Звернення Глави УГКЦ у 61-й день повномасштабної війни, 25 квітня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні Світлий понеділок, 25 квітня 2022 року, і Україна переживає 61-й день, початок третього місяця всенародного спротиву російській агресії.
У цей понеділок ми, з одного боку, переживаємо пасхальну радість, а з іншого — бачимо, як ворог ні на хвилинку, навіть у ці святі дні, не припиняє вбивати. Зокрема цієї ночі ракетними ударами ворог знову нищив нашу Полтавщину. Намагався атакувати війська по всій лінії фронту. Ми хвилюємося за тих людей, які живуть у безпосередній близькості до цих зон бойових дій.
Плаче зранений Харків, який продовжують обстрілювати зокрема з території російської федерації. І навіть вчора там лунали вибухи і падали бомби.
Ми вболіваємо і молимося за героїчний Маріуполь, який стоїть уже ось третій місяць і є справді містом-мучеником. Ми бачимо, як у місті окупант починає рити нові могили на тисячі людей, яких скидає до тих братських поховань.
Азовсталь, цей колишній гігант металургійної промисловості України, перетворився на фортецю. У його підземеллях перебуває величезна кількість людей. Є діти, які протягом місяця не бачили сонця. Маріуполь волає до світу: «Зупиніть цю війну! Зробіть усе, щоб можна було врятувати життя людей!».
Ми бачимо ще одну велику біду. Окупанти, зайнявши наші території, масово демонтують на них заводи та вивозять до росії. А на місці цих заводів створюють концентраційні табори, де проводять так звані фільтраційні дії — одних розстрілюють, інших депортують до росії, ще інших насильно мобілізують до російського війська.
Український народ кличе, волає до неба і світу про солідарність, про порятунок, про поміч. Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна святкує Пасху!
Сьогодні, у цей Світлий понеділок, ми святкуємо храмове свято нашого Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Це головний храм нашої Церкви і осердя світової громади українців, який єднає, собирає дітей своєї Церкви в Україні та з усієї земної кулі.
Цей собор є справді даром Божим українському народові. Стоячи на берегах Дніпра, він перетворився на материнський дім, центр порятунку життя своїх дітей. Ми бачили, як під час Майдану, Революції гідності, він став прихистком тепла для своїх дітей, де перев’язували рани, лікували тих, хто потребував невідкладної медичної допомоги. Під час пандемії в ньому був відкритий центр вакцинації для тих, хто хотів і мав відвагу вакцинуватися, а також осередок, у якому позичали кисневі концентратори, щоб рятували людське життя. Під час війни його крипти стали бомбосховищем, де рятували, зодягали, зігрівали, годували й лікували близько пів тисячі людей майже щодня і щоночі. Цей собор справді собирає. Він є даром Божим для нас і свідченням того, що Мати-Церква служить своєму народові, проповідуючи Боже Слово, віру у Воскреслого Ісуса, даруючи людям захист і надію.
Ми знаємо, що після Свого воскресіння Ісус Христос приходив до своїх учнів й об’являвся їм у своєму воскреслому тілі. Але завжди був потрібен хтось, хто вже вірив у Воскреслого Ісуса, щоби кожна людина могла зустріти нашого переможного Спасителя. І сьогодні у нашому Патріаршому соборі збираються віруючі люди для того, щоби показати Воскреслого Христа Україні і світу.
Сьогодні наш собор став центром паломництва українського війська, яке приходить сюди, щоби зачерпнути силу перемоги від Воскреслого Спасителя і боронити свій край. Ми сьогодні молимося за усіх жертводавців нашого Патріаршого собору, який потрібно ще добудувати, завершити цю всенародну будову. Але ми також сьогодні молимося за усіх тих, хто потребує духовної сили, що променіє із цього Патріаршого храму.
Боже, благослови Україну. Боже, благослови українське військо. Боже, дай кожному із нас ласку з Тобою зустрітися і з Тобою воскреснути, Тебе пізнати, у Тебе вірити, і у Тобі і з Тобою жити.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
