Блаженніший Святослав у Дрогобичі: «Господь Бог воскресив нашу Церкву, щоб вона стала ядром і силою України»
Перед початком війни минулого року, коли всі, хто міг, тікали з Києва, на святих Київських горах постало питання, яке в молитві ми повинні завжди ставити Господу Богу: Боже, а для чого Ти нас воскресив? Для чого ти нас вивів з підпілля? Для чого ти Духом Твоїм Святим відбудував життя нашої Церкви в Україні? Щоб знову нас знищити? Щоб знову віддати на поталу смертоносному російському агресору (ми знаємо там, де приходить чобот російського окупанта, першою вбивається наша Церква)?
«На це питання сьогодні ми отримуємо дуже глибоку відповідь, — наголосив Предстоятель. — Господь Бог воскресив нашу Церкву, Йому сподобалося Духом Святим творити нові єпархії, нові структури саме для того, щоб сьогодні наша Церква стала ядром і силою України, щоби в ті апостольські сіті нашої Церкви ми уловили Вселенну і всіх дітей України, врятували від смерті і привели до пізнання Христової Істини! Так місія нашої Церкви в умовах війни стає оновленою П’ятидесятницею для України!».
Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді у понеділок Святого Духа, 5 червня, у Дрогобичі з нагоди святкування 30-річчя Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. На Літургії, яку звершили на подвір’ї катедрального собору Пресвятої Трійці, Главі Церкви співслужили єпископи УГКЦ з України та з-за кордону і священники єпархії.
«Святкуючи прихід Духа Святого, відчуваючи Його животворчий подих між нами в ці дні П’ятидесятниці, ми по-особливому відчуваємо великий Божий задум про світ і про людину», — зауважив Глава Церкви на початку проповіді.
Він пригадав слова св. Іринея Ліонського, які описують плід дії Духа Святого в історії людства: «Як не можуть крупинки муки створити єдиного тіста, а відтак дати хліб без води, так само і людство не не може стати єдиною Церквою Христовою без „Живої Води“ що сходить із небес — без Святого Духа».
Проповідник підкреслив, що, святкуючи свято П’ятидесятниці, ми — Церква Христова — святкуємо наше народження як спільнота духоносних людей. Зшестя Духа Святого відкриває для людини не тільки таїнство Трійці, але найперше Божий задум про саму людину.
Згадуючи подію заснування Самбірсько-Дрогобицької єпархії 30 років тому, Патріарх застановився над словами, якими розпочинався текст Патріаршого Декрету заснування нової єпархії: «Сподобалося Духу Святому і нам».
Ця фраза, зазначив Блаженніший Святослав, віє ще дуже свіжим подихом Святого Духа, який почав по-новому збирати дітей Божих, розсіяних по обличчі землі. А у славному місті Дрогобичі почало бити нове джерело благодаті Духа Святого зі становленням нового єпископського осідку нашої Церкви.
«У тих роках, — продовжив він, — ми з вами, дорогі у Христі брати і сестри, були свідками Воскресіння нашої Церкви як Містичного Тіла Христового: Церква-мучениця виходила з підпілля, відбудовувала свої структури… Тоді сподобалося Духові Святому і нам у Ньому, щоб всі перешкоди ми подолали».
«Ми сьогодні дякуємо за перших три десятиліття плодів Духа Святого, які Господь Бог вилив на наш народ через цю єпархію», — наголосив Глава УГКЦ і пригадав жертовне служіння першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії владику Юліана Вороновського.
Святкуючи 30-річчя Самбірсько-Дрогобицької єпархії, Блаженніший Святослав закликав кожного запитати себе: «Що означає цей ювілей? Що означає навіть це святкування для нас сьогодні? Для нас, України, яка стікає кров’ю і бореться за право на своє існування? Яку місію, яке завдання сподобалося Духу Святому дати нам, сучасному поколінню віруючих християн українців і нам, владикам, які так чисельно сьогодні сюди прибули? Який Божий задум Господь повіряє здійснити вам, дорогі отці, вам, наше преподобне, Богом благословенне монашество?».
На переконання Предстоятеля, місія УГКЦ — бути ядром і силою України, щоби в апостольські сіті Церкви уловили Вселенну і всіх дітей України, врятувати від смерті і привести до пізнання Христової Істини.
Пригадавши слова митрополита Василія Семенюка, що там, де є Греко-Католицька Церква, там є Україна, Блаженніший Святослав додав: «Ми сьогодні бачимо, що там, де наша Церква відбудувала свої структури, там наш народ отримав Богом дарований йому прихисток і певне пристановище серед розбурханого воєнним лихоліттям житейського моря. Дух Святий сьогодні кличе усіх нас відкривати наші парафії, монастирі, серця для зраненого Божого народу».
На його переконання, Господь Бог сьогодні хоче, щоб через нашу Церкву, через своїх наслідників, апостолів, у нашій Київській християнській традиції ми з вами «уловили Вселенну», як ті Богом просвічені рибалки-апостоли, про яких співає сьогодні наш тропар.
«Сьогодні Україна стала в центрі уваги цілого світу. Ми сьогодні повинні вчитися сіті широко закидати. Бо через нас сьогодні Господь Бог хоче уловити всю Вселену кругом, де по світах розкидані сьогодні сини і доньки України. Як багато разів ми казали впродовж останніх місяців, що світ ще ніколи не був таким українським, як сьогодні. Ще ніколи не був так солідарний з Україною. Від нас чекають відповіді на складне питання: що означає бути християнином у час війни?», — констатував Патріарх.
«Нехай Дух Святий поможе нам відповісти на ці складні питання, — побажав Глава УГКЦ. — Він є запорукою невмирущості сили українського духа. Саме Дух Святий, який оживляв нашу Церкву в найгірших темних моментах переслідування в совєтських часах сьогодні є сяйвом Христового світла для багатьох народів. Він нас посилає бути світлом на просвіту поганам і на славу люду свого».
На завершення проповіді Блаженніший Святослав привітав владику Ярослава з 60-літнім ювілеєм.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував Блаженнішому Святославу, єпископам, духовенству, монашеству й усім присутнім на богослужінні за спільну подячну молитву.
Звертаючись до Предстоятеля, владика Ярослав сказав: «Дорогий наш Патріарше Святославе, дозвольте мені від імені численного нашого духовенства, багатотисячного Божого люду сьогодні в їхньому імені щиро Вам подякувати, що Ви стояли і стоїте разом з Богородицею-Орантою під хрестом України, будучи голосом народу, який стікає кров’ю, свідком ран народу для дипломатії різних країн, розповідаючи про Бучу, Маріуполь та інших місця, де окупант глумився над нашим народом. Ви їм відкривали очі і вони вже повертались до своїх країн і народів вже іншими людьми переживши оцей досвід Божої сили».
