Звернення Глави УГКЦ у 324-й день війни, 13 січня 2022 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 13 січня 2023 року, а в Україні вже 324-й день повномасштабної, великої війни, яку росія принесла на нашу багатостраждальну землю.
Минулий день і ця ніч були пекельними для України. На Сході палає так звана Донбаська дуга. Міста Кремінна, Соледар, Бахмут, Авдіївка перебувають під суцільним вогнем. Це — епіцентр воєнних дій, які вже схарактеризовані як найбільше і найінтенсивніше військове протистояння у Європі після Другої світової війни.
Ворог невпинно обстрілює міста і села з усіх видів зброї. Щонайменше три ракетні удари завдав по Запоріжжю, Краматорську та Константинівці. За новими даними на вчора, 97 % усіх ракетних обстрілів росії по Україні були саме по цивільних людях та цивільних об’єктах інфраструктури.
Одна третина української території сьогодні замінована. Росія створила в Україні найбільше у світі мінне поле.
Міжнародні організації на сьогодні зареєстрували вже понад 63 тисячі воєнних злочинів, офіційно задокументованих відповідно до всіх міжнародних правил. Але ми знаємо, що є ще сотні або й тисячі невивчених і незадокументованих.
Ми дякуємо Господу Богові за кожного звільненого військовополоненого й заручника. Від початку війни Україні вдалося повернути 1646 осіб. Усі вони розповідають про звірства, тортури, катування голодом. Всі приходять живими скелетами, які потребують надзвичайно великої уваги, лікування і підтримки. Серед них було 132 цивільні особи. Але ще багато є тих, кого росія утримує в тюрмах, концтаборах, катує, не надаючи доступу міжнародним інституціям навіть для їх відвідин.
На сьогодні 50 % усієї енергетичної інфраструктури України пошкоджено. І це в пік холодного сезону.
Але ми сміло можемо сказати, що Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми дякуємо Господу Богові та Збройним силам України за те, що цього ранку живі, бачимо світло навіть тоді, коли його вимикають, можемо молитися, чинити добро, а відтак говорити правду на весь світ про те, що коїться в Україні.
Сьогодні, відповідно до літургійних ритмів життя Церков візантійської традиції, ми переживаємо віддання празника Різдва Христового. Тобто підсумовуємо все, чого навчилися, що пережили, усвідомили, почерпнули з цього великого християнського свята. Дякуємо Господу Богові за те, що змогли зануритися у глибину змісту цієї великої події — народження між нами Божого Сина. Щодня ми намагалися роздумувати над дуже важливим елементом цього свята. Пригадаймо, що в Різдві Христовому відбулося відновлення людини. Ця подія стосується не тільки Бога, але найперше людини, її істоти, людських стосунків. Людина стала новим сотворінням у Христі. Відбувся дуже цікавий обмін дарами: «Бог став людиною, щоб людина стала богом», — як стверджували Отці Церкви. Вічний народився в часі, щоби ми, над якими домінують обмеження цього світу, одержали доступ до вічності.
Бог захотів стати бідним, найостаннішим із людей, щоб нас збагатити, щоб через Нього ми мали доступ до повноти, — повноти життя. Господь Бог у Різдві став центром історії людства. Ми побачили, як у Різдві Христовому сповнилися закон і пророки, Божі обітниці Старого Завіту — все те, заради чого жив і боровся старозавітний ізраїльський народ. Ми бачили, як об’явилася людині вічність Божа — вічне Боже «сьогодні». У Різдві Христовому ми бачимо і зміст майбутнього, яке зовсім нестрашне, бо майбутнім кожної людини є Христос. Майбутнє, що чекає всіх нас, — це зустріч із Ним у славі. Сьогодні ми зустрічаємо Його у вигляді Дитятка на руках Марії, а колись зустрінемо як того, хто прийде у славі судити живих та мертвих. Це буде один і той самий Христос, який сьогодні хоче, щоб ми не боялися Його, але любили.
У Різдві Христовому ми бачимо прославу людини — Христос відкриває нам глибокий сенс людських стосунків, освячуючи все те, що для нас інколи буденне і зневажене. Всемогутній захотів стати людським Дитям. Ми знаємо, що в суспільстві дитина ніколи не є найбільш поважним членом. Часто дітей зневажають, ними торгують, їх убивають. А Христос захотів стати Дитиною, щоб показати її гідність, стати на її захист у сучасній культурі. Христос виявляє нам святість сім’ї, бо немає іншого способу співжиття між людьми, яке можна назвати сім’єю, як тільки єдність і плідність у вірності й любові чоловіка та жінки. Те, що сьогодні світ деколи не розуміє, Христос об’являє у своєму Різдві через постаті Марії і Йосифа.
А ще в Різдві Христос об’являє правду про людину і закликає нас до гідності. Гідність людини, оспівана через народження Божого Сина, — це глибока добра новина, яка звіщається людству через Спасителя. Спаситель світу прийшов, щоби прославити людину, піднести її до висот, наділити зотлілу людську природу своєю славою, гідністю і честю та вчинити її причасницею свого божественного, вічного, нетлінного буття. Ось сенс Різдва! Ми можемо нині зробити іспит сумління, запитавши себе, наскільки глибоко цього року пережили Різдво Христове? Чи часом не пропустили його, не оминули через різні людські клопоти? Навіть серед війни Різдво Христове для нас стало моментом, коли ми відновили духовні сили, щоби продовжувати ходу до гідності, боронити Батьківщину, край, людину, людське життя в Україні.
Боже, перебувай із нами! Нехай це вічне «тепер» перетвориться на Твою присутність сьогодні, тепер серед нас. Боже, благослови українську родину, надихни її любов’ю до своїх дітей, щоб вона була осердям, де плекається майбутнє нашої Батьківщини! Як ми сьогодні кажемо: «Віримо у Збройні сили України!», так навчи нас після закінчення війни сказати: «Ми віримо в українську родину!». Бо в Різдві Ти показуєш, що ключем до відродження, відбудови України стане плідний, нерозривний, вірний союз любові чоловіка і жінки. Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
