронації ікони Богородиці, якої домоглися василіани.
Служба Божа завершилась молитвою посвяти Холмській Богородиці. Тут повторно о. Андрій закликав вірних до молитви за Чин святого Василія Великого і сам у молитві просив для Чину її заступництва.
Те, як урочисто отець канонік Андрій Стернік прийняв Василіанські габіти, стало достойним завершенням Першої зустрічі в Пратулині (Пратулин належав до Холмської єпархії) і ще одними свідченням того, що ми — одна Католицька Церква в її Східній і Західній Традиції.
Бюро УГКЦ у справах новітніх релігійних рухів і сект
для офіційного сайту УГКЦ
