Звернення Глави УГКЦ у 317-й день війни, 6 січня 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 6 січня 2023 року, а в Україні вже 317-й день великої, повномасштабної війни, яку російський злодій і вбивця приніс на українську землю.
Знову палає українська земля, палають міста і села. На всій лінії фронту йдуть дуже тяжкі бої. Як і в попередні дні, епіцентром цього військового зіткнення є наші Донеччина та Луганщина. Біля Бахмута й Авдіївки ведуться запеклі бої. Ворог намагається нищити все, до чого досягає його вбивча рука.
Знову великі обстріли були на Сумщині, Харківщині та в Запорізькій і Дніпропетровській областях. Росіяни вдарили по центру Херсона: на місці загинув двадцятирічний хлопець.
Таке відчуття, що ворог методично знищує все, що має будь-яку культурну цінність. А коли якийсь музей чи інший культурний об’єкт потрапляє на окуповану територію, відразу його грабують чи вивозять. Відповідно до даних Міністерства культури, на сьогодні зруйновано 1189 закладів культури в Україні, із них близько 400 бібліотек, 54 мистецькі центри освіти і виховання, близько 9 театрів і філармоній. Окупант знищує все, що здатна витворити людська цивілізація, що показує висоту людського духу.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що живі, що можемо крок за кроком наближатися до цього свята Різдва Христового, яке завтра святкуватимемо в Україні разом із нашими православними братами.
Сьогодні навечір’я Різдва Христового. Запрошую вас відкрити для себе ще один символ, ще одну грань Різдва Христового для того, щоб можна було вповні пережити цю непересічну подію, до якої вже завтра ми всіх вас запрошуємо.
Нині все почало рухатися. Мудреці вже прийшли до Єрусалима. Йосиф і Марія стукають до дверей будинків і заїздів у Вифлеємі. А Господь Бог стукає до мене і до тебе, брате і сестро. І тому сьогодні я б хотів з вами роздумувати над символом слова.
Ми часто чуємо слово. Проте в сучасному світі воно, можливо, найменше важить. Ми бачимо, як цими днями навіть словом про Різдво намагаються маніпулювати, щоб використати з військовою метою проти України. За посередництвом слова про різдвяне перемир’я хочуть обманути українців, щоб перетворити це велике свято на день перекидання щонайменше тисячі нових військових на території України для подальших вбивств.
Слово в сучасному інформаційному світі дуже мало важить, воно знецінене. Ми часом перебуваємо під цілим словесним потоком різноманітної інформації і вже не здатні її сприймати. Але в навечір’я Різдва каже євангелист Іван: «Слово стало тілом і оселилося між нами».
У Священному Писанні поняття «слово» означає не тільки якусь інформацію, яку ми переказуємо одне одному. Слово — це сила, яка виходить з уст людини, але передусім з уст Божих. Каже нам апостол Яків, що людина має скласти звіт на Страшному суді за кожне слово, яке вийшло з її уст. Коли людина благословляє, з її уст виходить сила, яка розвиває і зцілює. Навіть коли ми, побажавши комусь усякого добра, поблагословивши його, затуляємо свої уста, та сила продовжує діяти. Так само й із прокляттям. Коли хтось проклинає, випускає зі своїх уст руйнівного демона, який нищить усе, що створив Бог, то повертає це назад до хаосу. І коли той, хто проклинає, уже стуляє уста, руйнівна сила продовжує нищити і вбивати.
Але Словом (з великої букви) Священне Писання називає Божого Сина Ісуса Христа, другу Божу особу, яка стає тілом. Отець скеровує те Слово до людей. У своєму Сині наш Бог Отець передає нам якусь справді глибоку силу для того, щоб відбудувати нас, зруйнованих гріхом, — силу, яка сильніша за смерть.
Пригадаймо собі нашого безсмертного Шевченка Тараса, який говорив: «Ну що б, здавалося слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує! … Знать, од Бога і голос той, і ті слова. Ідуть меж люди».
Слово Боже, Бог, який стає людиною, приходить до нас цього вечора. Сам Він не напише жодного слова, бо є Словом, живим, унікальним і змістовним, творчою силою, що воплочується в людську історію та культуру, у людські переживання і болі. Новонароджений Спаситель, Дитятко Ісус є Словом, яке зазвучало серед людської самовпевненості, красномовності та в осерді мовчазного людського відчаю перед обличчям «cкиглення від стогону серця», як каже нам Псалом 38-й. Ісус промовлятиме до людей людською мовою. І тоді Боже слово перетвориться, втілиться в людські слова.
Свято Різдва щорічно запевняє нас у тому, що Боже слово, живе і діяльне, постійно воплочується в нашу діяльність, у наше життя. З особливою гостротою ця істина звучить на тлі сьогодення. Слово воплочується навіть у наш, як ми кажемо, цифровий світ, який багато знає, чує, бачить і з кожним роком знатиме, чутиме і бачитиме ще більше. Але так важливо в тому гаморі пустослів’я знайти Боже слово, повне творчої, спасенної, цілющої, рятівної сили, яка нас може стрепенути, надати нам здатності вистояти.
Сьогодні це Боже слово потрібне нам як ніколи. Бо часом, коли ми слухаємо якусь пропаганду, вона в нас щось краде. Один із способів, як розпізнати якусь інформаційну атаку на нас, — це факт, що ці слова намагаються в нас щось вкрасти, навіяти нам страх, гнів, спонукати нас до якоїсь термінової, нагальної дії. Натомість Боже слово нам дає, нас піднімає, приносить нам світло істини і небесний мир. Тому ми можемо сказати, що справжніми відкривачами нашого часу будуть ті, хто знайде Слово, щоб надати сенсу, розрадити, потішити, виявити любов і ніжність, вказати шлях і вселити впевненість. Нам так сьогодні потрібно Божого слова для надії на перемогу життя над смертю, на перемогу України над її несправедливим нападником.
Далеко не всі розуміють, що, знайшовши таке слово, вони насправді зустріли в той момент Слово, яке було на початку, яким постало все і яке оселяється між нами, як каже нам Священне Писання. І в цьому не буде нічого страшного. Слово, народившись в убогому вертепі, не поширюватиме якоїсь інформації про цю, можливо, найважливішу в історії людства подію, яка не закриває рота сильним світу цього, не намагається когось перекричати, заглушити метушню великого міста Єрусалима. Слово, як і кожне новонароджене немовля, лепетало на руках у Матері і сьогодні Воно своїми дитячими ручками хоче обійняти кожного з нас.
Ми зараз готуємося, щоб засісти до різдвяної вечері, щоб заколядувати. І завжди наші колядки, відвідини з колядою наших сусідів, рідних, близьких закінчуються новорічними побажаннями. Нам так важливо вимовити наше слово побажання і благословення всякого гаразду, добра для наших родин, для нашого народу, для нашої Батьківщини. Ми хочемо побажати один одному многая і благая літа в цей різдвяний час.
Тому ми просимо: Боже, благослови Україну! Боже, подаруй нам світло і свято Твого Різдва! Боже, Твоїм словом збудуй нас, потіш нас, зціли наші рани! Боже, Твоїм словом надай сили, мужності, відваги протистояти всякому злу нашим воїнам на фронті! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
